Росія фінансувала просування так званого мовного закону Ківалова-Колесніченка, який 2012 року дозволив надавати російській мові статус регіональної в окремих регіонах України. 

Це встановили журналісти проєкту “Схеми” (Радіо Свобода), проаналізувавши документи витоку з російського державного “Правфонду”, що підтримує “співвітчизників за кордоном”.

За даними розслідування, фінансування надходило як до ухвалення закону, так і після нього. Кошти спрямовувалися на публічні заходи, статті в медіа та друковані матеріали для української громадськості та міжнародних інституцій, створені, зокрема, щоб чинити “політичний тиск на українську владу”. 

Журналісти встановили, що одним з отримувачів коштів був тодішній народний депутат Вадим Колесніченко, співавтор закону разом із Сергієм Ківаловим. У лютому 2012 року він просив від “Правфонду” фінансування в розмірі 1,9 мільйона рублів (близько $65 тис.  на той час) на підготовку альтернативного офіційного звіту про нібито невиконання Україною міжнародного договору Ради Європи “Європейська хартія регіональних мов”. Хартія діє в Україні з 2006 року й захищає мови, що опинилися під загрозою зникнення. Серед них на той момент в Україні була і російська, допоки у 2025 році Верховна Рада не вилучила її з цього переліку.

“Правфонд” погодив фінансування частково, надавши близько 1,2 млн рублів (приблизно $41 тис.). Згідно з грантовою заявкою, гроші мали витратити на публікацію у форматі книжки та переклад звіту двома мовами – українською та англійською, – гонорари експертам та перекладачам, а також масштабну інформаційну кампанію: сюжети на телебаченні та статті в пресі.

Журналісти також встановили, що Росія не лише фінансувала, а й надавала Колесніченку вказівки щодо змісту звіту для Ради Європи. Інструкції Колесніченку надходили від керівника “Правфонду” Ігоря Панєвкіна, а сам депутат у листах прямо зазначав, що метою проєктів є політичний тиск на українську владу.

У звіті нардепа для Ради Європи, наприклад, ішлося про відсутність для російської мови квот на радіо- та телемовлення та брак російськомовних шкіл. Натомість в офіційному звіті від української влади, навпаки, підкреслювалося, що російська майже витіснила українську в різних сферах життя великих міст і підтримка російської зберігає тоталітарну політику СРСР.

Співавтором звіту Колесніченка був його помічник Руслан Бортнік, а вступне слово написав нардеп від Партії регіонів Сергій Ківалов, який від коментарів відмовився. Бортнік зазначив, що про залучення Колесніченком грошей на цей звіт з РФ не знав.

Пізніше, вже після ухвалення закону, у 2013 році “Правфонд” надав Колесніченку ще понад 2 млн рублів (близько $65 тис.) на брошуру “для російських співвітчизників” в Україні з інструкціями застосування мовного закону. У ній пояснювалося, зокрема, як використовувати російську в діловодстві, судах та освіті замість української.

За даними розслідування, матеріали брошури планували поширювати серед держорганів України й міжнародних організацій, а презентацію – провести в Києві за участі співавтора закону Сергія Ківалова. Проте захід відтермінували, і Ківалова на ньому замінив Михайло Товт, колишній нардеп і тодішній працівник Академії наук України, який був співавтором брошури із застосування мовного закону.

До підготовки матеріалів також були залучені інші автори (окрім Товта, Степан Черничко, тодішній проректор Закарпатського угорського інституту, а нині – ректор цього навчального закладу і депутат Закарпатської обласної ради від Партії угорців України), які отримували невеликі гонорари. Частина з них заявила, що не знала про російське фінансування або не брала участі у визначенні джерел коштів.

Мовний закон, ухвалений 2012 року після гострих протестів у парламенті, запроваджував статус “регіональної мови” для мов, якими користується понад 10% населення території. У результаті російська мова отримала такий статус у 13 з 27 регіонів України.

У 2014 році Верховна Рада проголосувала за скасування закону, однак рішення не набуло чинності. Остаточно документ був визнаний неконституційним Конституційним Судом 2018 року.