“Репортери без кордонів” (RSF) опублікували новий звіт у межах проєкту “Моніторинг пропаганди”, присвячений намаганням Китаю нав’язати свою пропаганду в усьому світі. Про це йдеться на сайті організації.
За даними RSF, після приходу Сі Цзіньпіна до влади у 2013 році Пекін не лише посилив контроль над медіа всередині Китаю, а й почав активніше просувати власну модель журналістики за кордоном.
RSF називає цю модель “новим світовим медіапорядком”, у якому журналістика підпорядковується державним інтересам. За даними організації, журналісти, які публікують критичні матеріали про китайську владу, зазнають тиску й переслідувань.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- RSF заявили про системну роботу китайських медіа на ТОТ України
- “Репортери без кордонів” запускають “Монітор пропаганди” про те, як Пекін нав’язує світу власну модель медіа
RSF виділила щонайменше 10 способів, за допомогою яких Китай намагається посилити свій вплив на медіа в інших країнах:
1. Угоди про обмін контентом
Китайські державні медіа укладають угоди про обмін контентом із закордонними суспільними мовниками та місцевими медіа. За даними RSF, це дає китайським державним медіа змогу поширювати свої матеріали через іноземні ресурси.
2. Вплив через діаспорні медіа
За даними RSF, діаспорні медіа та впливові діячі, які працюють з китайськомовною аудиторією, можуть зазнавати тиску або бути залученими до просування позиції Пекіна. Організація навела як приклад випадки в США, де окремі медіа й автори, на думку RSF, замовчують теми, незручні для китайської влади.
3. Фінансування й обладнання в обмін на редакційну підтримку
У деяких країнах Китай надає місцевим медіа фінансування та професійне обладнання. RSF стверджує, що в окремих випадках від редакцій очікують прихильності до інтересів китайського режиму в обмін на цю підтримку. Як приклад організація наводить Соломонові Острови.
4. Спілкування місцевими мовами
Китайські державні медіа, зокрема CGTN, розбудовують платформи іномовлення. За даними RSF, CGTN працює в 160 країнах, зокрема в Туреччині, Франції й Афганістані. Організація вважає, що це допомагає Пекіну просувати свої наративи.
5. Тиск на іноземні медіа через дипломатичні представництва
RSF описує випадки, коли китайські посольства й дипломати критикують незалежні медіа і журналістів, які досліджують вплив Пекіна. За даними організації, у деяких випадках здійснюються також спроби розкрити особисті дані журналістів і дискредитувати їхню роботу. В RSF навели приклади з Філіппін і Данії.
6. Навчальні програми й медіасаміти
Китайські структури організовують повністю оплачені поїздки, навчальні програми й медіасаміти для іноземних журналістів. RSF вважає, що такі заходи можуть використовуватися для просування китайського бачення журналістики та державних наративів. У звіті згадуються, зокрема, Аргентина та Фіджі.
7. Міжнародні репресії.
RSF зауважує, що китайська влада переслідує не лише журналістів усередині країни, а й незалежні та діаспорні медіа за кордоном. Серед тих, хто, за даними організації, зазнає тиску, – уйгурські й гонконзькі журналісти в США та Великій Британії. За даними RSF, 120 журналістів у Китаї перебувають за ґратами.
8. Робота з блогерами й лідерами думок
Пов’язані з китайською державою структури організовують спонсоровані поїздки для іноземних авторів каналів на YouTube і TikTok. Державні медіа також проводять програми для лідерів думок. За оцінкою RSF, у такий спосіб Китай намагається поширювати свої наративи серед ширшої й молодшої аудиторії. У звіті наведено приклади з Німеччини, Нігерії та Нової Зеландії.
9. Інвестиції і реклама
Китай інвестує в медіа та рекламу в соціальних мережах. Зокрема, в RSF навели приклад Тайваню, де, за даними організації, китайська компанія Wubianjie інвестувала в просування дезінформаційного контенту в групах про повсякденне життя у Facebook та акаунтах на Threads. У RSF також згадали південноафриканське медіа, власниками 20% акцій якого є два китайські державні інвестори. За даними організації, це видання припинило публікувати колонку одного журналіста після його матеріалу про переслідування уйгурів у Китаї.
10. Поширення пропаганди інших авторитарних держав
RSF також звернули увагу на співпрацю китайських державних медіа з російськими. Зокрема, CGTN поширює пропаганду російських державних медіа на кшталт Sputnik і RT про повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
У RSF заявляють, що китайська влада прагне не лише контролювати інформаційний простір усередині країни, а й поширювати власну модель за її межами.
“Китай намагається запровадити власні норми й власну модель журналістики, за якою медіа реагують лише на режим і вважаються інструментом пропаганди й контролю, а не незалежним стовпом демократії”, – заявили редакційна директорка RSF Анна Боканде й менеджерка з адвокації RSF в Азійсько-Тихоокеанському регіоні Олександра Біляковська.
За їхніми словами, додатковою загрозою є співпраця Китаю з іншими авторитарними державами, зокрема Росією, для посилення впливу на глобальний інформаційний простір і трансформування журналістики.
У RSF наголошують, що їхній звіт має на меті привернути увагу до методів, за допомогою яких Пекін намагається впливати на медіа й журналістику в інших країнах.
Китай посідає 178-ме місце зі 180 країн і територій у Всесвітньому індексі свободи преси RSF за 2026 рік.
