У російських академічних журналах поширюється нова форма плагіату – переклад з української мови. Про це йдеться в розслідуванні медіа академічної спільноти T-invariant, створеного науковцями та журналістами, які виїхали з Росії.
Автори пояснюють: поширення великих мовних моделей значно покращило якість автоматичного перекладу й зробило такі інструменти доступними для широкої аудиторії. Це збіглося з початком повномасштабної війни Росії проти України. У результаті виникло явище, яке вони називають “академічним мародерством” – масове використання українськомовних дисертацій як джерела “нових” російськомовних статей.
Одним із прикладів є стаття в журналі “Известия Кабардино-Балкарского научного центра РАН” за 2024 рік, присвячена цифровій економіці. Вона виявилася дослівним перекладом частини української дисертації, захищеної роком раніше в Києві. Автор статті – доктор економічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціально-економічних проблем народонаселення Федерального науково-дослідного соціологічного центру Російської академії наук, заслужений діяч науки Республіки Дагестан Сергій Дохолян. Він входить до редколегій дев’яти наукових журналів і є постійним членом експертної ради Російської академії наук.
Цю ж дисертацію використали для публікацій і співавтори з чеченського та дагестанського університетів: вони переклали інші фрагменти й видали під своїми іменами. Різні автори, різні журнали, але спільне джерело тексту. У T-invariant припускають, що за цим стоять paper mills – фабрики фальшивих наукових публікацій, які продають “готові” тексти.
Щоб оцінити масштаби явища, редакція за допомогою NLP-інструментів порівняла понад 150 тисяч українськомовних дисертацій і понад 3 мільйони російськомовних статей, опублікованих із 2012 до 2022 року. Виявили понад сотню публікацій з масштабними перекладними запозиченнями. Після вилучення робіт, автори яких пов’язані з українськими університетами, залишилося 58 статей у російських наукових журналах.
Як показує динаміка, до появи якісних автоматичних перекладачів у 2020-х роках перекладний плагіат не був поширеним. Тенденція сформувалася після того, як інструменти ШІ стали масово доступними.
Серед 58 виявлених публікацій не лише російські автори. Дві статті належать авторам з Білорусі, ще по одній – з Киргизстану, Казахстану та Китаю. У самій Росії “географія” – від Владивостока до Санкт-Петербурга. Соціальний статус теж різниться: від студентів і аспірантів до проректорів і навіть ректора. Зокрема, ректор Вітебського державного університету (Білорусь) і проректор Російського державного соціального університету також опинилися серед фігурантів. Чимало серед авторів доцентів і професорів.
Як зазначає видання, 2021 року почали з’являтися кейси випадкового співавторства, характерні для роботи paper mills. А вже у 2022-му виник стійкий зв’язок між цими фабриками та видавництвами наукових журналів. Серед 25 публікацій за той рік 15 вийшли в журналі “Управление образованием: теория и практика”, який входить до переліку Вищої атестаційної комісії Росії (ВАК). Для порівняння: роком раніше в цьому журналі була лише одна подібна стаття з десяти.
Експерти вказують, що це свідчить про фактичне злиття paper mills із російськими академічними виданнями. Ба більше, за офіційною позицією влади, Єдиний державний перелік наукових видань, у яких російські науковці мають обов’язково публікуватися, планують розширити завдяки більшості журналів зі “списку ВАК”. Такі видання отримають пріоритет навіть над престижними міжнародними журналами.