Російські військові викрали та катували фіксера французького радіо Radio France

Фото – zmina.info

Російські військові 5 березня викрали фіксера французького радіо Radio France Нікіту (ім’я змінено) у селищі в центральній Україні, катували його і протримали в полоні дев’ять днів.

Про це 21 березня повідомила правозахисна організація “Репортери без кордонів”, представники якої поспілкувалися з фіксером після його звільнення з полону.

За даними організації, 8 березня вони отримали сигнал від Radio France про зникнення фіксера та розпочали його пошуки. 

Як розповів Нікіта, його били, він відчував як зуби кришаться в роті, катували електрострумом, тримали в крижаному підвалі з водою, допитували, не давали їжі впродовж 48 годин. Також його кинули до рову поруч з мертвим собакою і влаштували імітацію страти: солдат, що стояв над ровом, вистрілив, і куля зачепила його голову. Згодом його відвезли до лісу і прив’язали до дерева і так допитували п’ять днів. Потім його звільнили. 

Згідно з висновками лікарів, Нікіта отримав гематоми в ділянці голови та по всьому тілу, набряк правої ноги та оніміння кінцівок через удари електрострумом. Зазначивши, що травми були спричинені російською армією, лікар зробив висновок, що Нікіта отримав “злочинну травму”. Він оговтується, а його родина змогла втекти. 

Репортери зауважують, що свідчення фіксера були перевірені в розмові з іншим полоненим, звільненим разом з Нікітою, з його родиною, журналістами Radio France, з якими Нікіта працював перед викраденням. RSF надасть ці свідчення прокурору Міжнародного кримінального суду (CPI) як доповнення до двох скарг наданих ними 4 та 16 березня.  

“Нікіта надав нам моторошне свідчення, яке підтверджує лють воєнних злочинів, що скоює російська армія проти журналістів, – зазначив генеральний секретар RSF Крістоф Делуар. – Передати його свідчення прокуророві CPI – це найменшe, що ми можемо зробити для цього хороброго фіксера”. 

“Репортери” наводять розповідь Нікіти: 

5 березня Нікіта супроводжував групу спецкорів Radio France, які робили репортажі в центральній частині країни, неподалік селища, де його родина знайшла притулок. В готелі, де зупинилися журналісти, він дізнався, що дорога до села, де мешкає його родина, вільна. У регіоні велися масивні бомбардування, отож він вирішив вирушити туди перевірити, чи рідні на місці, і вивезти їх. Він узяв машину журналістської групи, звільнив її від апаратури. Він мав проїхати через три селища, щоб потрапити на місце.

За кермом автівки, на радіаторі якої значиться “ПРЕСА”, він потрапив у засаду російської ДРГ у лісосмузі поруч з узбіччям. Його машину розстріляли з автомата. Він нарахував від 30 до 40 пострілів. Схилившись на бік, він натиснув на газ, але врізався в дерево. Врятований подушкою безпеки, він кричав, що він цивільний, підняв руки, щоб довести, що не має зброї, та вийшов з автівки. Він нарахував шість військових, які мали білу стрічку, що пов’язана на нозі. Вони його схопили та кинули на землю, обшукали та побили. Його сприйняли за військового, який перевіряв місцевість, щоб скорегувати вогонь артилерії.

Натягнувши йому шапку на очі, військові відвели Нікіту в дім, що стояв за декілька хвилин від місця затримання. Військові переглянули інформацію з його телефона та знайшли повідомлення щодо його професійної діяльності – пошук куленепробивних жилетів, визначення маршрутів. Після цього військові витягли його з дому та поставили до стіни. Вони зняли його шапку, лезо ножа зачепило його око, вони погрожували порізати йому обличчя. Він пояснив, що він фіксер та перекладач іноземних журналістів, але його продовжили бити прикладом автоматів по обличчю та тілу. Нікіта відчув, як зуби кришаться в роті та спльовував кров. Його кинули до рову поруч з мертвим собакою та влаштували імітацію страти: солдат вдавав, наче перевіряв, як стріляє зброя, куля зачепила голову Нікіти.

Далі військові відвезли його до своєї дислокації в лісі. Нікіта розповів, що йому на очі насунули шапку і він не міг бачити, але чув, що в таборі налічується близько сотні солдатів, бронемашин та артилерія. Його прив’язали до дерева, в нього вкрали обручку та залишили босоніж. Того дня військові били його прикладом та залізними прутами по ногах. Від болю Нікіта декілька разів втрачав свідомість. За його словами, солдати, схоже, робили це заради гри.

Його кілька разів переміщували від одного дерева до іншого. У лісі він провів три дні, прив’язаний з руками за спиною до дерев. 6 березня його допитав військовий, який, вважав Нікіта, є полковником. Його допитали про його діяльність. Ще два дні Нікіта залишався зв’язаним у лісі. Його вже не били, поруч були прив’язані інші цивільні, один з них буде звільнений разом з Нікітою – з ним зв’яжеться RSF, що дозволить перевірити свідчення.

8 березня його відвезли в бронемашині з цим другим полоненим та ще третім кудись за 40 хвилин звідти. На місці військові дістали його з бронемашини та кинули на землю. Один солдат сів йому на спину. Його знову почали допитувати: військові думали, що він шпигун, що прикривається роботою фіксера.

Його катували електрострумом. Без можливості огляду, обличчям притиснутий до землі, Нікіта не зміг сказати, яким інструментом його катували. Але він розповів про три чи чотири електроудари упродовж від п’яти до десяти секунд щоразу. Двох інших цивільних, що їхали з ним, також катували. Той, з ким змогли поспілкуватися RSF, розповів, що йому на голову натягнули пакет, щоб не дати дихати, та що його жорстоко били.

Військові змусили Нікіту написати та поставити свій підпис під листом про підтримку російської армії та вторгнення в Україну. Трьох цивільних потім відвели зв’язаних, із зав’язаними очима в погріб, який був наповнений водою. Там вони провели два дні перед тим, як їх перемістили до іншого місця після благань. 10 березня їх перевели до іншого погребу, де до них привели ще одного полоненого, колишнього українського високопосадовця.

У цьому домі чотирьох полонених допитали військові, у яких Нікіта бачив лише ноги та чоботи. Проте це йому дозволило зрозуміти, що йдеться не про простих солдатів бойових підрозділів – чоботи чисті та навощені, штани випрасувані. Можливо, то були офіцери ФСБ або ГРУ.

12 березня полоненим оголосили, що їх звільнять наступного дня. 13 березня Нікіту відпустили в лісі після години дороги. Він думав, що його стратять, і побіг, але пострілів не було. Згодом він вийшов на дорогу. Після того як він знову зустрів російських солдатів та думав, що його візьмуть у полон, Нікіті вдалося сісти в автівку з цивільними українцями. “Якщо ви його не візьмете, – сказав військовий цивільним, що вагалися, – ми прикінчимо його на місці”.

Зараз у Нікіти все тіло в гематомах, нога розпухла, він досі не може рухати руками внаслідок катування електрострумом. Згідно з висновками лікарів, Нікіта отримав гематоми в ділянці голови та по всьому тілу, набряк правої ноги та оніміння кінцівок через удари електрострумом. Зазначивши, що травми були спричинені російською армією, лікар зробив висновок, що Нікіта отримав “злочинну травму”. Він оговтується, а його родина змогла втекти.