"Репортери без кордонів" назвали п'ять найбільших країн-в'язниць для журналістів у 2012 році

У середу, 19 грудня, міжнародна організація "Репортери без кордонів" оголосила щорічний список країн, які стали "найбільшими у світі в'язницями для журналістів". Перше місце в списку посіла Туреччина, у в'язницях якої перебуває найбільша кількість журналістів, яку коли-небудь було зафіксовано.

 

Загалом, на сьогодні у світі 193 журналісти перебувають за ґратами у зв'язку з їх професійною діяльністю, та щонайменше 130 блогерів було затримано у зв'язку з публікацією новин та інформації в Інтернеті.

 

 

Число журналістів, які в даний час перебувають під арештом зв'язку з їх роботою в Туреччині, є безпрецедентним з часів закінчення військового правління. Обмежені законодавчі реформи ледь уповільнили темпи арештів, обшуків і переслідувань, яких зазнають журналісти, як правило, на ґрунті боротьби з тероризмом. На підставі репресивних законів, суди приймають рішення з міркувань безпеки, і не виявляють великої поваги свободи інформації та права на належну правову процедуру.

 

Хоча клімат в країні погіршився, турецькі ЗМІ продовжують розвиватися і є досить різноманітними. Репортери без кордонів недавно завершили кількамісячне розслідування щодо ув'язнених журналістів в Туреччині. В результаті розслідування, вдалося встановити, що з 70 журналістів, які в даний час перебувають у в'язниці, принаймні 42 було ув’язнено у зв'язку з їх роботою по збору і поширенню новин та інформації. Багато інших випадків все ще розслідуються.

 

 

Кількість затриманих журналістів в Китаї трималась на одному протягом багатьох років. Більшість із майже сотні журналістів і блогерів, які зараз перебувають у в’язницях в Китаї, відбувають тривалі терміни в суворих умовах за звинуваченнями у підривній діяльності або розголошенні державної таємниці.

 

Найбільша в'язниця для журналістів в Африці відрізана від решти світу з часів облав вересня 2001 року, коли було закрито всі приватні засоби масової інформації. Жоден з 28 журналістів, які в даний час перебувають у в'язниці, не мав права на суд або доступу до адвоката, і лише небагатьом з них коли-небудь було дозволено побачитись із сім'єю. Умови утримання у в'язницях жахливі, і включають в себе одиночне ув'язнення, підземні камери і тортури. Щонайменше сім журналістів загинули або покінчили життя самогубством, перебуваючи в повній ізоляції від зовнішнього світу.

 

 

Ситуація зі свободою засобів масової інформації значно погіршилися в 2009 році в результаті придушення протестів, які послідували за спірним переобранням президента Махмуда Ахмадінежада. З тих пір, режим продовжував саджати у в'язницю новина рів, які перетинали його червону лінію. Стан здоров'я деяких із затриманих є дуже тривожним. В якості додаткового покарання, сім’ям затриманих часто погрожують, вони зазнають переслідувань і репресій, якщо насмілюються говорити зі ЗМІ.

 

Багато сирійських журналістів і блогерів зазнають систематичних тортур. Влада не зупиняється ні перед чим, щоб витягти інформацію з ув'язнених і зруйнувати мережі, які використовуються опозицією.