Після початку повномасштабного вторгнення Росії кількість публічних повідомлень про репресії проти жителів окупованих територій Луганської та Донецької областей зросла майже втричі. Силові органи РФ використовують публічні звіти про затримання та судові вироки як інструмент залякування й інструктажу. 

Про це йдеться в дослідженні релокованого з Луганська онлайн-медіа “Реальна газета”. Редакція проаналізувала понад 300 медійних кейсів переслідувань.

Дослідники вивчили 176 випадків на Луганщині та 133 на Донеччині за період до та після 23 лютого 2022 року. 

Згідно з дослідженням, система репресій на окупованих територіях поступово змінилася. У 2014 році переслідування відбувалися поза офіційними судовими процесами – через викрадення, насильство і “самосуди”. Після офіційних рішень РФ про анексію окупованих територій репресії перейшли в російську правову систему.

До 2022 року виконавцями репресій були підконтрольні Росії структури на кшталт “МГБ ЛНР / ДНР”. Після повномасштабного вторгнення та запуску російських федеральних судів у вересні 2023 року основними суб’єктами переслідувань стали безпосередньо УФСБ Росії та Слідчий комітет РФ.

Основні висновки дослідження

  • Структура обвинувачень. На окупованій Луганщині 40% проаналізованих справ стосуються “шпигунства” (ст. 276 КК РФ), ще по 15% припадає на “держзраду” та “тероризм / диверсії”. На Донеччині переважає “державна зрада” – 40%, за нею йдуть “шпигунство” (23%) та “тероризм” (21%). Кваліфікація залежить від паспорта: громадян України судять переважно за “шпигунство”, а тих, кому нав’язали російські паспорти, – за “держзраду”.
  • Стратегія анонімності. Близько 80–85% офіційних релізів ФСБ про затримання є анонімними (“затримано жителя N”). Прізвища затриманих оприлюднюють зазвичай лише під час ухвалення вироку, що створює в суспільстві ефект тотального контролю та ілюзію, ніби “пакують усіх”.
  • Ретроактивне застосування законів. Російські сили судять людей за чинним кримінальним кодексом РФ за дописи або дії, вчинені ще у 2015–2019 роках, порушуючи базові норми міжнародного права.
  • Жорсткість вироків та відсутність обмінів. Середні строки ув’язнення становлять 12–14 років позбавлення волі, також з’явилися вироки в понад 20 років і довічні терміни. Головна зміна, порівняно з періодом до 2022 року, – фактичне блокування Росією механізму обміну цивільних засуджених.

Дослідники також звертають увагу на штучне розширення категорії “ворогів” завдяки статтям про “екстремізм” (під які підводять підлітків за дописи в соцмережах), а також на витіснення міжнародного спостереження. Зокрема, засудження співробітників СММ ОБСЄ за “шпигунство” остаточно знищило незалежний моніторинг ситуації з правами людини на ТОТ.

Як повідомляв ІМІ, “Реальна газета” активно використовує платформу TikTok для виходу на читачів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України та в Росії. 20% переглядів редакція отримує саме з окупованих територій.  Окрім цього, медіа продовжує використовувати Telegram як месенджер для зв’язку з читачами, однак радить цивільним в окупації уникати офіційної підписки через ризики бути викритими окупантами.