У Тернополі 4 жовтня померла журналістка Жанна Попович. Про це повідомила регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області Ірина Небесна, з якою спогадами про журналістку поділилися її колеги.
Жанна Попович народилася 15 листопада 1965 року в селищі Єди-Кую (Леніне) Автономної Республіки Крим. У 1990 році закінчила факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Багато років працювала в медіа Тернополя, зокрема у виданнях “Тернопіль вечірній” і “Номер один”. Також дописувала в “Дзеркало тижня”. Останніми роками працювала головною спеціалісткою в пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
Журналістка видання “20 хвилин” Ірина Белякова розповіла, що знала Жанну Попович понад двадцять років. За її словами, коли вона сама прийшла в журналістику, Попович уже мала репутацію досвідченої та авторитетної журналістки-криміналістки.
“Пам’ятаю, коли я пішла в декрет, Жанна навіть планувала працювати у “20 хвилин”. Тоді вона багато писала про резонансну справу – про банду, учасників якої згодом засудили до довічного ув’язнення, про кримінальних авторитетів. Згодом Жанна фактично залишила практичну журналістику й перейшла працювати в пресслужбу суду. Ми продовжували спілкуватися буквально до останнього часу. Останні місяці через хворобу вона часто була на лікарняному, але дуже сподівалась одужати. У неї ще були сили й віра в те, що вона переможе хворобу. На жаль…” – сказала Белякова.
Речниця Тернопільської обласної прокуратури Леся Гурецька, яка раніше працювала журналісткою в “Тернопільській газеті”, також поділилася спогадами про Попович.
За її словами, вони свого часу перетиналися на подіях як журналістки, а згодом обидві перейшли до пресслужб.
Гурецька розповіла, що Попович любила театр і мистецтво, намагалася не пропускати театральні постановки в Тернополі та прем’єри приїжджих труп. Вона також багато писала про скульптури Пінзеля.
Водночас значну частину професійної діяльності Попович присвятила кримінальній журналістиці.
“Любила писати про театральні підмостки, але довелося багато писати про кримінал. Людські трагедії, вироки в кримінальних справах пропускала через себе, співпереживаючи героям матеріалів. Могла кілька днів обговорювати написане, заглиблюватись у деталі, аналізувати причини. Ніколи не скаржилась. На колег, сусідів, умови роботи, долю. Наголошувала, що життя треба сприймати таким, яким воно є, і цінувати кожну його хвилину”, – пригадала Леся Гурецька.
Журналістка “Суспільне Тернопіль” Любов Гадомська свого часу працювала з Жанною Попович у газеті “Тернопіль вечірній”:
“Це був неймовірно чудовий колектив з гарними й теплими традиціями, які зберігаємо і донині. Хоча наші життєві шляхи розійшлися, наша “четвірка” завжди знаходила час для того, щоб зустрітися, поділитися радощами й турботами, підтримати одна одну. Востаннє бачилися 15 листопада на 60-річчі Жанни. Вже бувши хворою, вона ніколи не втрачала оптимізму, завжди знаходила слова підтримки й розради для інших. Свою наступну зустріч ми планували, як казала Жанна: “Дівчата, треба зустрітися, поки ще літо”. На жаль, не судилося… Світла і вічна пам’ять”.