Під час розчищення барикад охоронці Майдану перешкоджали Білозерській

16 лютого у Києві на вулиці Грушевського під час розчищення барикад охоронці Майдану перешкоджали роботі журналістки і блогера Олені Білозерській. Про це вона написала на своєму сайті.

“На Грушевського, коли будівельна техніка прибирала залишки згорілих шин, мене не пропускали у цілком безпечне місце – у під’їзд будівлі, з верхнього поверху якої є відкритий прохід на дах, звідки я збиралася знімати і де переді мною сьогодні побувала безліч колег”, - написала вона.

“Коли я почала питати, хто старший, мені показали дядька, який стояв на автобусі. Той закричав: “Приберіть її звідси!”, а коли я намагалася щось ввічливо йому пояснити, почав кричати, що якщо я не розумію слів, щоб мене скрутили і викинули силою. Ніхто мене силою не викинув, але лише тому, що серед охоронців знайшлися знайомі”, - додала Білозерська.

При цьому вона зауважує, що ні рядові охоронці, ні цей чоловік, який наказав її викинути, “категорично відмовились сказати, до якої організації чи сотні належать”.

Також вона зазначає, що розуміє цих простих хлопців з Майдану, коли тебе знімають впритул, беруть у тебе інтерв’ю, “а потім ілюструють твоїм зображенням закадровий текст про фашистів і відморозків”.

Також Білозерська пише, що після початку боїв на Грушевського людей з незакритим обличчям на Майдані не знімає принципово, крім випадків, коли вони явно не проти. Але цього разу таки сфотографувала та виклала фото чоловіка, який наказав її викинути силою

“Скажу просто: я на Майдані своя, і мені не подобається, коли мене кудись не пропускають і погрожують викинути силою. Я розумію, що всі на нервах – достатньо часу, в тому числі по ночах, провела з хлопцями на барикадах і розумію, як сильно хтось на когось злий за те, що відбувається сьогодні. Але не я в цьому винна”, - написала вона, зауваживши, що проти “отаманщини”.

Журналістка звертається до керівників Майдану з проханням зробити так, “щоб кожен, хто несе службу в охороні, називав на прохання людей організацію або сотню, до якої належить, і де знаходиться його сотник. Тоді я спокійно піду і вирішу всі питання з сотником, а якщо не вийде – з його керівником”.