Більшість справ, які стосуються перешкоджання журналістській діяльності, «буксують» на етапі розслідування, а відтак, надзвичайно малий їх відсоток завершується обвинувальними вироками. Про це в ефірі Радіо Свобода повідомила медіаюрист Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова.
“Зазвичай справи про перешкоджання журналістській діяльності розпочинаються відповідно до законодавства. За заявою особи така справа повинна вноситись до єдиного реєстру досудових розслідувань. Але вже на моменті розслідування такі справи дуже буксують. Основні проблеми полягають в тому, що правоохоронці кажуть: ми не знаємо, чи він був журналістом. Це одна проблема. Або якщо це якийсь журналіст-фрілансер, знову ж таки, немає підтвердження, що він журналіст, він не має посвідчення конкретного ЗМІ. Оце найбільш вагомі причини, через які справи не доходять до суду, або якщо і доходять, то не закінчуються обвинувальними вироками”, – розповіла юрист.
На її думку, для врегулювання цих питань достатньо буде прописати ці критерії і процедури.
“…тим більше, що влітку були внесені зміни до Кримінального кодексу України, де було виписано, що журналістська діяльність – це все те, що проводить журналіст не лише за редакційним завданням, а взагалі стосовно збору, підготовки та поширення інформації. Законом про друковані ЗМІ були внесені зміни стосовно того, хто є журналістом і що підтверджує статус журналіста: це є посвідчення редакції друкованого ЗМІ або телерадіокомпанії, а також посвідчення професійної спілки журналістів. Це може бути Національна спілка журналістів, або Незалежна медіапрофспілка, або інше професійне об’єднання. Нібито цього достатньо”, – сказала Панкратова.
Також вона додала, що для того, аби виконувалися закони, “треба постійно про них нагадувати, постійно порушувати якісь справи і слідкувати за тим, щоб вони все-таки були доведені до кінця”.