Партнер російського бізнесмена позивається до Слідства.Інфо через розслідування про нього (доповнено)

Фото - Слідство.Інфо

Фігурант спільного розслідування “Слідства.Інфо” та ОССРП, бізнес-партнер і друг російського бізнесмена Сергій Семенюк подав на журналістів до суду за розслідування про клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, які багато років поспіль прибирають українські стратегічні об’єкти. Проте «Слідство.Інфо» з’ясувало, що адвокати Семенюка намагалися обійти електронний авторозподіл, щоб справу у суді розглядала “зручна” їм суддя. 

Про це йдеться на сайті “Слідство.Інфо”

Також до справи долучили людину, з пропискою саме у тому районі Дніпра, де знаходиться Жовтневий районний суд. 

Йдеться про розслідування "Слідства.Інфо" "Від Кремлівського палацу до «Укренерго»: хто прибирає стратегічні об’єкти України".

Журналісти встановили, що клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена багато років поспіль прибирають українські стратегічні об’єкти, як-от “Укрзалізницю”, “Укренерго”, податкову тощо. Компанії, які прибирають на цих об’єктах, належать до орбіти російського бізнесмена білоруського походження Едуарда Апсіта. Його бізнес-партнер та близький друг Сергій Семенюк володіє компаніями з умовної групи “Чисто” в Україні. 

За даними розслідувачів з ОССРП, у Росії клінінгові компанії, пов’язані з сім’єю Апсіт, прибирали Кремлівський палац.

Крім того, журналісти знайшли компанію групи “Чисто”, яка працювала в окупованому Криму та прибирала казарми Чорноморського флоту Міноборони Росії.

Після публікації цього розслідування Сергій Семенюк подав на редакцію  “Слідства.Інфо” та авторку матеріалу Яніну Корнієнко до суду про захист честі, гідності та ділової репутації. При цьому його адвокати намагалися маніпулювати процедурою електронного розподілу суддів, яка автоматично визначає, хто буде розглядати справу. Для цього адвокатка декілька разів подавала заяву до суду і забирала її, поки система не видала потрібну їм суддю. 

Вперше Сергій Семенюк звернувся до суду 17 липня 2023 року. Тоді за випадковим числом був обраний суддя Антонюк Олександр Андрійович. Однак адвокатка Семенюка Анна Гапонець відкликала заяву.

Вдруге Семенюк подав заяву 8 серпня 2023 року. Тоді за випадковим числом була обрана суддя Батманова Вікторія Віталіївна, але вже наступного дня адвокатка Семенюка знову забрала заяву. 

Але за кілька годин пізніше того ж дня представники Семенюка знову подали заяву до того ж суду. Цього разу автоматичний розподіл видав суддю Покопцеву Діну Олександрівну. Цього разу сторона Семенюка не забрала заяву. Наступного місяця ця суддя відкрила провадження у справі про захист честі, гідності та ділової репутації.

Адвокаційна менеджерка Фундації DEJURE Ніка Крейденкова розповідає, що подібні схеми нерідко трапляються у судових процесах.

"Це має ознаки типової схеми "віялових позовів". Таку схему дуже часто використовують позивачі та їх адвокати, подекуди за домовленості із суддями. Ти подаєш заяву, інколи навмисно робиш помилки, щоб суддя не міг взяти її розглядати одразу. Далі дивишся, чи заява потрапила до "потрібного судді". Як ні - забираєш і подаєш нову таку саму за змістом. І так по колу, поки заява не потрапить до «потрібного» судді, - каже Ніка Крейденкова.

Про те, що Семенюк хотів потрапити саме на цю суддю, свідчать й інші ознаки, зазначають розслідувачі. Третім відповідачем у справі Семенюк взяв невідомого раніше чоловіка Владислава Гріндака, який поширив допис на своїй сторінці в інстаграмі. Сторінка чоловіка виглядає порожньою та неактивною, адже перший допис у ній датується 14 червня - за місяць після публікації розслідування. Через тиждень після першої публікації, 22 червня, Владислав поширив розслідування "Слідства.Інфо". Це наступна та єдина публікація Гріндака. Чоловік має лише 33 підписники. 

За дивним збігом обставин Гріндак прописаний саме у Дніпрі у тому ж районі, де розташований Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська (офіційна назва суду). Саме завдяки тому, що Гріндак став ще одним відповідачем по справі, її тепер розглядатимуть у тому суді. Семенюк також прописаний у Дніпрі, а отже вже дві сторони по справі мають стосунок саме до Жовтневого суду міста Дніпропетровська. 

"Швидше за все, що чоловіка використали, щоб мати змогу подати позов до "потрібного суду". У цивільних справах позов можна подавати за місцем реєстрації чи перебування людини-відповідача. Буває, що суди "оригінальних" відповідачів не підходять, тож якщо ти хочеш зманіпулювати, то шукаєш ще одного на території вже "потрібного" суду. Виглядає, що це також робиться з метою потрапити на розгляд потрібного судді", - каже адвокаційна менеджерка Фундації DEJURE Ніка Крейденкова.

Характерним є те, що у позивача до Владислава Гріндака немає ніяких вимог. Тобто він є лише відповідачем у справі, від якого не вимагають виплати моральної шкоди.  У той час як від "Слідства.Інфо" позивачі хочуть отримати 200 тисяч гривень.

Суддя вирішила розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження. Тобто розгляд справи відбувається заочно, лише через листування з судом, без виклику сторін. Хоча, як правило, такі справи розглядаються в більшості випадків у порядку загального провадження. 

"Процедура розгляду справи у спрощеному (письмовому) провадженні без виклику сторін, дозволяє швидко винести рішення у справі, оскільки не відбувається затримки з відкладенням або перенесенням судових засідань. Це може бути вигідно позивачу, якщо він хоче "швидко" отримати рішення суду. Ще одним "бонусом" є те, що такі справи не оскаржуються у касації, тобто зникає ще одна можливість змінити рішення", - коментує Оксана Максименюк, адвокатка, медіа-юристка Інституту розвитку регіональної преси. 

Співавтор розслідування, білоруський журналіст Александр Ярашевич (на момент публікації працював у проєкті Білоруського центру розслідування) занепокоєний, що судовий процес виглядає досить підозріло, адже до нього залучили сторонню людину.

"Що стосується судового процесу, то виглядає підозрілим, що хлопця, який поділився розслідуванням у своєму інстаграмі, і має лише понад 30 підписників, зробили іншою стороною по справі. Ще більшу тривогу викликає спроба розгляду справи заочно, без прибуття до суду. Тобто фактично в закритому режимі", - коментує Александр Ярашевич.