Нововведення до ч. 2 статті 387 Кримінального кодексу України (“Розголошення даних досудового слідства або дізнання”), ухвалені парламентом, можуть негативно вплинути на надання інформації журналістам з боку правоохоронних органів, якщо правоохоронці не отримають чітких роз’яснень щодо їхнього правозастосування.
Таку думку висловили медіа-юристи ІМІ, ознайомившись з нововведеннями у ч. 2 статті 387 ККУ, що були ухвалені парламентом у листопаді цього року.
Окрім того, до ІМІ почали звертатися журналісти зі скаргами на ускладнення комунікації з правоохоронцями в регіонах. Згідно зі змінами до ККУ, які вступили в дію 7 грудня, відтепер будь-які дані досудового слідства не можна розголошувати без письмового дозволу слідчого.
За словами медіа-юриста ІМІ Романа Головенка, змінами було замінено попереднє формулювання “розголошення даних досудового слідства, які ганьблять людину, принижують її честь і гідність” на “розголошення будь-яких даних досудового слідства”. За словами медіа-юриста, в цілому зазначені зміни жодним чином не мали б вплинути на процес співпраці представників правоохоронних органів та медіа. Проте, зауважує Головенко, очевидно, що речники правоохоронних органів на місцях можуть певним чином “перестраховуватися”, а отже, потребують окремого роз’яснення щодо правозастосування оновленого законодавства.
“Це проблема не власне законодавчої зміни, а перевантаженості правоохоронців та ефективності роботи органів. Ці нововведення не покликані впливати на можливість медіа висвітлювати роботу правоохоронних органів і не повинні унеможливлювати отримання інформації від відповідальних за комунікацію з медіа осіб”, – сказав він.
Як зазначає медіа-юрист ІМІ Максим Ратушний, у цій ситуації журналісти не є суб’єктами визначеного складу злочину, а тому зазначені зміни у своїй переважній частині впливають саме на роботу правоохоронців.
“Враховуючи процедурні вимоги, вирішувати, що, як і в яких межах та об’ємах можна коментувати по конкретному кримінальному провадженню має слідчий/прокурор. Але слідчі в сучасних реаліях є надзвичайно перевантаженими, тому, звісно, самі прес-служби не можуть брати на себе відповідальність і не встигають отримати письмові дозволи на розголошення певної інформації”, – зазначив Ратушний. За його словами, нововведення у ч. 2. ст. 387 стосуються обов’язковості письмового дозволу, а також змін у частині відповідальності правоохоронців.
“Варто також відзначити, що суб’єкт злочину, передбаченого статтею 387 КК України, спеціальний – тобто відповідальність за вказаний злочин можуть нести тільки свідок, потерпілий, цивільний позивач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, а також інші особи, які присутні при провадженні слідчих дій і попереджені про обов’язок не розголошувати даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування, а за ч. 2 ст. 378 КК України – суддя, прокурор, слідчий, працівник оперативно-розшукового органу, незалежно від того, чи брали вони безпосередню участь у досудовому розслідувані чи оперативно-розшукових заходах”, – роз’яснив Ратушний. “Загалом, теоретично, вказані зміни жодним чином не мали б вплинути на процес співпраці представників правоохоронних органів та медіа”, – сказав Ратушний.