Нідерланди відкриють архів про людей, звинувачених у співпраці з нацистами під час Другої світової

Центральний архів спеціальних судових органів (CABR), створений після визволення Нідерландів союзниками для притягнення колаборантів до відповідальності, 2 січня відкриється відповідно до правил національного архіву. У такий спосіб стане доступною інформація про 425 тисяч людей, звинувачених у підтримці окупантів під час Другої світової війни.

Про це повідомляє LB з посиланням на The Guardian.

Як зазначає видання, дотепер найвідвідуваніший воєнний архів Нідерландів був доступний лише для дослідників, залучених осіб та прямих нащадків. Але з 2 січня фізичний архів відкриється для всіх охочих.

Протягом перших трьох місяців 2025 року дослідники та нащадки жертв і звинувачених також отримають цифровий доступ до чверті цієї унікальної бази даних – на місці в національному архіві в Гаазі – вперше. Реакція родичів на цей крок є неоднозначною. “Це трохи незручно. Я не знаю, що врешті-решт може з цього вийти, якщо люди шукатимуть наше прізвище в Google”, – сказала 74-річна Конні, одна з трьох сестер, сімейна історія яких зберігається в архіві. 

Втім, зазначає видання, дехто в Нідерландах вважає, що відкритість щодо воєнного минулого країни, включно з її економічною та бюрократичною співпрацею, є важливою. Три чверті єврейського населення Нідерландів – понад 102 тисячі людей – були вбиті нацистами за сприяння держави, поліції та частини нідерландського суспільства.

“Це частина придушення нідерландцями своїх спогадів про співпрацю після того, як ми покарали наших військових і політичних колаборантів. Я розумію, що діти та онуки колаборантів тепер бояться можливих наслідків, але мій особистий досвід показує, що їхні почуття заспокоюються, коли вони бачать ці документи. Відкриття архіву – це важливий крок”, – сказав почесний професор голокостознавства Амстердамського університету Йоганнес Хоувінк тен Кат.

Спочатку планувалося розмістити архів на сайті Oorlog voor de Rechter (“війна перед суддями”). Але перспектива цього викликала суспільне занепокоєння, і Нідерландський орган із захисту даних (AP) попередив, що публікація архіву підозрюваних колаборантів в інтернеті порушить закони про конфіденційність.

“Навесні 2024 року AP отримав сигнал від одного з родичів, що запланована публікація CABR, можливо, не організована законно. Національний архів тепер має почати працювати над альтернативним методом”, – заявили в Нідерландському органі із захисту даних. 

Публікацію онлайн відкладено, а міністр культури Еппо Брюйнс заявив, що архів не має індексуватися пошуковими системами, такими як Google. Проте зрештою очікується, що 30 мільйонів сторінок, зокрема свідчення, щоденники, членські картки нідерландської фашистської партії, медичні записи, судові рішення, прохання про помилування та фотографії, стануть доступними для пошуку.

На нещодавньому заході в Інституті вивчення війни, Голокосту та геноциду (NIOD) в Амстердамі директор Мартейн Айкгофф заявив, що архів спеціального суду, який діяв з 1944 до 1952 року, є цінним історичним ресурсом. Однак цей період також характеризувався безладними звинуваченнями: менш ніж 15% підозрюваних були покарані трибуналами та надзвичайними судами, а дві третини не зазнали жодного покарання.

“Важливо уважно вивчити цей архів. Якщо текст вводить в оману, люди починають критично ставитися до джерела, і це те, чому ви вчитеся як історик… Але оскільки архів містить стільки особистих документів, це дуже впливає на людей”, – сказав він для The Guardian. 

Мартейн Айкгофф порівняв нідерландський архів із сучасною Сирією, де глобальні експерти працюють над збереженням доказів злочинів поваленого диктатора Башара Асада. 

“Ми сподіваємося провести цей експеримент [відкриття архіву] правильним шляхом. Не для того, щоб знову відчинити двері до колективної ненависті”, – сказав він присутнім родичам, серед яких були Конні та її сестри Йоланда і Міке.

Сестри, які попросили видання не публікувати їхнє прізвище, мають різні почуття щодо відкриття архіву. У той час як Конні занепокоєна, Йоланда, 70 років, зазначила, що їй байдуже, а Міке, 68 років, сказала, що прагне побачити досьє свого дідуся. Він мав будівельну компанію, яка виконувала роботи для нацистів, і після війни його за це покарали. Батько сестер теж там працював.

“Але йому було 18. Я не знаю, у що ще вірив мій дідусь, але тато вірив у кращий світ, а не в нацистську ідеологію… Проте можна робити вибір, як це зробила сім’я мого батька. Іноді це поганий вибір”, – сказала Йоланда.