Головне управління Національної поліції у місті Києві у відповідь на запит журналістів повідомило, що не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Києві, а отже, не має інформації щодо скоєння правопорушень Юрієм Крисіним  у той час, поки він перебував під домашнім арештом і державною охороною. Про це повідомляє “Доступ до правди” з посиланням на громадську ініціативу “Медійна ініціатива з прав людини”.

Журналісти звернулися до Національної поліції у зв’язку з тим, що Юрій Крисін, підозрюваний у причетності до вбивства журналіста В’ячеслава Веремія, здійснив два злочини у 2015-2016 роках. У цей час він начебто перебував під цілодобовою охороною представників правоохоронних органів.

У запиті просили надати наступну інформацію:

1. Який саме підрозділ забезпечував заходи безпеки з метою захисту життя та здоров’я Крисіна Ю.В. згідно з постановою Печерського райсуду міста Києва від 26 травня 2014 року?

2. У який саме період цей підрозділ забезпечував заходи безпеки з метою захисту життя та здоров’я Крисіна Ю.В.?

3. Чи забезпечуються на сьогоднішній день заходи безпеки з метою захисту життя та здоров’я Крисіна Ю.В.? А якщо ні, то хто, коли і в якій спосіб прийняв рішення про припинення забезпечення заходів безпеки з метою захисту життя та здоров’я Крисіна Ю.В.?

4. Чи було проведене службове розслідування (або службова перевірка) у зв’язку із вчиненням злочину Крисіним Ю.В. в той час, коли він перебував під цілодобовою охороною представників українських правоохоронних органів? Якими є результати цього розслідування (перевірки)?

Спершу Національна поліція відповіла, що запитувана інформація належить до службової. Однак, після скарги до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, поліція повідомила, що запитувана інформація перебувала у володінні Головного управління МВС, яке перебуває в стані припинення, і що Головне управління Нацполіції не є правонаступником ГУМВС.

“Якщо Нацполіція не є правонаступником МВС, то на якій підставі, наприклад, Нацполіція може користуватися документами, які були створені в процесі діяльності МВС, реєстрами та базами даних? Хто має право та зобов'язаний здійснювати слідство у рамках зареєстрованих ще до реформи кримінальними провадженнями? На якій підставі всі ці люди окупували майно МВС, носять табельну зброю? Чи правильно ми розуміємо, що правонаступництво Нацполіції є вибірковим? Тобто це ми берем, а це ми не беремо?”, – йдеться у дописі громадської ініціативи у Фейсбук.

Як повідомляв ІМІ, 23 грудня 2016 року Апеляційний суд Києва втретє звільнив з-під варти Юрія Крисіна, який брав участь у побитті журналіста В’ячеслава Веремії.

Журналіст газети “Вести” В'ячеслав Веремій був жорстоко побитий тітушками і отримав смертельне вогнепальне поранення в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року на перехресті вулиць Володимирської та Великої Житомирської у Києві. В’ячеслав помер у лікарні швидкої допомоги.

У вбивстві В'ячеслава Веремія міліція підозрює 45-річного Джалала Джамаловича Алієва на прізвисько Діма Дагестанець, який вистрілив журналісту в спину. Одним із нападників, який бив битою Славу, виявився 41-річний спортсмен Юрій Крисін, згодом його затримала міліція.

МВС розпочало кримінальне провадження за фактом вбивства Веремія за ст. 115 Кримінального кодексу ("умисне вбивство"). 15 жовтня 2014 року справу про вбивство Веремія було перекваліфіковано за статтею КК “хуліганство, вчинене групою осіб”, одного з фігурантів справи Юрія Крисіна відпустили з-під домашнього арешту.

9 жовтня 2015 року правоохоронці із застосуванням зброї затримали Юрія Крисіна і ще групу осіб, підозрюваних у рекетирстві, біля станції метро "Житомирська" у Києві.

12 жовтня 2015 року Голосіївський райсуд Києва заарештував Юрія Крисіна за підозрою у вимаганні грошей у перевізників.

16 серпня 2016 року Печерський районний суд Києва обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб Юрія Крисіна у справі про пограбування столичної АЗС 5 травня 2016 року.

У листопаді 2016 року Печерський райсуд Києва залишив Юрія Крисіна під вартою.

Фото – Євгенії Закревської