Наше суспільство ще не готове до життя без цензури

Вчора у рамках виставки конкурсу «Стоп цензурі!» відбулась дискусія «Антицензура: думка як емансипуюча практика». Організатори дискусії поставили собі за мету виявити концептуальні рамки і способи реалізації цензури в сучасному суспільстві та можливості протистояння їй, а також соціальні, економічні та політичні фактори, що визначають її механізми сьогодні в Україні.

Куликов Андрій, журналіст та ведучий програми «Свобода слова», нагадав, що у законодавстві до недавнього часу було відсутнє визначення цензури. То ж що можна говорити про заборону цензури, якщо саме поняття невизначено? Медіа-експерт розповів проте, як влада намагається залучити до себе цілу журналістську гільдію та нав’язати тезу, що ЗМІ є четвертою владою: «Але стаючи цією четвертою владою, ми вписуємось в ту систему влади, що існує зараз.. Нас активно вилучають із громадянського суспільства, або ж зі стану, коли журналістика має бути містком між суспільством і владою». 

Наявність цензури журналіст Отар Довженко обгрунтовує бажанням влади бути більшою ніж вона є, контролювати все відповідно до власних понять.

Існує певна ієрархія – влада тисне на нижчу ланку, яка в свою чергу дає відповідні вказівки журналістам, права яких у такий спосіб обмежуються. Як приклад цензури, що здійснюється державними органами, журналіст згадав «недобиту» Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі, яка вважає що може нав`язувати ЗМІ свої обмежені поняття про мораль. Звичайно, протистояти такій цензурі, хоч і важко, проте можливо. Найскладніше позбутись тої цензури, що «існує в наших головах», і щоб відбулись якісь зміни в нашому житті, має відбутись «битва в наших головах», а не десь зовні. 

«Нам потрібно визначитьсь із тим що ми хочемо і що ми не хочемо...І ми не готові дозволити владі чи будь-кому іншому влізти до нас у голку, чарку, вену, ліжко, чи дозволити забирати від нас пульт», - завив Олексій Ковжун, провідний медіа-консультант ЮНІСЕФ. 

Як прокоментував це правозахисник Дмитро Гройсман, «люди - суспільні істоти, і якщо людина щось намалювала чи щось почепила, то це якийсь меседж... тому почати діалог не буде невірним кроком. У нас є право говорити з іншими про те, що хочемо, а не закривати очі». Суспільство має право на зміну існуючих усталених цінностей. 

Експерт з розвитку громадянського суспільства, психіатр, Денис Полтавець зробив спробу проаналізувати ситуацію наявності цензури у нашій державі. Люди, які щось у собі замовчують, відповідно формують попит на замовчування: «Нам важко сказати хто ми є, і що для нас є істиною». Саме тому проблема пошуку ідентичності буде переслідувати нас до тих пір, поки не сформується клас відповідальних людей, які чітко визначать для себе, що вони зробили чи не зробили.

Денис Полтавець наголосив, що суспільство не може існувати без цензури, оскільки вона є свого роду необхідністю. Але у випадку цензури у нашій державі ситуація ускладнена. Неможливо зрозуміти логіку такої цензури – чому одні сайти цензуруються, а інші ні? «У найближчому майбутньому ми станемо свідками не зникнення цензури, а її радикальної трансформації», - відзначив експерт. 

Напрошується один висновок - поки не змінимось ми самі, не зміниться суспільство та влада. Ми будемо відчувати тиск звідусіль доти, поки дозволятимемо це собі. І як згадували учасники дискусії, найголовнішу битву потрібно зробити у власній голові, а не сподіватись, що хтось вирішить за нас наші проблеми. 

Довідково: 

Модератор дискусії - Василь Черепанін, культуролог, директор Центру візуальної культури Національного університету «Києво-Могилянська академія». 

Учасники дискусії: Андрій Куликов, ведучий програми «Свобода слова», ICTV; Валерій Іванов доктор філологічних наук, Президент Академії української преси, член Комісії з журналістської етики; Дмитро Гройсман, правозахисник; Отар Довженко, журналіст; Аксиня Куріна, координатор конкурсу «Стоп цензурі!»; Олексій Ковжун, провідний медіа-консультант ЮНІСЕФ; Євген Мінко, журналіст; Денис Полтавець, експерт з розвитку громадянського суспільства, психіатр; Анастасія Рябчук, старша викладачка кафедри соціології НаУКМА, співредактор журналу «Спільне», Анна Гриценко, соціолог, Центр досліджень суспільства та інші.

Джерело : Громадський Простір