ГАРЯЧА ЛІНІЯ(050) 447-70-63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

(050) 447-70-63

Подай скаргу

"Найважче – бути свідком смерті": репортаж "Накипіло" зі стабпункту на Харківщині

Команда Медіагрупи “Накипіло” зробила репортаж, відвідавши стабілізаційний пункт на вовчанському напрямку, де щодня життя бійців рятує команда Медичної роти 113 бригади ТрО.

Про це повідомляється на Facebook-сторінці Медіагрупи “Накипіло”.

“Ми бачили понівечені тіла і як злагоджено працюють медики, спілкувалися з воїнами, жартували з лікарями в перервах між пацієнтами. Дякуємо всім військовим медикам. Ви – герої без зброї, які дають надію”, – зазначили в редакції.

Стабілізаційний пункт на вовчанському напрямку. Фото – Медіагрупа Накипіло

Журналістка Анна Мʼясникова в коментарі представниці Інституту масової інформації Валентині Троян поділилася своїми враженнями від поїздки на стабілізаційний медпункт. 

За її словами, найскладнішим стало бути свідком смерті пораненого, якому медики дві години намагалися врятувати життя.

“Для мене найскладнішим на стабілізаційному пункті було бути свідком смерті тут і зараз. Коли ти бачиш важкопораненого, якого привезли, як медики дві години борються за його життя, роблять прямий масаж серця… А потім дізнаєшся, що ця людина, на жаль, не вижила”, – розповіла Мʼясникова.

У той момент у приміщенні тривала ще одна складна операція. Деякий час журналістам доводилося чекати біля операційної, щоб не заважати роботі лікарів. Вона згадує, як упродовж цих двох годин намагалася відвернути свою увагу, гортаючи робочі чати та стрічку в соцмережах.

Стабілізаційний пункт на Вовчанському напрямку. Фото – Медіагрупа Накипіло

“І мені тоді все це здавалося таким неважливим…” – пригадує вона.

Потрясінням для неї став момент, коли вона фотографувала роботу лікарів з іншим пораненим на сусідньому операційному столі.

“Це відчуття нетривалості життя… З одного боку, тут особиста трагедія – помирає людина. З іншого – життя інших продовжується. Треба виконувати роботу, а лікарям – рятувати інших. Оце запам’яталося”, – говорить журналістка.

Серед пережитого вона згадує і фізичні відчуття, які залишилися з нею надовго:

“Запах крові в операційній… Це не те щоб смерділо, але специфічний запах, який важко витримати. Він закарбовується в памʼяті”.

Стабілізаційний пункт на вовчанському напрямку. Фото – Медіагрупа Накипіло

Разом з Анною на стабілізаційному працював фотограф та відеооператор “Накипіло” Ігор Лептуга. 

У коментарі ІМІ він додав: “Були речі, які важко забути. Були тяжкі поранення. Так, краще б я їх забув”.

Liked the article?
Help us be even more cool!