ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Медіачек: висновок щодо матеріалу "Суспільне. Дніпро"

29.04.2020, 16:01
Фото – suspilne.media
Фото – suspilne.media

У межах спільного механізму громадських організацій "Детектор медіа" та "Інститут масової інформації" для розгляду скарг на ЗМІ "Медіачек" було подано скаргу щодо матеріалу Національної суспільної телерадіокомпанії України ("Суспільне. Дніпро") "Пенсіонерка з Дніпра другий рік відстоює своє право на безкоштовний проїзд у маршрутках".

Нагадаємо, "Детектор медіа" та Інститут масової інформації запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах організацій розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У разі якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР). 

Публікуємо повний текст висновку:

Висновок №49 щодо матеріалу Національної суспільної телерадіокомпанії України ("Суспільне. Дніпро") "Пенсіонерка з Дніпра другий рік відстоює своє право на безкоштовний проїзд у маршрутках"  

І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

  1. 27 лютого 2020 року до Ініціативи звернулася Людмила Мазур зі скаргою на Дніпровську філію Суспільного щодо зволікання з випуском матеріалу з її участю і відсутності критики влади.
  2. Матеріал вийшов в ефір 24 лютого 2020 року, а його текстове розшифрування та відео оприлюднені на сайті "Суспільне. Новини" в того ж дня. Автори матеріалу – Олена Ростовцева, Галина Гусак, Олександр Шалдибін, Богдан Антоненко.
  3. Матеріал розповідає про проблему квотування пільгових місць у маршрутних таксі, зокрема про скаржницю, яка бореться з цим квотуванням.

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

  • "Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства, є порушенням етики журналіста" (п. 2);
  • "Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста" (п. 6);
  • "Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення" (п. 9);
  • "Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів" (п. 10);
  • "Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам. Необхідно протистояти проявам зовнішнього втручання в контент – як безпосередньому тиску, так і діям, що мають непрямі ознаки такого втручання" (п. 16).

2. Законодавство

2.1. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" (в ред. 2006 р., № 3759-XII):

"Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є... оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров’ю населення..." (п. "а" ч. 4 ст. 13 "Державні телерадіоорганізації").

2.2. Закон України "Про звернення громадян" (№ 393/96-ВР):

"Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання..." (ч. 1 ст. 20).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Поширеною є думка, що медіа можуть допомогти в розв’язанні проблем, подоланні зловживань тощо. Поширення в медіа інформації про проблему або зловживання справді може призводити до такого опосередкованого ефекту, але в журналістів немає обов'язку прямо допомагати розв’язувати проблеми чи боротися із суспільними несправедливостями. Фактична участь журналістів у конфлікті, небезсторонність є неприпустимою. Це шкодить інтересам аудиторії, служіння яким є функцією журналістики. Журналістика лише показує суспільству факти, а воно вже саме або з допомогою владних структур вирішує проблему.

2. Оперативність

2.1. Регулювання. У редакційних стандартах інформаційного мовлення Національної суспільної телерадіокомпаніїі України стандарт оперативності є. Хоча в Кодексі етики українського журналіста він не зафіксований.

Профільний закон містить згадку про оперативність лише в статті, яка стосується державних телерадіоорганізацій, тоді як діяльності суспільного мовника присвячено іншу статтю закону. Навіть якщо спробувати за аналогією застосувати норму про державні ТРО до суспільного мовника, то ця норма передбачає оперативність інформування про події та ситуації. Тоді як у розглядуваному випадку маємо матеріал, що розповідає про процес, стан суспільних відносин у сфері перевезення громадським транспортом пільгових категорій пасажирів. Цей стан існує вже доволі довго, про нього дискутують у суспільстві, й матеріал, який готували журналісти, не прив’язаний до конкретної події, а отже, вони не зобов’язані були донести цю інформацію до аудиторії якнайшвидше.

2.2. Якщо виходити із загальних міркувань функції журналістики, то необхідно відштовхуватися від інтересів аудиторії медіа. Вони вимагають подання інформації передусім про події, що відбулися в день виходу новинного випуску або напередодні. Тоді як матеріал з тієї категорії, до якої належить розглядуваний, можуть оприлюднюватися в певний день на розсуд редакції. Логічно, що новинний матеріал про ситуацію, яка існує давно й не є гострою проблемою, випустять радше того дня, коли подій було мало або вони не мали значної суспільної ваги. Тому, на думку Ініціативи, дата виходу розглядуваного матеріалу належала до розсуду редакції.

2.3. Скаржниця стверджує, що журналісти затримали матеріал на місяць, бо чекали  відповіді на запит. Очевидно, йдеться не про запит на інформацію, оскільки його зобов’язані розглядати протягом п’яти робочих днів  (ч. 1 статті 20 Закону "Про доступ до публічної інформації"). Ймовірніше, йдеться про запит щодо надання коментаря, який розглядався впродовж місяця за Законом "Про звернення громадян".

За цим законом, якщо звернення не потребує додаткового вивчення, його мають розглянути за 15 днів. Розгляд поданого звернення є обов’язком, тоді як (не)надання коментарів для медіа є правом, тож коректність застосування Закону "Про звернення громадян" у цій ситуації є сумнівною. Втім, якщо журналісти справді відклали вихід матеріалу через очікування відповіді на запит, це радше хибне рішення, ніж порушення стандартів і етичних норм.

3. Щодо ініціативи створення розглядуваного матеріалу. Скаржниця пише, що створити цей матеріал запропонував журналістам син пані Мазур. Сама по собі така пропозиція ні до чого журналістів не зобов’язує. Ухвалюючи рішення про створення сюжету, вони виходять передусім із його суспільної важливості, тобто з інтересів своєї аудиторії.

Отже, ініціатива не знайшла достатніх ознак порушень з боку журналістів, а частину претензій скаржниці вважає необґрунтованими.

Ініціатива "Медіачек" констатує, що Дніпровська філія Національної суспільної телерадіокомпанії України, готуючи матеріал "Пенсіонерка з Дніпра другий рік відстоює своє право на безкоштовний проїзд у маршрутках", не порушила професійних журналістських стандартів.

20 квітня 2020 року

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!