Медіачек: висновок щодо матеріалу "Громадського телебачення"

Фото - скріншот з відео Громадського

У межах спільного механізму громадських організацій “Детектор медіа” та “Інститут масової інформації” для розгляду скарг на ЗМІ “Медіачек” було подано скаргу щодо матеріалу телеканалу “Громадське телебачення” під назвою “Гроші партій: витрати Європейської Солідарності на вибори” від 17 липня.

Нагадаємо, “Детектор медіа” та “Інститут масової інформації”запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах організацій розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У разі якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок №18 щодо матеріалу телеканалу «Громадське телебачення» під назвою «Гроші партій: витрати Європейської Солідарності на вибори» 

І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

1. 20 липня 2019 р. до ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга щодо матеріалу телеканалу «Громадське телебачення» під назвою «Гроші партій: витрати Європейської Солідарності на вибори», оприлюдненого на ютуб-сторінці 17 липня 2019 року. Скарга мотивована нібито наявністю прихованої агітації, оскільки Сергій Лещенко в кадрі не був титрований як кандидат у народні депутати.
2. Посилання на матеріал.
3. Зміст оскарженого матеріалу. Відеоматеріал під назвою «Гроші партій: витрати Європейської Солідарності на вибори» тривалістю 12 хвилин 7 секунд присвячено витратам партії «Європейська солідарність». Коротко розповідається про різні джерела ресурсів для передвиборчої кампанії політсил. В якості експертів у матеріалі з̕̕являються Ігор Фещенко, Сергій Лещенко, Наталя Онисько та інші. Розповідається про так звану схему «Роттердам+» та підводиться до участі Петра Порошенка в її запровадженні, що «конвертувалося в медійну підтримку Порошенка» (демонструються кадри участі Порошенка в ефірах телеканалу Ріната Ахметова «Україна»). Після чого повідомляється, що схема «політичний уплив в обмін на гроші» працювала не лише за участі Ахметова, а й інших олігархів. Зачіпається також питання витрат Порошенка на президентську виборчу кампанію. Точки зору особисто Порошенка або когось із представників ЄС у матеріалі не подано.

Сергій Лещенко, на той час кандидат у народні депутати, сказав у сюжеті таке: «За часів Порошенка існувала практично ця бартерна схема: політичний вплив в обмін на гроші» (хронометраж: бл. 3:50 – 3:57); «Коли Порошенко став Президентом, він почав начебто боротися з Ахметовим., імітувати бурхливу діяльність. Раптом потім збирається НКРЕ, очолює НКРЕ близький до Порошенка екс-співробітник компанії «Рошен» Дмитро Вовк і це НКРЕ під керівництвом Вовка фактично виводить на сценарій за яким утворюється ця схема Роттердам+»; «Фірташ: азотні добрива, монополії. Ахметов: Роттердам+ — відома схема. Кононенко: Центренерго, Запоріжжяобленерго. Онищенко: відомі схеми по газовидубутку. Значить, Косюк: аграрні монополії, аграрні субсидії з бюджету. Медведчук: дизельне паливо і пропан-бутан, газ для автомобілів» (9:43 – 10:02).

У матеріалі в якості експерта також з̕̕являється Олексій Кучеренко (хронометраж – бл. 8:50 – 9:05) – екс-міністр та на той час кандидат на виборах від ВО «Батьківщина».

ІІ. Стандарти журналістської етики та норми законодавства, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста:

• «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста...» (п. 6);
• «Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією» (п. 7);
• «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10).

2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» (4061-VI):

• «Виборчі комісії, засоби масової інформації та інформаційні агентства,.. та інші особи при поширенні інформації про вибори, яка не є передвиборною агітацією відповідно до статті 68 цього Закону,зобов'язані дотримуватися об'єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності, повноти і точності інформації.» (ч. 3 ст. 63);
• «Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.» (ч. 1 ст. 68);
• «…Усі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі.» (ч. 17 ст. 74).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Розмежування прихованої реклами / агітації (тобто інформації, поширеної в інтересах кандидата) та журналістських матеріалів про виборчий процес (тобто інформування аудиторії, коли інформація поширюється задля задоволення її потреб) не завжди є простим. З одного боку, в правозастосуванні державних органів домінує формальний підхід, коли існування прихованої агітації практично ніколи не визнається. З іншого боку, неякісно зроблений журналістський матеріал може мати вигляд замовного.  
2. Щодо можливої агітації за Сергія Лещенка. Його поява в матеріалі певною мірою привертає увагу аудиторії до його діяльності, але нема достатніх підстав стверджувати, що така поява мала на меті спонукати виборців голосувати за Сергія Лещенка. Адже в 12-хвилинному матеріалі він фігурує менш як пів хвилини, поряд із ним є багато інших експертів, які коментують питання, а сам матеріал чи відповідна його частина не спрямовані якимось чином на потенційних виборців саме цього кандидата, що балотується в одному з мажоритарних округів Києва.
3. Щодо можливих інших порушень у розглядуваному матеріалі. Ініціатива «МедіаЧек», однак, узяла до уваги зміст розглядуваного матеріалу в цілому й за власною ініціативою надала оцінку певним його аспектам.

3.1 Конфліктні стосунки Сергія Лещенка та групи «Єврооптимістів» із колишнім президентом Порошенком та його оточенням є загальновідомою інформацією. Розглядуваний матеріал стосувався політсили Порошенка – «Європейської солідарності», й коментарі Лещенка стосувалися саме діяльності минулого Президента. Таким чином з точки зору дотримання вимог як законодавства, так і професійної етики щодо неупередженості та коментування теми незалежними експертами тут є порушення. Що додатково підтверджується наявністю серед коментаторів-експертів Олексія Кучеренка, який на той моменту був представником конкуруючої з ЄС на виборах політсили —ВО «Батьківщина».

На нашу думку, вибір заангажованих осіб як експертів може зменшити довіру аудиторії як до окремого матеріалу, так і до ЗМІ загалом.

3.2. Не ставлячи під питання саму наявність зв̕̕язків Порошенка з олігархами та шкідливості олігархічного впливу на політику як такого, звертаємо увагу також на той факт, що в розглядуваному матеріалі не було представлено точки зору Порошенка або його політсили. Також не уточнюється, чи намагалися журналісти отримати її.

Як уже зазначалося у висновку № 8, «без позиції того, хто став об̕єктом критики в матеріалі, почасти неможливо скласти для себе повноцінну картину ситуації з об̕̕єктивних причин, оскільки тільки він може повідомити певні нюанси, не відомі загалу». А також: «цілком можливо, що фігурант розслідування відмовився б щось коментувати, але звернення по коментарі було необхідним, зважаючи на право аудиторії медіа мати максимум інформації з цього питання. Потенційна відмова від коментарів з боку фігуранта – це також прояв його позиції й аудиторія має право про неї дізнатися, якщо вона матиме місце».

Той факт, що «Громадське» випустило цикл матеріалів про гроші партій, кожен із випусків якого присвячений окремій політсилі, робить збалансованим лише сам цикл матеріалів, але не кожен окремий матеріал у ньому. Адже стандарт балансу думок вимагає подання в ньому точки зору відповідної політсили або хоча б спроби її отримати. Тож це окреме порушення вимог щодо збалансованості подання інформації.

Отже, редакція телеканалу «Громадське телебачення» в матеріалі під назвою «Гроші партій: витрати Європейської Солідарності на вибори», оприлюдненому на його ютуб-сторінці 17 липня 2019 року:

• не було допущено порушення в формі прихованої агітації за Сергія Лещенка;

• було порушено вимоги п.п. 6 і 10 Кодексу етики українського журналіста, а також вимоги  ч.3 ст. 63 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

5 серпня 2019 року