ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Медіачек: "Апостроф" порушив стандарти в матеріалі про призначення посла у Франції

01.10.2020, 12:02
Фото – Апостроф
Фото – Апостроф

У межах спільного механізму громадських організацій "Детектор медіа" та "Інститут масової інформації" для розгляду скарг на ЗМІ "Медіачек" було подано скаргу щодо матеріалу онлайн-видання "Апостроф" під заголовком "Вам посла? Легко! Як у Зеленського ламають систему міжнародних відносин".

Нагадаємо, на сайтах організацій "Детектор медіа" та "Інститут масової інформації" розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У разі якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Публікуємо повний текст висновку:

Висновок №74 щодо матеріалу онлайн-видання "Апостроф" під заголовком "Вам посла? Легко! Як у Зеленського ламають систему міжнародних відносин"

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

  1. 16 червня 2020 року до Ініціативи "Медіачек" надійшла скарга від громадянки на цей матеріал. Над думку скаржниці, в ньому порушено стандарти достовірності, балансу думок та відокремлення фактів від коментарів.
  2. Матеріал опубліковано 12 червня 2020 року в розділі "Політика", автором зазначено Артура Гора.
  3. Матеріал присвячено призначенню нового посла України у Франції Вадима Омельченка.

ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

  • "Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності всіх повідомлень, відео- та аудіоматеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, пресслужб та інших джерел" (п. 6).
  • "Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення" (п. 9).
  • "Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів" (п. 10).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Ініціатива неодноразово наголошувала, що не можна подавати інформацію однобоко. Це виводить матеріали з поля журналістики й штовхає їх у сферу пропаганди.

2. Посилання на джерела (достовірність). Увесь розглядуваний матеріал пересипаний неназваними джерелами інформації. Наприклад, не зрозуміло, звідки журналістам відомо, що новий посол України у Франції ще до свого призначення постійно мешкав у цій країні; про його співпрацю з Віктором Пінчуком та конкретними політиками; хто повідомив журналістові, що призначення нового посла "шокувало вітчизняний та закордонний дипкорпус" і чи не було це суб’єктивним враженням або особистою упередженою позицією співрозмовника(-ів) видання; коментують призначення нового посла України Костянтин Грищенко, єдиний кадровий дипломат серед коментаторів, який був міністром закордонних справ у часи Януковича, та Володимир Фесенко, якого можна вважати заангажованим як з огляду на його фактичну політтехнологічну роботу під виглядом політології, так і через згаданий у самому матеріалі минулий конфлікт із Інститутом Горшеніна. У тексті є вислови "один з високопоставлених дипломатів сказав…", "одні це пояснили впливом олігарха…", "поінформовані джерела розповіли "Апострофу"…" тощо.  

Ініціатива не раз писала, що не називати джерела можна лише у виняткових випадках, коли безпека цього джерела під реальною загрозою. Коли джерела не названі, виникають сумніви щодо самого їхнього існування, а також неможливо  оцінити незаангажованість і фаховість джерел фактів та авторів оцінок, цитованих у матеріалі. Це порушення професійного стандарту журналістики щодо надання посилань на джерела.

3. Баланс думок. Позиції Вадима Омельченка з питань, за які його критикують у матеріалі, в ньому не подано. Також не сказано, чи автор звертався до Омельченка з цього приводу і чи отримав відмову. Подання в матеріалі позиції головної редакторки LB.ua Соні Кошкіної не може слугувати замінником позиції Омельченка, оскільки вона коментувала значно вужче коло питань. Аналогічно не подано в матеріалі позиції Офісу Президента, критикованого за призначення Омельченка послом. Це порушення і професійного стандарту збалансованого подання інформації.

4. Повнота. Ініціатива традиційно розглядає порушення стандартів балансу думок та посилання на джерела як автоматичне порушення стандарту повноти подання інформації.

5. Неупередженість. Матеріал явно негативно подає факт призначення нового посла, його позиції в матеріалі немає, багато джерел є анонімними, а один із коментаторів мав конфлікт (як зазначено в самому матеріалі) з інституцією, з якою журналіст пов’язує Вадима Омельченка. Хоча розглядуваний матеріал є аналітичним, перелічені недоліки стосуються переважно добору засновків для аналізу, а не його висновків, які можуть бути суб’єктивними. Такий тенденційний підхід свідчить про порушення професійного стандарту неупередженості.

6. Відокремлення фактів від коментарів. У матеріалі Вадима Омельченка називають "власником" Інституту Горшеніна та "газети "ЛБ". Необізнані в юридичних тонкощах та особливостях роботи онлайн-медіа читачі можуть сприйняти це як факт. Інститут Горшеніна є громадською організацією, і, за даними Єдиного держреєстру, крім Омельченка її членами є ще п’ятеро людей, формально рівноправних із ним. "Лівий берег" виходив у паперовому форматі до 2011 року і відтоді є онлайн-виданням, яке зазначає, що належить ТОВ "Київський Інститут проблем управління імені Горшеніна". Вадим Омельченко є учасником цього товариства з часткою 34%, а 51% належить директорові компанії Віктору Соколову. Ми не відкидаємо, що саме Вадим Омельченко може мати визначальний вплив на компанію, однак це слід було б довести за допомогою фактів або свідчень, яких у матеріалі немає.

У матеріалі сказано: "Обурило це призначення і співробітників українського МЗС…" Читач може сприйняти ці слова як такі, що стосуються всіх або більшості дипломатів, хоча жодних ознак того, що автор опитав багатьох людей або говорить про певну консолідовану позицію, наприклад висловлену в колективному листі, у тексті немає. Отже, це порушення професійного стандарту відокремлення фактів від коментарів та оцінок.

Ініціатива "Медіачек" констатує, що онлайн-видання "Апостроф" у матеріалі "Вам посла? Легко! Як у Зеленського ламають систему міжнародних відносин" порушило пункти 6, 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста. Цей висновок не є оцінкою факту призначення Вадима Омельченка на посаду посла України у Франції, його професійних якостей або репутації.

30 вересня 2020 року

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!