Розповідаючи про випадки залякування і насильства, журналісти і ЗМІ можуть більш активно сприяти поліпшенню як умов своєї праці, так і ситуації зі своєю власною безпекою. Про це йдеться у результатах дослідження Фонду Відкрите суспільство у рамках програми Незалежної журналістики, повідомляється на сайті Міжнародної журналістської мережі.

Дослідження проводила група з чотирьох студентів Школи міжнародних відносин та зв'язків з громадськістю Колумбійського університету (SIPA). Метою цього дослідження було проаналізувати, як преса в п'яти різних регіонах світу висвітлює теми безпеки журналістів.

Дослідники проаналізували, як преса висвітлювала недавні вбивства журналістів в Бразилії і Нігерії, а також випадки залякування і переслідування журналістів в Гонконзі, Малайзії та Південній Африці.

Так, зауважують дослідники, засоби масової інформації більше розповідають про вбитих журналістів, коли у них є фотографії вбитих і в тих випадках, коли смерть журналіста сталася під час висвітлення важливої ​​події, або якщо цей журналіст працював у відомому ЗМІ.

Навіть при висвітленні найвідоміших історій національні ЗМІ часто не можуть розповісти про поліцейське розслідування і судовий розгляд, пов'язані з вбивствами і випадками залякування, і це вносить свій внесок у збереження такої ситуації, коли злочинці залишаються безкарними, а журналісти – уразливими, йдеться у дослідженні.

Дослідження було розділено на два етапи. Спочатку було проаналізовано контент провідних медіа з обраних країн. На першому етапі проекту досліджували друковані та онлайн-газети: 228 статей трьох бразильських газет, 75 публікацій п'яти малайзійських медіа, 50 матеріалів двох гонконгських газет, 27 статей двох газет, що виходять в Південній Африці, і 51 публікацію 17 нігерійських ЗМІ.

Потім статті були проаналізовані комп'ютерною програмою з точки зору таких кількісних категорій, як кількість слів у статті, частота згадувань на першій сторінці і кількість джерел, – і з точки зору якісних тегів, включаючи типи джерел, частоту використання певних слів і тип статті. Отримані результати ми зберігали у форматі Excel.

Потім були створені графіки, які допомогли знайти загальні тенденції в проаналізованих публікаціях.

“Ми прийшли до висновку, що в цілому висвітлення цієї проблеми залишало бажати кращого. У статтях використовувалося мало джерел, журналісти не намагалися провести власні розслідування і були не надто професійні – такі загальні недоліки публікацій”, – зазначають автори дослідження.

На другому етапі дослідження були взяли інтерв'ю у 14 професіоналів у сфері медіа. У них запитували про висвітлення проблеми порушень свободи преси і про кращі приклади публікацій, присвячених насильству щодо журналістів. Частина опитаних журналістів були авторами матеріалів, що розповідають про випадки, які вивчали дослідники, інші були фахівцями, які добре знаються на ситуації в ЗМІ в досліджуваних країнах.

Як зауважують дослідники, проаналізувавши сотні історій, вони виявили, що в цілому останні випадки переслідування і вбивств журналістів висвітлювалися дуже скупо. “Наприклад, ми виявили, що в Малайзії ЗМІ приділяли більше уваги висвітленню випадків, пов'язаних з юристами і політиками, ніж з журналістами, заарештованими в зв'язку з малайзійським законом про підбурювання до заколоту”, – зауважують дослідники.

Проте зустрічалися також і винятки. У 2014 році в Бразилії бивство відеорепортера Сантьяго Андраде, який знімав вуличні бої в Ріо-де-Жанейро, викликало в ЗМІ загальнонаціональну дискусію про безпеку журналістів. У Нігерії широко висвітлювалася смерть Іненчі Акогву, кінооператора, убитого в 2012 році під час виконання своїх службових обов'язків – коли він знімав відео про одну з найбільших атак організації Боко Харам.