Інститут масової інформації закликає народних депутатів до другого читання вилучити вебсайти та вебсторінки з переліку критеріїв “ворожих програмних продуктів”, передбачених законопроєктом № 13505 “Про заборону використання та розповсюдження ворожих програмних продуктів та ворожих засобів інформатизації”. 

Проєкт, поданий народним депутатом Олександром Федієнком та групою депутатів, Комітет з питань цифрової трансформації рекомендував ухвалити за основу.

Законопроєкт спрямований проти російського програмного забезпечення та обладнання і водночас не містить механізму блокування сайтів. Він запроваджує урядові переліки заборонених продуктів, забороняє користуватися ними держсектору й критичній інфраструктурі, а відповідальність зводить до судового штрафу за розповсюдження. 

Однак занепокоєння ІМІ викликає те, що до критеріїв “ворожого продукту” автори законопроєкту включили вебсайт і вебсторінку, а однією з підстав для внесення ресурсу до переліку зробили застосування персональних санкцій до власника ресурсу.

На думку експертів ІМІ, прив’язавши статус “ворожого” сайту до факту санкцій, законопроєкт ризикує перетворитися на нормативну підставу, на яку згодом зможуть спертись інші механізми блокування.

Директорка ІМІ Оксана Романюк зазначає, що законопроєкт спрямований на обмеження використання російського програмного забезпечення, що є правильною метою. 

Водночас, за її словами, до критеріїв “ворожого програмного продукту” необґрунтовано додали вебсайти та вебсторінки, прив’язавши їхній статус до застосування персональних санкцій.

“Ми вже бачили, як санкційний інструмент застосовували не лише проти російських ресурсів, а й проти українських політиків. Прямого блокування в тексті немає, і ми не драматизуємо. Але держава не має закладати в закон формулу “сайт особи під санкціями = ворожий ресурс”, тим паче через переліки, які Кабмін формуватиме поза стандартною регуляторною процедурою, без оцінки впливу й публічного обговорення”, – зазначила Оксана Романюк.

Юрист ІМІ Володимир Зеленчук звертає увагу, що в частині четвертій статті 5 проєкту закону досить побіжно зазначається можливість для будь-якої фізичної чи юридичної особи звернутися до Держспецзв’язку з проханням переглянути перелік “ворожих продуктів”. 

За його словами, у такому разі Держспецзв’язку ухвалюватиме рішення на підставі експертного висновку про проведення державної експертизи програмного продукту, засобу інформатизації. 

“Цей механізм технічно сконструйовано так, що не зрозуміло, чи передбачає він видалення продукту з переліку, чи його внесення, кого або чого саме стосується фраза “в разі наявності сумнівів”, хто оплачує вартість експертизи, які строки розгляду та чи є право на оскарження рішення Держспецзв’язку. Загалом порядок заборони надає всю повноту повноважень виключно органам виконавчої влади, жодних розумних противаг він не передбачає”, – додав Володимир Зеленчук. 

“Ми закликаємо депутатів до другого читання прибрати вебсайти та вебсторінки з критеріїв статті 3, а будь-яке внесення онлайн-ресурсу до переліку обумовити судовим контролем і правом на прозоре оскарження”, – заявила директорка ІМІ Оксана Романюк.

Що пропонує ІМІ:

  • Вилучити “вебсайт” і “вебсторінку” з критеріїв статті 3 законопроєкту. 
  • У разі збереження норми передбачити обов’язковий судовий контроль та процедуру оскарження рішення про внесення онлайн-ресурсу до відповідного переліку.
  • Зберегти застосування Закону “Про засади державної регуляторної політики” до підзаконних актів на виконання закону, прибравши відповідний виняток із прикінцевих положень.

Раніше ІМІ вже аналізував цей законопроєкт у моніторинговому матеріалі “Російське програмне забезпечення та вебсайти: від блокування до суцільної заборони”. Тоді експерти звернули увагу, що проєкт запроваджує безсанкційний перехідний період до 2030 року, але вже зараз порушує питання перегляду програмного забезпечення тими медіа, які мають договори про інформаційні послуги з органами державної влади чи місцевого самоврядування. 

Окремо ІМІ зазначав, що ані проєкт, ані Закон “Про Національну програму інформатизації” не містять чіткого визначення “програмного продукту”, через що до нього можна зарахувати й вебсайти.

Законопроєкт №13505 зареєстровано 18 липня 2025 року та внесено до порядку денного. Головне науково-експертне управління надало до проєкту зауваження. До другого читання текст ще може змінюватися.