Громадськість вимагає скасувати неконституційний закон про мови

06.07.2012, 02:24

Партнерство «Новий громадянин» та деякі громадські діячі, які входять до Конституційної Асамблеї, звернулися до Верховної Ради та Президента України з вимогою підтвердити неправомірність голосування та скасувати рішення про прийняття Закону України «Про засади державної мовної політики».

Експерти вимагають від Президента України, у разі направлення йому на підпис Закону, застосувати право вето у зв’язку з грубими порушеннями процедури його розгляду та ухвалення, а також неконституційністю його положень.

«Підписання Президентом України зазначеного документа означатиме схвалення неконституційних дій народних депутатів, а також порушення Президентом свого конституційного обов’язку гарантувати додержання Конституції України. Це також означатиме відсутність реальних намірів Президента сприяти здійсненню конституційної реформи в Україні, зокрема за допомогою свого допоміжного органу – Конституційної Асамблеї, що робить недоцільним участь у ній представників громадських організацій», - йдеться у заяві, що підписали експерти та представники неурядових організацій.

Юристи Партнерства «Новий громадянин» підкреслюють, що голосування за закон про мови 3 липня відбулося з чисельними порушеннями Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, що, відповідно до ст.152 Конституції України, є підставою для визнання його неконституційним.

Зокрема, під час голосування було порушено вимогу Конституції України щодо особистого голосування народними депутатами України та не додержано визначеної Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» процедури підготовки проекту закону до другого читання та його наступного розгляду.

Крім того, положення ухваленого 3 липня проекту Закону «Про засади державної мовної політики» суперечать положенням Основного Закону України, зокрема:

- положення статей 10, 11, 14, 15 та інших цього документа суперечать статті 10 Конституції України. Остання, згідно з рішенням Конституційного Суду №10-рп від 14.12.1999, передбачає, що російська та інші мови національних меншин можуть використовуватися при здійсненні повноважень місцевими
органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та
органами місцевого самоврядування лише поряд з державною мовою, яка є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо);

- положення ст. 14 про те, що гарантування державою можливості здійснювати судове провадження регіональною мовою забезпечується шляхом врахування при доборі суддів, суперечить статті 127 Конституції України, згідно з якою однією з вимог до кандидатів у судді є володіння державною мовою;

- положення статті 20 щодо вільного вибору мови навчання суперечить статті 10 Конституції Україна, яка, згідно із згаданим тлумаченням Конституційного Суду, передбачає, що мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова;

- документ містить багато нечітких термінів та формулювань (“регіон”, “самоправний”, “органи державного управління”, “у межах території” тощо), що не передбачені Конституцією та законами України. Крім того, документ не узгоджується із Законом України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, насамперед у частині переліку таких мов. Це призведе до порушення юридичної визначеності – важливої складової принципа верховенства права, дія якого в Україні визнана ст. 8 Конституції України.

Додатково:

Заяву підписали:

Дмитро Котляр, незалежний експерт, представник партнерства «Новий Громадянин» в Конституційній Асамблеї

Ігор Когут, голова ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», член Конституційної Асамблеї

Творче об'єднання «TOPO», Олексій Хмара

Центр політичних студій та аналітики, Віктор Таран

Центр UA, Світлана Заліщук

Європейська програма, Вікторія Гуменюк

Фундація Суспільність, Тарас Петрів

Інститут масової інформації, Вікторія Сюмар

Борис Кушнірук, громадський діяч

МГО «Інтерньюз-Україна», Андрій Кулаков