"Голос Америки" взяв на роботу російського пропагандиста, який просував наративи Кремля

У російській службі “Голосу Америки” щонайменше з листопада 2022 року працює колишній кореспондент російського пропагандистського телеканалу НТВ Гаррі Княгницький, повідомляє “Детектор медіа”.

Його матеріали можна побачити на сайті американської служби іномовлення.

Під час роботи на НТВ (фінансується держкомпанією “Газпром”, а ЄС наклав санкції) Княгницький був воєнним кореспондентом та знімав пропагандистські сюжети про російську війну проти України. 

Видання Kyiv Post повідомляє, що 15 співробітників “Голосу Америки” вже надіслали американським конгресменам відкритого листа, у якому закликають менеджмент мовника переглянути призначення Княгницького та журналістки Дарії Давидової. Їй колеги закидають легітимізацію анексії Криму.

Від власних джерел “Детектора медіа” в російській службі “Голосу Америки” відомо, що співробітники медіа спочатку зверталися до власного керівництва, але воно не відреагувало. Тож звернення до конгресменів, за словами співрозмовників, було лише питанням часу. Водночас про існування листа вони також довідалися з публікації Kyiv Post і не знають, хто його підписав. 

Також джерела ДМ в російський службі “Голосу Америки” стверджують, що начебто щодо Дарії Давидової  відомо лише про один її матеріал для журналу “Русский репортер” з окупованого Криму. Менеджера, який найняв її на роботу, звільнили. А от із приводу Княгницького керівництво російської служби начебто спробувало просто зам’яти внутрішній скандал.

Як пише  Kyiv Post, автори звернення до конгресу стверджують, що місію “Голосу Америки” не можна довірити людям, які “працювали на російську владу та роками просували проросійські наративи. Це ставить під сумнів нашу репутацію та репутацію “Голосу Америки”.

“Детектор медіа” навів перелік матеріалів Гаррі Княгницького для НТВ:

• Матеріал про те, що українські військові буцімто здійснюють наведення артилерії за сигналом мобільних телефонів цивільних. У ньому Княгницький заявляє про жителів окупованих територій: “Если раньше среди жителей Краматорска еще были те, кто пытался остаться в стороне от происходящего и элементарно выжить, то сегодня многие из них готовы взяться за оружие”.
• Сюжети про буцімто обстріли українською армією мирних громадян. Наприклад, у матеріалі від жовтня 2014 року кореспондент показує, як російські бойовики буцімто “змушені стріляти у відповідь”, інакше український танк зруйнує житловий квартал. 
• Матеріал “Геноцид и уничтожение”: жители Донбасса в ужасе от действий украинской армии. Як пише ДМ, для нього Княгницький обрав цитати людей, які заявляють про геноцид та начебто тікають зі звільнених українською армією міст. Матеріал завершується цитатою кореспондента про евакуйованих дітей: “Дети радуються, думая, что война позади. Но Нацгвардия уже на подступах к Донецку”. “Детектор” нагадує, що начебто захист “жителів Донбасу” від української армії – це один зі способів, яким російська пропаганда виправдовує повномасштабну агресію та депортації. 
• Матеріал про українських дітей, які начебто добровільно “переїхали” до Росії. Він каже, що на тлі однолітків вони виділяються “отстраненностью и замкнутостью” в очах. А також згадує про перехід кримських шкіл на російську навчальну програму. Як повідомляє американське представництво при ОБСЄ, за час повномасштабної війни Росія викрала з України близько 14 тисяч дітей. Водночас, звертає увагу “Детектор медіа”, Княгницький у жодному зі знайдених матеріалів не згадує про російську агресію. Натомість російських бойовиків він називає “ополчением” чи “самообороною Донбасса”. Про дії української армії каже як про “захоплення міст”. Та протиставляє українські обстріли, які начебто спричинили в Донецьку гуманітарну катастрофу, допомозі від Росії. Нагадаємо, що Європейський суд із прав людини встановив, що це саме Росія з 2014 року окупує частину Донбасу. 
• Матеріали про російське “визнання” Революції гідності державним переворотом, буцімто українські погрози викладачам у Донецьку, “входження” Криму до складу Росії. 
• Сюжет про буцімто затримання “терористичної групи” Олега Сенцова у 2014 році. Після цього український режисер провів у російському полоні п’ять років. Та подавав позов проти російських медіа, які проголосили його “терористом” до рішення суду.

Княгницький пропрацював до НТВ до 2017 року та пішов звідти, як сам стверджує, з етичних міркувань: “До какого состояния ты будешь прогибаться?”  

Після цього Княгницький влаштувався в нью-йоркську редакцію російського телеканалу RTVI. Там він писав, наприклад, про протести після вбивства поліцейськими афроамериканця Джорджа Флойда: “…Потому что где темнокожие – там преступность. Так говорят русские, съехавшие из Южного и Восточного Гарлема”. 

Також Княгницький підготував матеріал про те, чому “ліберальна” американська преса не розслідує сексуальні звинувачення проти Джо Байдена: “Вода – мокрая, небо – голубое, New York Times получает Пулитцера за материалы о режиме Путина. [...] История Тары Рид, действительно, трудно доказуема. Как и любая другая, подобная ей. Но если просто закрыть глаза на свидетельства против Байдена, не дискредитирует ли это движение #MeToo, совсем не чуждое для NYT? У редакции сложный выбор. Гораздо сложнее, чем просто отплясываться на Путине, Трампе и американских консерваторах. И Пулитцера за этот выбор не дадут”.

Під час роботи на RTVI Гаррі Княгницький не залишив тему українсько-російської війни назовсім. Після того як Росія обстріляла та захопила українські кораблі в Керченській протоці, кореспондент спекулював, що Україна спеціально спровокувала Росію. І стверджував, що в цій ситуації не зрозуміло, хто юридично винен, та хто в чиї води зайшов. Нагадаємо, що у 2014 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про невизнання анексії Криму. 

У 2018 році в ефірі RTVI Гаррі Княгницький повторював тези російської пропаганди, що поява автокефальної української церкви може призвести до репресій вірян та розколу серед українців.