Держустанова відмовила Запорізькому центру розслідувань у запиті

Фото – cedem.org.ua

Державна спеціалізована фінансова установа “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” відмовила в наданні інформації на запити Запорізькому центру розслідувань на підставі того, що “письмові інформаційні запити, надіслані на електронну пошту ЗРУ “Держмолодьжитла”, не вважаються електронними запитами”. 

Про це організація повідомила на своїй сторінці у фейсбуку 16 жовтня.

Як розповів регіональній представниці ІМІ керівник Запорізького центру розслідувань Сергій Сидоров, розслідувачі намагалися з’ясувати, хто із забудовників в області в попередні роки отримував бюджетні кошти в різних форматах – погашення відсотків за іпотекою, викуп тощо. 

“Ми звернулись із запитом на регіональне “Держмолодьжитло” щодо фірм Петра Сабашука за певними об’єктами. Спочатку ми не отримали відповіді на запит, подумали, що вона в них загубилась. Контактні телефони не відповідали, тож ми ще раз надіслали запит. І отримали на нього майже одразу відповідь, що він дублюючий, а відмову на надісланий уперше нам відправили звичайною поштою. Хоча в запиті для листування були зазначена для відповіді саме електронна пошта, а також мобільні телефони – і мій, як керівника, і Катерини Шевченко, що безпосередньо займається цією темою.

Отже, ми ще раз надіслали запит, у якому більш детально розписали, що нам потрібно, з посиланнями на законодавство. І отримали казкову відповідь від голови регіонального управління, що ми їм надіслали письмові інформаційні запити, які вони не вважають електронними та в яких, як у письмових, відсутні дата та підпис, і взагалі, що в них немає інформації в запитуваній нами формі”, – розповів Сергій Сидоров.

За його словами, відмова надійшла за підписом керівника регіонального відділення установи Юрія Щербини і наразі вони подали скаргу щодо його дій на ім’я уповноваженого Верховної Ради України із прав людини Людмили Денісової з проханням провести перевірку на предмет вчинення адміністративних правопорушень з боку директора установи та притягнути до відповідальності особу, що вчинила правопорушення, аби вона надала відповідь на запитувану інформацію.

“Вищезазначені письмові інформаційні запити, надіслані Вами на електронну адресу ЗРУ “Держмолодьжитла” не вважаються електронними запитами.  А тому, згідно чинного законодавства… з Вашого боку вкотре не дотримано вимог до складення та подання запиту на інформацію, а саме не зазначено підпис і дату в запитах. Також, враховуючи надання відповіді на попередні запити, повідомляємо що ЗРУ “Держмолодьжитла” відсутня інформація в запитуваній формі”, – йдеться у відповіді відомства від 27 вересня 2019 року.

Юрист ІМІ Алі Сафаров вважає неправомірною відмову в задоволенні запиту на доступ до публічної інформації.

За його словами, процедура доступу до публічної інформації та випадки, в яких можлива відмова в наданні публічної інформації чітко врегульовано положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зокрема, розпорядник публічної інформації має право відмовити в задоволенні запиту виключно у випадках, визначених у частині першій статті 22 цього закону. Частина друга статті 22 зазначає, що  відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. У разі якщо розпорядник відмовляє в задоволенні запиту, така відмова має відповідати вимогам частин четвертої, п’ятої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації". 

Окрім того, зазначив юрист, практика застосування зазначених норм законодавства визначена в Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 29.09.2016  № 10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації. Зокрема, в цій постанові визначено:

"9.6. Вимога зазначати у запиті ім'я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов'язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні (стаття 19 Закону № 2939-VI).

Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв'язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв'язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов'язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов'язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Тобто запитувач може вказати будь-яке прізвище, ім'я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.

10.3. Частиною п'ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

“Таким чином, відмова в задоволенні запиту з підстав наявності попередніх запитів, відмова з підстав незазначення адреси тощо є неправомірною відмовою. Неправомірна відмова в наданні інформації за запитом про доступ до публічної інформації тягне за собою адміністративну відповідальність відповідно до частини другої статті 212-3 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення", а також дає підстави до оскарження неправомірної відмови в задоволенні запиту в суді та до стягнення завданої внаслідок ненадання інформації шкоди” , – зазначив юрист.