Журналістка Суспільного Мовлення Олена Куренкова, яка відвідала острів Гренландія під час відрядження, розповіла про тамтешнє життя, назвавши острів “незвіданою планетою”.
В інтерв’ю журналістці Інституту масової інформації Валентині Троян вона описала побут арктичної автономії Данії, реакцію місцевих на заяви Трампа та несподівані зустрічі, що вражають.
Перше, що вразило журналістку, – це невідповідність реальності очікуванням. Замість лютих морозів Гренландія зустріла знімальну групу “плюсовою” температурою.
“Я була здивована, що там було настільки тепло. Я уявляла собі Арктику абсолютно інакше. Коли ми приїхали, було десь мінус 5–6 градусів – це була найнижча температура вночі”, – згадує Олена.
Також незвичним виявився ритм життя, підлаштований під короткий світловий день. Наприклад, ринки з морепродуктами відкриваються не вранці, а після обіду, коли рибалки повертаються з моря.
Олена звернула увагу на контрасти в харчуванні. Через надзвичайно дорогу логістику імпортні продукти коштують захмарно, тому місцеві продовжують традиційне полювання на китів. Попри міжнародну критику, для гренландців це не екзотика, а вимушений захід та спосіб вижити, хоча процес суворо контролює держава.
Журналістка розпитала гренландців про їхнє ставлення до ідеї Дональда Трампа щодо приєднання острова до США. Як виявилося, жителі автономії найменше хочуть бачити на своїй землі іноземні війська.
“Найбільший страх у людей був саме перед реальним військовим вторгненням з боку США, тому що вони вважають себе мирним островом і не можуть уявити серйозної військової присутності”, – розповіла медійниця.
Найемоційнішим відкриттям для Олени стала доля Івана Думанова – українця, який працював у фінансовому відділі міської ради столиці Гренландії. У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік звільнився і поїхав на фронт, де загинув у травні 2022 року.
“Коли дізналися про його загибель, на будівлі міської ради були спущені прапори в пам’ять про нього. Ця історія мене вразила – ніколи не знаєш, де зустрінеш долю українця”, – каже Олена.
Олена Куренкова також підкреслила унікальність інфраструктури Нуука:
- Через вічну мерзлоту автомобільних доріг між містами просто не існує, тому човен біля будинку – звичніша річ, ніж авто.
- Будинки фарбують у яскраві кольори, щоб компенсувати сірість скелястого краєвиду та відсутність дерев, за якими місцеві дуже сумують.
