Позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого орла та почесне найменування “імені Героїв УПА” для підрозділу Сил спеціальних операцій за лічені дні перетворили історичну пам’ять на головну тему українсько-польського порядку денного. Разом з офіційними заявами зросла й температура медійної риторики: в українських заголовках з’явилися “польська істерика” та поляки, які “не хочуть захищати батьківщину”. Інститут масової інформації проаналізував, як онлайн-медіа* висвітлювали нове загострення і де закінчується легітимна критика польської влади, а починаються небезпечні узагальнення про цілу націю.
Ключові висновки
- Системної мови ворожнечі щодо поляків як національної групи в українських медіа не зафіксовано. Більшість критичних матеріалів стосується конкретних політиків та їхніх рішень, а не польського народу.
- Головною проблемою стали негативні узагальнення. У частині публікацій відповідальність за рішення президента Польщі Кароля Навроцького та окремих політиків переноситься на поляків загалом (“польська істерика”, “поляки самі загнали себе у цейтнот”).
- Головним конфліктогенним прийомом стало протиставлення українців і поляків за готовністю захищати державу. Коректні соціологічні дані подаються під узагальнювальними заголовками, які формують негативний образ цілої нації.
Українсько-польські відносини традиційно мають низку чутливих тем, пов’язаних зі спільною історією та історичною пам’яттю. У 2024 році ІМІ вже фіксував зростання напруги у двосторонніх відносинах на тлі блокування українсько-польського кордону польськими фермерами. У 2026 році приводом для нового загострення стало присвоєння одному з підрозділів ССО почесного найменування “імені Героїв УПА” та подальший дипломатичний конфлікт між Києвом і Варшавою, що супроводжувався взаємними політичними заявами й рішеннями щодо державних нагород.
Аналіз ІМІ показує, що ані під час блокування кордону, ані під час нинішнього загострення системної мови ворожнечі щодо громадян Польщі в українських медіа не спостерігалося. Водночас в окремих публікаціях зафіксовано емоційну риторику, негативні узагальнення та конфліктогенні формулювання щодо польських політиків і польського суспільства.
Критика польської влади та політиків
Найпоширенішою формою негативного висвітлення стала критика рішень президента Польщі Кароля Навроцького та окремих польських політиків: багато медіа подавали їхні дії як такі, що шкодять двостороннім відносинам або грають на користь Росії. Сама по собі така критика не є мовою ворожнечі, адже стосується конкретних політичних діячів і рішень, а не польського народу.
Наприклад, ТСН пише, що рішення Навроцького позбавити Зеленського ордена Білого орла стало стратегічною помилкою, яка лише послабила позиції Варшави на міжнародній арені. “Букви” цитують Віталія Портникова, який наголошує, що конфлікт є частиною внутрішньополітичної боротьби в Польщі й ставить під загрозу безпеку обох держав.
Водночас на сайті Oboz.ua було опубліковано блог, у якому авторка провела паралелі між діями Навроцького та політикою Володимира Путіна. Такі порівняння мають виражено емоційний характер, однак теж стосуються конкретного політика, а не поляків як спільноти.
Узагальнення щодо поляків
Проблемнішими є матеріали й колонки, де реакцію польської влади переносять на всіх поляків. У таких текстах трапляються формулювання на кшталт “польська істерика” чи “поляки самі загнали себе у цейтнот”. Подібні узагальнення наближаються до дискредитації національної групи, бо створюють негативний образ не окремих політиків, а ширшої спільноти.
Так, на сайті “Главком” вийшов матеріал “Польська істерика щодо Героїв УПА. Дисидент і нардеп п’яти скликань похвалив Зеленського за реакцію”, у якому Михайло Косів стверджує: “Поляки самі загнали себе у цейтнот”. Таке формулювання — і в цитаті, і в редакційному заголовку — переносить відповідальність за рішення окремих політиків на всю національну спільноту.
Ознаки узагальнення є й у матеріалі Zaxid.net, де міський голова Львова Андрій Садовий радить “полякам” заспокоїтися: медіа ретранслюють висловлювання політиків, адресовані цілій нації, без редакційної рамки чи уточнення.
Протиставлення українців і поляків
Окремим прийомом стало протиставлення двох народів через порівняння їхньої готовності до самопожертви й оборони держави. Зокрема, УНІАН опублікував матеріал із заголовком “Поляки не хочуть захищати батьківщину і не готові відмовитися від особистого добробуту, — опитування”. Формально публікація ґрунтується на соціологічному дослідженні, однак заголовок узагальнює його результати на всіх поляків і формує однозначно негативне враження про них.
Висновки
Нове загострення українсько-польських відносин призвело до зростання емоційності у висвітленні Польщі в частині українських медіа, проте не перетворилося на системну мову ворожнечі щодо поляків як національної групи. Основні ризики лежать в іншій площині: негативні узагальнення, перенесення відповідальності окремих польських політиків на все польське суспільство та конфліктогенні формулювання в заголовках.
Такі практики не завжди є мовою ворожнечі в строгому розумінні, але вони закріплюють негативні стереотипи щодо громадян Польщі та поглиблюють напругу між двома суспільствами.
ІМІ радить редакціям чітко розділяти критику влади й судження про народ, а також уникати узагальнювальних формулювань у заголовках — саме вони найбільше впливають на сприйняття аудиторії.
*До моніторингової вибірки потрапило 15 популярних онлайн-медіа України: Суспільне, “Рубрика”, “Слово і діло”, “Українська правда”, “Еспресо”, Укрінформ, LIGA.net, NV, “Цензор.НЕТ”, УНІАН, ТСН, OBOZ.UA, Zaxid.net, Букви, Главком. Період моніторингу з 18 червня по 28 червня 2026 року.
