У цифрову епоху штучний інтелект стрімко вливається в життя переважної більшості людей. Генеруючи різноманітні тексти, зображення, відео та навіть музику, ШІ швидко проник у сфери, що раніше були підвладні лише людині. Саме тому в суспільстві постійно точаться дискусії щодо правових наслідків його використання. Для журналістів та медійників найактуальнішими залишаються питання щодо прав інтелектуальної власності на контент, згенерований ШІ.

Як у світі поєднують ШІ та авторське право?

На міжнародному рівні правові підходи до визначення обсягу та носіїв прав інтелектуальної власності на ШІ-контент різняться. Проте більшість країн усе ж схиляється до основного принципу авторського права: автором може бути лише людина, творчий внесок якої призвів до створення унікального контенту. Тож ШІ не може бути автором, адже алгоритми не здатні самостійно реалізувати творчий задум та відповідати за наслідки своїх дій. Міжнародна практика це чітко підтверджує.

До прикладу, у Великій Британії ще з 1988 року діє закон про авторські права, дизайн і патенти, який окремо визначає “комп’ютерно-генеровані твори”. За цим документом автором визнають того, хто організував і забезпечив процес створення об’єкта, що дає базовий захист для продуктів ШІ. Натомість Бюро авторських прав США чітко стоїть на позиції, що охороні підлягає лише результат людської праці. Яскравим свідченням цього стала відмова у 2023 році зареєструвати права на зображення від нейромережі Midjourney, адже експерти не знайшли в ньому достатнього творчого внеску з боку людини.

Вагомим прецедентом у цій галузі є справа щодо ШІ-системи DABUS, де заявник намагався отримати правовий захист на результати діяльності алгоритму, визначивши саму програму як автора. Відповідні заявки були подані до профільних відомств США, Великої Британії та ЄС. Проте фінал в усіх юрисдикціях виявився однаковим – відмова. Судові інстанції та патентні відомства одностайно підкреслили, що закон визнає суб’єктом права лише людину. Навіть ключова роль ШІ в процесі створення не дає підстав для визнання його авторства. Ця суперечка закономірно вивела на поверхню іншу кричущу проблему: правомірність використання даних, на яких навчаються такі алгоритми. Як наслідок, розпочалася нова хвиля масштабних судових конфліктів, пов’язаних з використанням авторських творів для машинного навчання.

Яскравим прикладом слугує позов The New York Times проти розробників OpenAI та Microsoft. Видання стверджувало, що ChatGPT та Copilot навчалися на мільйонах журналістських матеріалів без дозволу правовласника та здатні відтворювати зміст оригінальних статей майже дослівно. З цього випливає ще одне питання: чи може штучний інтелект копіювати результати чужих здобутків та відтворювати їх без правових наслідків? Відповідь частково міститься в рішенні в справі між Getty Images та власниками художнього інструменту штучного інтелекту Stable Diffusion. Позивач посилався на неправомірне використання для навчання штучного інтелекту бази зображень. У цій справі суд став на бік розробників моделі та визнав аргумент, що Stable Diffusion копіює не самі твори, а стиль і генерує нові незалежні об’єкти. Незважаючи на це, питання щодо визнання таких творів похідними досі є дискусійним. Творці штучного інтелекту оперують тим, що зазвичай навчають свої моделі на основі принципу добросовісного використання. Цей механізм дозволяє безоплатно та без дозволу авторів застосовувати їхні праці задля освітніх і наукових цілей, аналізу, критики чи створення новин. Попри це згадані судові конфлікти демонструють незгоду видання-позивача. Вочевидь слід очікувати трансформації принципу добросовісного використання та зростання кількості офіційних ліцензійних угод ШІ-платформ із медіакомпаніями для легалізації доступу до їхньої архівної інформації.

У межах ЄС визначним кроком стало ухвалення у 2024 році Регламенту ЄС про штучний інтелект (EU AI Act, Regulation (EU) 2024/1689). Закон про штучний інтелект – Artificial Intelligence Act – став першим комплексним правовим актом, який регулює діяльність штучного інтелекту. Його метою є забезпечення прозорості, конфіденційності та етичних гарантій шляхом зменшення ризиків його впливу на права громадян. 

Норми АІ-акта Європейський Союз вирішив впроваджувати поетапно, тож загалом він набуде чинності з 2 серпня 2026 року. Останнім етапом запрацюють обов’язки для систем AI високого ризику, перелічені в додатку III. Юрисдикція закону поширюється на системи штучного інтелекту, які безпосередньо постачаються і використовуються в ЄС, навіть якщо вони розроблені за межами регіону. Приписи європейського AI-акта запроваджують жорсткі вимоги до розробників моделей загального призначення (наприклад, OpenAI, Anthropic, Google). Серед основних: 

  • заборона на підсвідомий вплив штучного інтелекту на людей; 
  • можливість втручання та людського нагляду задля перевірки безпеки функціонування ШІ-систем; 
  • зобов’язання оприлюднювати детальні публічні резюме щодо використання захищених авторським правом даних під час навчання моделей; 
  • врахування відмови авторів від використання їхніх творів для навчання і обов’язкове позначення контенту як штучно створеного, якщо він був повністю згенерований або суттєво змінений за допомогою ШІ. Це дозволить авторам та медіа відмовлятися від навчання систем штучного інтелекту на результатах їхньої творчої та інтелектуальної діяльності. 

Вимоги маркування штучного контенту стануть прямою запорукою боротьби з дезінформацією та дипфейками. Порушення вимог регламенту призводить до санкції у вигляді штрафів розміром до 7% річного обігу компанії. Так, порушення вимог щодо прозорості та маркування (зокрема, обов’язкове маркування дипфейків, ШІ-контенту та взаємодії з ботами за ст. 50) карається штрафом до 15 млн євро, або 3% загальносвітового річного обігу компанії, залежно від того, яка сума є більшою. 

Для забезпечення ефективності виконання норм закон про штучний інтелект передбачає створення на рівні ЄС нових органів: Європейської ради зі штучного інтелекту, покликаної консультувати та сприяти співробітництву; Офісу штучного інтелекту – для координування імплементації положень серед держав-членів; Наукової групи та Консультативного форуму – консультативних органів для надання експертного внеску. Також прописано, що на національному рівні кожна держава-член має створити компетентні органи на місцях. Зважаючи на євроінтеграційне спрямування України, під час розбудови законодавства у сфері ШІ важливо вже зараз враховувати вимоги вищенаведеного регламенту.

То кому ж належать авторські права на матеріали, створені за допомогою штучного інтелекту за законодавством України? 

Станом на сьогодні Закон України “Про авторське право та суміжні права” в новій редакції врегулював питання, пов’язані з генерацією контенту системами штучного інтелекту. Водночас, відповідно до статті 1 закону, автором твору незмінно вважається фізична особа, яка своєю творчою працею створила цей твір. Ключовою новелою оновленого закону стало запровадження права особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерними програмами без безпосередньої творчої участі людини. 

З огляду на зміст ст. 33 закону це право базується на спеціальних нормах, які стосуються лише неоригінальних об’єктів, створених комп’ютерними програмами. Йдеться про унікальний контент, який з’явився завдяки роботі алгоритмів без безпосередньої творчої участі людини. Саме такі об’єкти підпадають під дію статті 33 Закону України “Про авторське право і суміжні права” та охороняються в межах права особливого роду. Тож володіти правами на такий ШІ-контент можуть: творці комп’ютерної програми, власники ліцензій та прав на софт, авторизовані користувачі, які мають на це законні ліцензійні повноваження, будь-які інші сторони, якщо це прямо прописано в договорі. Жодних особистих немайнових прав водночас не виникає. Строк охорони права особливого роду теж нестандартний і становить 25 років.

Водночас, якщо людина сама визначає концепцію, здійснює контроль над процесом та його результатом, використовуючи комп’ютерні технології як інструмент, такий продукт не вважається автоматично згенерованим і підлягає регулюванню за загальними правилами авторського права.

Практичним підтвердженням стала перша в Україні реєстрація авторських прав на об’єкти, що містять згенеровані ШІ зображення, яка відбулась у вересні 2024 року (зокрема, щодо збірки “Великодні листівки” та ілюстрованої дитячої збірки). Суб’єктом права було визнано фізичну особу (упорядника), яка використовувала комп’ютерну програму як інструмент. Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (ІР-офіс) фактично підтвердив – наявності творчого внеску людини цілком досить для виникнення авторського права. Зазначений кейс свідчить про високу гнучкість національного правового поля, яке забезпечує правову охорону результатів праці за умови доведення креативної ролі людини-заявника.

Отже, використання медіаорганізаціями та журналістами згенерованих ШІ зображень у своїх статтях прямо захищається правом особливого роду строком на 25 років. Це позбавляє інших права безкарного використання таких матеріалів у своїх комерційних цілях. Якщо ж штучний інтелект було використано як інструмент, тоді йдеться про створення похідного матеріалу, який захищається звичним нам авторським правом. Також медіа важливо пам’ятати про необхідність маркування повністю згенерованого або суттєво зміненого контенту з боку ШІ. Такі помітки стануть запобіжником від подальших можливих звинувачень медіаорганізації в маніпуляціях чи поширенні  дипфейків.

Варто згадати, що в травні 2025 року Україна підписала Рамкову конвенцію Ради Європи про ШІ, права людини, демократію та верховенство права. Документ закріпив головні принципи, які стосуються формування законодавства та застосування ШІ-продуктів у публічному секторі. Також, відповідно до Розпорядження КМУ від 9 травня 2025 р. № 457-р, Міністерство цифрової трансформації має розробити законопроєкт про правове врегулювання у сфері розвитку ШІ до кінця 2026 року.

У травні 2026 року в Україні з ініціативи Суспільного мовлення створено Альянс з питань штучного інтелекту, до складу якого ввійшов також Інститут масової інформації. Стратегічною метою альянсу є як налагодження комунікації між медіа, владою та технологічними компаніями, так і розроблення регуляторних правил у сфері штучного інтелекту, зокрема у сфері права інтелектуальної власності. 

У будь-якому разі процес формування “права ШІ” в Україні активно триває, а тому медійникам, які активно використовують ШІ у своїй діяльності, слід очікувати нових та, сподіваємось, чесних і прозорих правил роботи. 

Юліана Куцак для Інституту масової інформації