Продюсерка Олена Ротарі: "Всі ми працюємо заради єдиної мети"

Олена Ротарі. Фото з власного архіву

Олена Ротарі – медійниця з багаторічним досвідом. Вона пройшла шлях від журналістки до медіаменеджерки, працювала в багатьох українських виданнях. Через повномасштабне вторгнення РФ до України жінка відійшла від роботи в ЗМІ та поринула з головою у волонтерство. Але, як виявилося, навички медіаменеджменту дуже сприяють успішній допомозі військовим і переселенцям. Про це Олена Ротарі розповіла в нашій з нею бесіді.

– Чому волонтерство?

– В принципі, я допомагала військовим, коли почалася війна восени 2014 року. І десь до середини 2016 року ми допомагали, поки була потреба підтримувати нашу армію, поки держава сама не почала закривати більшість потреб військових і ми перестали бути потрібні. Коли почалося повномасштабне вторгнення 24 лютого, то піднялися старі зв’язки з військовими, прикордонниками. Ми почали спочатку на локальному рівні, закрити побутові питання, купити тепловізори, забезпечити амуніцією, найелементарнішими речами. На початку квітня мої друзі-журналісти створили волонтерський штаб, куди вони мене запросили з урахуванням мого досвіду, тому що бувають потрібні зв’язки, щоб допомогти тим чи іншим категоріям.

– Чим ситуація 2014 року відрізняється від ситуації 2022 року?

– Крім наших переселенців, якими доводилось опікуватись, під наш контроль потрапило багато людей. Чимало з них почали отримувати зарплату меншу, багатьох скоротили, додались одесити, що залишилися без засобів до існування. Пенсіонери, малозабезпечені, родини з маленькими дітьми… Ми опікувалися цим питанням до 1 червня, однак уже після цього часу ми почали надавати допомогу тільки ВПО.

– Як ви знаходите кошти?

Допомога, що приходить від наших партнерів закордонних, щоразу зменшується. Буквально три тижні тому наш волонтерський штаб "Нехай щастить" виграв грант на 300 тисяч гривень через ГО "Одеський осередок Автомайдану" через благодійний американський фонд "Разом for Ukraine", де працюють наші українці. Кошти підуть на закупівлю харчових продуктів для цивільних осіб. Ми шукали не тільки дилерів, але й виробників, щоб придбати харчові продукти. Ними ми забезпечимо наших переселенців.

Олена Ротарі разом з волонтерами об’єднання "Нехай щастить". Фото з власного архіву

– Чи багато журналістів пішли до лав ЗСУ?

– Так, звісно. З нашого телеканалу (7 канал. – Прим. ред.) – журналіст Віктор Надюк і оператор Олексій Сорокін. Інший медійник, не з нашого каналу, Володимир Кацман воював у 2014 році, і зараз пішов воювати. З Києва оператор та журналіст пішли на фронт, ми допомагали їм касками й бронежилетами. Хлопці боялися, що їм не вистачить їх на передовій і підстраховували себе. Але ми домовилися з ними, що якщо в них не буде такої необхідності, то щоб ділились екіпіруванням зі своїми побратимами.

– Як навички медіаменеджменту допомагають волонтерству?

– Це, напевно, все-таки комунікації, з якими ти постійно працюєш. Крім усього, я ще працюю в PR, мені все більше подобається. Це спілкування з людьми, підприємствами, бо зараз ми всі зіткнулися з тим, що немає пального. Для нас це дуже важливо, бо ми постійно на колесах, склад та приміщення, де ми видаємо гуманітарку, розташовані в різних місцях, тому це є проблема. Ми маємо постійно поповнювати запаси палива, я через свої контакти досягла того, щоб нам дали можливість придбати паливо без черг. Щоб знали, що ми ніякі не перекупники, а волонтери, які допомагають людям.
– Куди ви привозили допомогу?

– Ми возили допомогу військовим до сусіднього Миколаєва, їздили по Одеській області, де хлопці стоять на позиціях, відвозили гуманітарну допомогу до районних лікарень. Нам потрібні були талони, щоб ми не стояли в чергах і не витрачали час. Вміння переконати партнерів, що ми волонтери, а ніякі не шахраї і справді потребуємо, чого просимо.

Артилеристи передають "вітання" від волонтерів ворогу. Фото з власного архіву О. Ротарі

– Скільки працюєте волонтером?

– У перші дні війни я ще повноцінно працювала на 7 каналі, а пізніше, з квітня, працюю у волонтерському штабі. Найскладніший виклик – "Де знайти гроші?". Все відбувається через якісь особисті контакти з інвесторами та бізнесменами.

– Як змінилося сприйняття війни в одеситів у 2022-му порівняно з 2014-м?

– Чимало людей, які не цікавилися політикою, почали розуміти, що тут відбувається насправді, перестали бути байдужими. Люди, від яких я навіть не очікувала і які у 2014-му не допомагали, цього разу включились і зовсім по-іншому ставляться до всього. Але, безумовно, є ті, хто чекає на російську армію, але я не знаю, на що вони сподіваються.

– Які зараз найбільші складнощі для регіональних журналістів?

– Найбільші складнощі в тому, що вони зараз залишилися без роботи й грошей. Але бачу, що всі вони крутяться як можуть і не тільки в нашому штабі працюють, а й в інших. Мої колеги Юля Федорова і Настя Сімонова працюють у волонтерському штабі 7:40, ми з ними постійно комунікуємо, радимось, як краще організувати допомогу. Так, зокрема, дівчата організували обід вихідного дня для переселенців.

Зібрана волонтерами допомога оперативно дістається на передову. Фото з власного архіву О. Ротарі

– Як ви співпрацюєте з місцевою владою?

– Ми входимо до єдиної волонтерської бази, співпрацюємо одне з одним. Немає хаосу, спілкуємося з владою, намагаємося працювати злагоджено. Всі ми працюємо заради єдиної мети, заради миру. І розуміємо, що якщо в наших діях не буде злагодженості, то ми ніколи не переможемо. Потрібно згуртуватися, допомагати одне одному та підтримувати.

– Чи плануєте ви надалі пов’язувати роботу з журналістикою?

– Я довго думала, чи захочу повернутися після війни до журналістики взагалі. Безумовно, я цим живу досі, але є розуміння, що після нашої перемоги ЗМІ фінансуватимуться за другорядним принципом, бо треба буде відновлювати економіку. В мене є другорядна робота від волонтерства, це люди, які звертаються до нас. Не ставимо якихось розцінок, просимо допомогти, хто має таку можливість.

– Що, на вашу думку, потрібно для відродження одеської регіональної журналістики?

– Щоб інвестори любили ЗМІ, журналістів, операторів, цінували їхню роботу та допомагали їм. Також важлива підтримка міжнародних партнерів, які не мають кидати наших журналістів напризволяще, надавати їм гранти. На всі галузі, на телебачення, друк, радійників, інтернет-медіа. Безумовно, буде скорочення ЗМІ, але будуть інші формати. Звісно, є соцмережі, різноманітні канали, однак вони постять не завжди перевірену інформацію. Тому важливо зберегти офіційні професійні медіа, щоб вони надалі доносили виважену інформацію людям.

Фото надані Оленою Ротарі з особистого архіву