Аналіз вимог щодо квот та мови у сфері медіа відповідно до нового Закону України "Про медіа"

Фото – depositphotos.com / УНІАН

Новий Закон України “Про медіа” (далі – Закон) встановлює квоти на національний та європейський продукти, а також на використання мов у медіапросторі.

Так, згідно зі ст. 38 Закону, для лінійних медіа, крім іноземних лінійних медіа, національний продукт (програми та рекламна інформація, вироблені фізичними або юридичними особами України) має становити не менш ніж 50% загального тижневого обсягу мовлення. Однак, якщо відповідно до рішення Національної ради лінійні медіа зараховано до тематичних (мають на меті задоволення інтересів певної аудиторії, крім тих, де основу становлять дитячі програми), то на них ці вимоги не поширюються. Критерії таких медіа та обсяги національного продукту для таких медіа розробляються та затверджуються Національною радою спільно з органом спільного регулювання.

Для лінійних медіа, основу програмної концепції мовлення яких становлять дитячі програми, національний продукт має становити не менш ніж 25% загального тижневого обсягу мовлення, але з умовою, що вони здійснюють мовлення лише державною мовою.

Водночас окремо слід зауважити, що вимога щодо національного продукту не менш ніж 50% також не поширюється на лінійні медіа, які є версіями іноземних лінійних медіа (крім медіа держави-агресора (держави-окупанта), представлених більш ніж у п’яти країнах та зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, за умови, що такі лінійні медіа здійснюють мовлення лише державною мовою.

Наразі особливістю є те, що, згідно з ч. 5 ст. 38 Закону, під час дії воєнного, надзвичайного стану, а також на час визначеного Національною радою періоду, що необхідний для відновлення сфери медіа, Національна рада має не більш ніж на п’ять років зменшувати обсяг національного продукту для всіх суб’єктів у сфері лінійних аудіовізуальних медіа.

Щодо європейського продукту, то, відповідно до ст. 39 Закону, для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорій, крім іноземних лінійних медіа, він має становити не менш ніж 50% загального тижневого обсягу мовлення, який визначається без урахування новин, трансляцій спортивних заходів та спортивних змагань, реклами, телепродажу. Для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорій, що мають незначну частку аудиторії, вимоги щодо обсягу європейського продукту встановлюються Національною радою спільно з органом спільного регулювання.

Для нелінійних аудіовізуальних медіа (крім нелінійних аудіальних медіа) європейський продукт має становити не менш ніж 30% каталогу програм. Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа на замовлення мають забезпечити видимість таких продуктів у каталозі.

Для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорій європейський продукт, створений незалежними студіями-виробниками, має становити не менш ніж 10% загального тижневого обсягу мовлення (за винятком часу, присвяченого новинам, рекламній інформації, трансляції спортивних заходів та спортивних змагань), водночас не менш ніж половина такого продукту має бути створена впродовж попередніх п’яти років.

Добірка пісень, інструментальних музичних творів чи музичних кліпів може бути зарахована до європейського продукту, незалежно від походження окремих пісень, інструментальних музичних творів чи музичних кліпів, внесених до неї, якщо така програма відповідає вимогам, визначеним Законом.

Необхідно також звернути увагу, що європейський продукт – аудіовізуальні твори, які відповідають хоча б одній з таких умов:

• походять з держав-членів Європейського Союзу або держав, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, тобто вироблені (створені) переважно авторами та працівниками, які є громадянами таких держав, за умови дотримання хоча б однієї з таких вимог:

а) безпосередньо вироблені (створені) однією чи кількома європейськими студіями-виробниками;

б) виробництво здійснюється під наглядом та контролюється однією чи кількома європейськими студіями-виробниками;

в) спільний внесок європейських студій-виробників у фінансування спільного виробництва становить понад 50%, водночас студії-виробники, зареєстровані в державах, які не є членами Європейського Союзу чи стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, не здійснюють контроль над таким спільним виробництвом;

• створені в межах угод, укладених між Європейським Союзом та третіми державами, якщо вони відповідають вимогам, визначеним такими угодами, та за умови, що аудіовізуальні твори, які походять з держав – членів Європейського Союзу, не зазнають дискримінаційних заходів з боку таких третіх держав;
• вироблені в межах двосторонніх угод про спільне виробництво між державами – членами Європейського Союзу та третіми державами, за умови що студії-виробники держав – членів Європейського Союзу беруть на себе переважну частку сумарних витрат спільного виробництва, водночас студії-виробники, зареєстровані в державах, які не є членами Європейського Союзу, не здійснюють контроль над таким спільним виробництвом;

Також Національна рада спільно з органом спільного регулювання розробляє рекомендації щодо виконання встановлених Законом вимог щодо європейського продукту.

Однак, згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, норма в частині обсягу європейського продукту для телеканалів набирає чинності з 1 січня 2031 року, а від 31 березня 2023 року для телеканалів, крім іноземних лінійних медіа, європейський продукт має становити не менш ніж 15% загального тижневого обсягу мовлення, через три роки – не менше ніж 25%, через п’ять років – не менш ніж 35%.

Положення щодо обсягу програм незалежних студій-виробників для телеканалів набирають чинності з 1 січня 2026 року. З 1 січня 2024 до 1 січня 2026 року частина третя статті 39 Закону діє в такій редакції: “Для телеканалів європейський продукт, створений незалежними студіями-виробниками, має становити не менше 5% загального тижневого обсягу мовлення, за виключенням часу, присвяченого новинам, рекламній інформації, трансляції спортивних заходів та спортивних змагань.  Не менше половини таких програм мають бути створені впродовж попередніх п’яти років”.

Вимоги щодо обсягу державної мови у сфері аудіовізуальних медіа встановлені ст. 40 Закону та різні для ліцензіатів (суб’єкти, які здійснюють мовлення з використанням радіочастотного спектра (наземне ефірне мовлення) та постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра) і реєстрантів (здійснюють мовлення без використання радіочастотного спектра, суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа на замовлення, провайдери аудіовізуальних сервісів та провайдери платформ спільного доступу до відео). 

• програми державною мовою, зокрема фільми, у загальному тижневому обсязі мовлення телемовників-ліцензіатів (суб’єкти, які отримали відповідно до Закону ліцензію у сфері медіа) у кожному з проміжків часу між 7-ю та 18-ю годиною і між 18-ю та 22-ю годиною мають становити:

1) для телеканалів загальнонаціональної і регіональної категорій – не менш ніж 90% загальної тривалості програм (або їхніх частин), але до 1 січня 2024 року не менш ніж 75%;

2) для телеканалів місцевої категорії – не менш ніж 80% загальної тривалості програм (або їхніх частин), а до 1 січня 2024 року не менш ніж 60%.

• програми державною мовою, зокрема фільми, у загальному тижневому обсягу мовлення телемовників-реєстрантів (суб’єкти, які відповідно до Закону зареєстровані Національною радою як суб’єкти у сфері медіа, крім іноземних лінійних медіа) у кожному з проміжків часу між 7-ю та 18-ю годиною і між 18-ю та 22-ю годиною мають становити:

1) для телеканалів, програми яких розповсюджуються провайдерами аудіовізуальних сервісів на території виключно однієї області, не менш ніж 80% загальної тривалості програм (або їхніх частин), до 1 січня 2024 року – не менш 60%.

2) для телеканалів, які не підпадають під дію пункту 1, – не менш ніж 90% загальної тривалості програм (або їхніх частин), до 1 січня 2024 року – не менш ніж 75%.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону, радіомовники зобов’язані під час здійснення ефірного радіомовлення забезпечувати частку пісень (музичних творів з текстом) державною мовою в обсязі не менш ніж 40% загального обсягу пісень, поширених упродовж доби, а також не менш ніж 40% загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу між 7-ю та 14-ю годиною і між 15-ю та 22-ю годиною. Виняток: частка пісень державною мовою не менш ніж 25% загального обсягу пісень, поширених упродовж доби, а також не менш ніж 25% загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу між 7-ю та 14-ю годиною і між 15-ю та 22-ю годиною, якщо умовами ліцензії відповідного радіомовника передбачено, що серед поширюваних ним музичних творів частка пісень офіційними мовами Європейського Союзу становить не менш ніж 60% загального обсягу пісень, поширених упродовж доби, а також не менш ніж 60% загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу між 7-ю та 14-ю годиною і між 15-ю та 22-ю годиною.

Ще одна вимога до радіомовника – забезпечувати не менш ніж 90% тижневого обсягу ведення програм (до 1 січня 2024 року не менш ніж 75% добового обсягу), зокрема новинно-аналітичних блоків, розважальних програм (ведучими, дикторами радіопрограм), державною мовою. Обсяг частки пісень державною мовою або іноземними мовами, які є офіційними мовами Європейського Союзу, визначається в програмній концепції мовлення радіомовника.

Тижневий обсяг програм новин державною мовою телемовника або радіомовника, який є ліцензіатом або реєстрантом, має становити не менш ніж 90% (до 1 січня 2024 року не менш ніж 75%) загальної тривалості всіх програм новин, поширених таким мовником у кожному проміжку часу між 7-ю та 18-ю годиною і між 18-ю та 22-ю годиною.

Телемовники та радіомовники, які здійснюють мовлення мовами корінних народів України, незалежно від територіальної категорії, повинні забезпечувати сумарний тижневий обсяг мовлення державною мовою та мовами корінних народів України в обсязі не менш ніж 75%, водночас не менш ніж 30% – державною мовою, зокрема програм новин, інформаційно-аналітичних та розважальних програм (ведучими (дикторами) радіопрограм.

Під час обчислення частки програм, зокрема фільмів, виконаних державною мовою, враховується загальна тривалість програм, у тому числі фільмів (крім рекламної інформації, пісень та музичних кліпів) або їхніх частин, створених, дубльованих або озвучених державною мовою, які телемовник чи радіомовник поширював упродовж тижня.

Також ч. 7 ст. 40 визначає, коли програма або фільм вважаються виконаними державною мовою. Програма – якщо виступи (репліки) ведучих (дикторів) програми, осіб, які беруть участь у програмі, виконані, перекладені із застосуванням синхронного або послідовного перекладу, дубльовані, озвучені українською мовою, а фільм – якщо звуковий ряд під час його демонстрування (розповсюдження) виконаний, дубльований, озвучений державною мовою. Для цілей реалізації художнього, творчого задуму допускається у фільмі (крім дитячих та анімаційних фільмів) використання інших мов в обсязі не більш ніж 10% загальної тривалості всіх реплік учасників фільму, водночас усі іншомовні репліки субтитруються державною мовою.

Щодо програм, які, відповідно до вимог закону, можуть поширюватися мовою, іншою, ніж державна, і створені до 1 серпня 1991 року, то вони мають бути субтитровані державною мовою.

У програмі, зокрема фільмі, виконаній державною мовою, допускається використання інших мов без дублювання або озвучення в таких випадках:

1) у репортажі з місця події (крім мови та реплік журналістів відповідного медіа);

2) у музичних творах з текстом (піснях), які є частиною програми немузичного жанру чи фільму та використані в ній лише як звуковий супровід;

3) у музичних кліпах, що містять текстовий супровід;

4) у будь-яких творах, виступах, виконаннях тощо мовами корінних народів України;

5) під час використання коротких уривків об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав (цитування) мовою оригіналу обсягом, що обумовлений творчим задумом відповідно до положень чинного законодавства України;

6) у вжитих учасниками програм сталих виразах, коротких фразах чи окремих словах іншими мовами (до 17 липня 2024 року пункт 6 частини восьмої статті 40 Закону діє в такій редакції: “у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях тощо осіб, які беруть участь у програмі (крім, ведучих (дикторів) програми), або в окремих репліках ведучих (дикторів) програми в обсязі, обумовленому творчим задумом програми”).

7) у спонтанних репліках чи виступах учасників програми, що транслюється в прямому ефірі, крім ведучих (дикторів) програми, якщо загальна тривалість таких реплік, виступів не перевищує 10% тривалості програми. 

Також у разі, коли йдеться про репортаж з місця події, твори, виступи, виконані мовами корінних народів, сталі вислови, короткі вислови чи окремі слова іншими мовами у програмах, під час трансляції в записі, то репліки, виступи, що не відповідають вимогам, мають бути дубльовані, озвучені або субтитровані державною мовою.

Передбачені вимоги до мови аудіальних та аудіовізуальних медіа не застосовуються до:

1) суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа державного іномовлення;

2) суб’єктів, що надають аудіовізуальні медіасервіси виключно за межами України (закордонне мовлення);

3) мовників, основу програмної концепції мовлення яких становлять науково-просвітницькі програми, виконані однією або декількома офіційними мовами Європейського Союзу;

4) мовників-реєстрантів, якщо відповідний телеканал або радіоканал спрямований виключно на вивчення іноземних мов;

5) іноземних лінійних медіа.

Програми мовників, основу програмної концепції мовлення яких відповідно до ліцензії на мовлення становлять науково-просвітницькі програми, виконані однією або декількома офіційними мовами Європейського Союзу, можуть розповсюджуватися на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів або іншими суб’єктами у сфері медіа лише з використанням звукового ряду, в якому використовуються офіційні мови Європейського Союзу, державна мова або мови корінних народів України. Умови договору на розповсюдження на території України програм таких мовників мають містити зобов’язання провайдера аудіовізуальних сервісів або іншого суб’єкта у сфері медіа щодо обрання мови звукового ряду, який використовується під час розповсюдження програм.

Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа на замовлення (крім аудіальних медіа на замовлення) зобов’язані забезпечувати в каталозі програм частку програм, зокрема фільмів, виконаних державною мовою, в обсязі не менш ніж 25% загальної кількості програм, у тому числі фільмів (положення частини дванадцятої статті 40 Закону в частині розміру частки програм, виконаних державною мовою, набирають чинності через три роки з дня набрання чинності Законом. Через один рік із дня набрання чинності частка програм, передбачених частиною дванадцятою статті 40, має становити 10%, через два роки з дня набрання чинності Законом – 15%). У разі якщо програма, що поширюється аудіовізуальним медіа або провайдером аудіовізуального сервісу, має дві й більше звукових доріжок, доріжка з державною мовою (за наявності) має бути встановлена за замовчуванням першою.

Суб’єкт у сфері онлайн-медіа самостійно визначає мову поширення інформації (ч. 2 ст. 41 Закону), друковані медіа в Україні видаються (виходять) державною мовою (ч. 1 ст. 41 Закону), а також, відповідно до ст. 25 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається наклад цього видання державною мовою. Усі мовні версії повинні видаватися під однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їхні випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватися в один день.