«Воєнна шпальта» про білоруську пропаганду: новий проєкт волинських журналістів

Частина команди «Воєнної шпальти»: Юрій Горбач, Антон Бугайчук, Оксана Петрук, Назар Дубина. Фото надане Оксаною Петрук з бекстейджу

Оксана Петрук займається журналістикою 18 років. Цей вибір професії був ще зі школи. Зараз вона працює заступницею директора у Центрі журналістських розслідувань «Сила правди».

Повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило основний напрямок роботи проєкта. У непрості часи для країни журналісти почали робити важливий проєкт «Воєнна шпальта», в якому розвінчують фейки та маніпуляції й показують пропаганду з Білорусі, якою вона є. Команда читає білоруську пресу, аби оцінити, що вони пишуть про Україну та війну загалом. Випуски «Воєнної шпальти» можна дивитися в Youtube, а також на сайті «Сила правди».

Редакторка Шпальти Оксана Петрук розповіла нам про цей проєкт, який з’явився після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого. Ми поговорили про особливості роботи над моніторингом, а також  про те, якою є білоруська пропаганда.

– Як виникла ідея створити проєкт «Воєнна шпальта»?

– «Воєнну шпальту» ми замислили на початку повномасштабної війни. Оскільки Волинь – прикордонна область і тут досі готуються до вторгнення з Білорусі, ми вирішили, що людям буде цікаво дізнатися, що пишуть білоруські пропагандисти і нормальні медіа, які там настрої. Тим більше, без VPN самостійно важко це відстежити. Ми написали спершу текст про те, що пишуть і показують білоруси про війну, і він добре зайшов. Тож, вирішили продовжувати. Втілити цей проєкт нам допомогли друзі з Media Development Foundation. Тоді вони, власне, оголосили перший набір ЗМІ на програму екстреного порятунку медіа. Так ми отримали фінансування, купу корисних вебінарів і менторстьку підтримку Кирила Євсєєва (тележурналіста та експерта You Tube, – авт).

– Яка основна мета проєкту? Чим він особливий?

– Проєкт стартував у квітні. Основна його мета – відкрити українцям очі на лукашистську владну машину. На жаль, в нашому суспільстві було чимало людей, які мріяли про «сильну руку» і захоплювались «крепким хозяйственником». Насправді, вони були жертвами міфів. Люди в Білорусі живуть далеко не заможно, а Лукашенко – не самостійна фігура. Країна повільно розвивається, а населення живе в постійному страху.

– Cкільки зараз працює людей над проєктом?

– Над Шпальтою працює чотири людини: Антон Бугайчук – моніторинг і текстова версія, Костянтин Яворський і я – автори і ведучі відеоверсії, Назар Дубина – оператор і монтажер.

– Є сайти, що потрібно моніторити через VPN? 

– Ніхто з волинських ЗМІ не займається системним постійним моніторингом білоруських ЗМІ. Для цього звісно потрібен VPN.

– З твоїх спостережень, як працює пропаганда в Білорусі? Які там маніпуляції зустрічаються найчастіше?

– Білоруська пропаганда працює погано. Вона несучасна, надто відверта, а інколи, навіть, божевільна. Схоже, вони орієнтуються на тих, хто тужить за Радянським Союзом. На мою думку, на цю наживку клює ще менше білорусів, ніж реальних виборців у самого бацьки. 

Білоруська пропаганда працює за кремлівською методичкою. Використовують багато відвертих фейків. Наприклад, одного разу вони стверджували, що Кулеба порадив Зеленському сідати за стіл переговорів і просити в росії про мир. Насправді ж, він просто переповідав проросійські наративи. Пропагандисти оперують смішними штампами на кшталт «Колективный запад», «англосаксы», «режим Зеленского», «Война до паследнего украинца» тощо. Останнім часом вони розказували, що Україну в ЄС ніхто приймати не збирається, що нас обманюють. Аж ось приїхали Шольц з Макроном і заявили протилежне.

Мая Голуб, регіональна редставниця Інституту масової інформації у Волинській області