Таємнича міграція: органи ДМС в Одесі приховують публічну інформацію

Дані Організації Об’єднаних Націй свідчать, що за останні 10 років потік іммігрантів до України збільшився приблизно у 20 разів. Незважаючи на економічні негаразди та конфлікт на cході, Україна стає дедалі привабливішою для іноземців. Вагома частка з них осідає саме в Одесі.

Весною 2018 року журналістка місцевого видання «Ізбірком» Євгенія Генова звернулася до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області із запитом про надання публічної інформації щодо кількості осіб, які впродовж останніх шести років отримали громадянство в Одеській області. Також у запиті йшлося про попереднє громадянство мігрантів. Окремо запитувалися документи щодо способу, у який мешканці іншої держави та їхні діти можуть осісти в Україні.

На зазначений запит у Міграційній службі відповіли частково: надали список необхідних документів для отримання іноземцями громадянства України. Щодо статистики та конкретних показників – порекомендували звернутися до офіційного сайту відомства.

«У своєму запиті, крім дорослих людей, мене цікавив перелік документів, які необхідно надати в органи ДМС для того, аби дитина – громадянин іншої держави могла отримати українське громадянство, і яка особа повинна надати такі документи. Проте у відомстві взагалі не відреагували на це питання», – розповідає Євгенія Генова.

Оскільки офіційна установа не надала відповіді щодо запитуваної інформації та не навела аргументованих підстав для такої відмови, Інститут масової інформації взяв під контроль цей випадок та ініціював позов до суду.

«Рекомендація відомства звернутися для отримання інформації на офіційний сайт за адресою dmsu.gov.ua не відповідає вимогам закону, – вважає адвокат Віталій Матвєєв. – Відповідно до Закону “Про доступ до публічної інформації”, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації».

Відповідно до українського законодавства, розпорядники інформації можуть обмежувати доступ до публічних даних лише шляхом віднесення її до службової чи таємної. Проте у відповіді Міграційної служби про це не йшлося.

«Відповідач взагалі не надав відповіді на одне із запитань і не обґрунтував підстави для ненадання такої відповіді, що є прямим порушенням, – розповідає Віталій Матвєєв. – Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності підстав для відмови означає, що законних умов для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічних даних є необґрунтованою».

Наразі суд прийняв заяву та ухвалив рішення про спрощену процедуру розгляду справи у вигляді офіційного листування сторін та без їхньої присутності у залі засідань. У подібній формі розгляд може тривати приблизно півтора місяця.

Слід зазначити, що це другий подібний позов проти міграційних органів в Одеській області.

На початку 2018 року представниця іноземця за довіреністю звернулась із запитом щодо надання позивачеві громадянства України.

Під час прийому в органах ДМС чиновники не погодилися надати такі відомості та відмовили у реєстрації заяви. Однак на усний запит у відомстві надали лист, яким відмовили у наданні запитуваної інформації, оскільки організація вважає, що серед запитуваних даних є інформація з обмеженим доступом.

Суд вирішив адміністративний позов задовольнити та визнати протиправною бездіяльність державної організації.

Враховуючи, що запитувані відомості в обох випадках стосувалися статистичної інформації або документів, якими працівники служби щоденно оперують у своїй роботі, можна зробити висновок про недбалість відомства у справах доступу до публічної інформації та ігнорування норм українського законодавства. Як відомо, ці закони було ухвалено ще 2011 року.

Блог підготовано в рамках проекту ГО “Інституту масової інформації” за підтримки Міжнародної громадської організації Internews Network, що реалізує програму “У-Медіа”, за фінансової підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID).