Спільні проблеми сходу та заходу – підсумки 2023 медіароку Донеччини

І якщо газети Донеччини мають значний спад у роботі, а ТБ, що працювало в окупованих нині містах, закрилося, онлайн-медіа почуваються відносно добре завдяки допомозі іноземних донорів, роботі медійних ГО та завзятій праці самих редакцій.

Ми поговорили з тими, хто робить новини, про спільне, про проблеми, завдання та успіхи 2023 року.

Частина 1: з Краматорська до Коломиї і назад

Дмитро Лук’яненко, редактор локального онлайн-ЗМІ kramatorsk.post, розв'язував питання евакуації всієї редакції та їхніх родин. Вже у квітні 2022 уся редакція релокувалася на захід України. Тоді Краматорськ потужно обстрілювали, і Дмитро, як керівник, відчував, що частина відповідальності за долю журналістів лежить і на ньому. Так редакція переїхала до Коломиї. Вже майже два роки повномасштабної війни журналісти сайту їздять у відрядження туди й назад.

“Одна наша журналістка жила у Львові, працювала на пів ставки й волонтеркою їздила зі Львова до Краматорська, робила нам там свою роботу. Я також їздив туди, і наш журналіст Олексій Ладика два тижні проводив у Коломиї, а місяць у Краматорську”, – розповідає історію мандрівок між заходом та сходом України редактор сайту kramatorsk.post Дмитро Лук’яненко.

Фінансова та енергетична незалежність локальних ЗМІ

2023 рік краматорці закінчили збільшенням штату журналістів і працівників сайту. Найняли додаткових спеціалістів та почали продавати рекламу в соцмережах.

“Ми масштабували свою роботу, взяли проджект-менеджерку, знайшли ще одного журналіста і ще взяли на пів ставки студентку,  яка робить нам мультимедіа для соцмереж. А ще декілька місяців, як ми взяли собі в команду менеджерку з продажів”, – говорить Дмитро Лук'яненко. 

До Краматорська повернулася частина бізнесу, здебільшого це заклади громадського харчування, бізнес там працює, описує ситуацію на регіональному ринку медіа та реклами Дмитро Лук’яненко. “Ми вирішили спробувати цей “мертвий” ринок трошки посмикати й заробляти. Це мізер, але треба брати все, що можна”, – ділиться подробицями виживання Дмитро Лук’яненко.

Фінансовий рік редакція закінчила завдяки підтримці донорів непогано. “Цей рік ми закінчили з грантом на 90 тисяч євро на наступний рік, що забезпечить нам базове існування в майбутньому”, – розповідає редактор kramatorsk.post. 

Виживати без електроенергії цього року, мабуть, також не доведеться. Павербанки, зарядні станції, старлінк та генератор – допомога від Інституту масової інформації та Львівського медіафоруму зробили редакцію енергонезалежною.

Нестача кадрів та проблема мультифункціональності 

Незважаючи на те що редакція взяла собі нових співробітників, вони – багатофункціональні, редакція з Краматорська, як і багато інших по країні, відчуває  нестачу кадрів, що в підсумку веде до психологічного вигорання працівників.

“Один журналіст – він же тобі і редактор мультимедійного напряму, він же і есемемник, і оператор. Ми маємо купу ідей інформаційних проєктів, але таким складом їх не потягнемо. Треба добирати людей, але знайти хороші кадри зараз непросто”, – розповідає Дмитро Лук’яненко.

Щоб запобігти професійному вигоранню, Дмитро разом з колегами влаштовує редакційні ретрити – відпочинок командою. 

“Я займаюся йогою, медитацією, спортом. Щодо моїх колег, то я бачу  зміни в людях. Щоб відволіктися від травмувальних факторів, часто люди поринають у роботу 24 на 7, а це призводить до емоційного вигорання. Ми їздимо редакцією в гори, в Коломиї збиралися в гостях, їздили в гості до наших журналісток у Львові, тобто забезпечуємо якусь культурну програму, щоб розвантажитися, і це помітно допомагає”, – розповідає редактор свій досвід роботи з колективом. 

У планах редакції – розвиток. “Поки є можливість, плануємо вписуватись і в інші грантові проєкти, хочемо займатися розробленням рекламних кампаній для громадських організацій. Наша мета – створити креативну агенцію. Ми проаналізували трошки ринок, бачимо, що багато ГО отримують гранти й вони мають у них гроші на інформаційні кампанії, тож хочемо спробувати для них ці кампанії розробляти”.

Дмитро Лук’яненко називає це диверсифікацією доходів, і за допомогою цих грошей сподівається підтримувати роботу свого медіа. У розробленні фінансової, інформаційної, CEO-стратегій допомогла Академія Дойче Велле.

Частина 2. “Раптом прилетить ракета, а я без подкасту?”

Робити, що давно планувала, вирішила і Вікторія Савіцька. Маріупольську журналістку війна підштовхнула почати записувати відеоподкасти про Маріуполь. Вікторія – журналістка сайту “Новини Донбасу”, який запрацював 2014 року. За день їй доводиться переглядати сотні новин.  

Робота на стрічці новин вимагає постійної зосередженості й швидкості, втім, каже Вікторія, ще з 2017 року їй важче працювати саме з людськими історіями. Це результат емоційного вигорання та психологічних негараздів як постійного “супроводу” української журналістики з 2014 року.

“Мова сухих цифр і фактів у новинах зараз дається мені простіше, ніж живі історії. Навіть якщо ти не військовий журналіст, а живеш у прифронтовому місті (це я про Маріуполь після 2014-го), то все одно стикаєшся з війною і її наслідками. Тож мені стало важко працювати з людськими історіями ще у 2017-му”, – розповідає вона.

Вікторія поїхала з Маріуполя ще задовго до повномасштабного вторгнення, мешкала на МКР Східний, який був наближений до лінії фронту ще з 2014 року. Думка про створення подкасту була давно, але не вистачало часу і впевненості.

“А тут почалося повномасштабне вже вторгнення, і я зрозуміла, що пора, бо раптом прилетить ракета, а я без подкасту?! Мені захотілося говорити саме про Маріуполь, щоб була пам’ять не тільки про місце трагедії, а було зрозумілішим, що це було за місто, чим воно жило. Ідея виникла в серпні 2022 року, я запропонувала своїй колежанці з Маріуполя Ганні Прокопенко, і вона погодилася. Тож робимо подкаст власними силами, не за гроші, і бенефітів не отримуємо”, – розповідає журналістка стрічки новин сайту “Новини Донбасу”.

Маріупольські журналістки записали вже п'ять випусків відеоподкасту. У своїх подкастах “Заводи та Море” вони говорять про людей, культуру, місцеву їжу та Азовське море Маріуполя.

“Успіх – це подкаст, він нарешті вийшов. Проблема – я досі не зробила матеріал, який би отримав якусь премію”, – з гумором підбиває підсумки року Вікторія Савіцька.

Питання безпеки від маріупольців

Редакції без  централізованих офісів вимушені забезпечувати кожного зі своїх працівників доступом до інтернету та електроенергії. Сайт “Східний Варіант” – великий сайт Донецького регіону, Тетяна Жук – відповідальна в ньому за SMM.

“Завдяки підтримці донорів частково вдалося забезпечити потреби співробітників. Зокрема, мені відправили редакційний екофлоу. Завдяки інтернету з оптичним волокном і тому, що ноутбук довго тримає зарядку, можна сміливо працювати шість годин. Проте цього року, на щастя, блекаутів ще не було”, – розповідає Тетяна Жук про роботу у 2023 році. 

Попри те що журналісти з Маріуполя та інших окупованих чи фронтових міст Донецької області переселилися в безпечніші міста й регіони України, журналістка “Східного Варіанта” Тетяна Жук вважає, що почуватися в повній безпеці просто неможливо через постійну загрозу ракетних обстрілів. Тетяна з великим труднощами змогла евакуюватися з блокадного Маріуполя, перебування в облозі наклало чималий відбиток на емоціональний, психологічний та психічний стани. 

“Велика частина нашої команди – не у своїх містах, де вони прожили багато років, бо вони або окуповані, або під обстрілами й без необхідних умов для повноцінної постійної роботи. Цього року я звернулася до психіатра. Я стала більш тривожною та дратівливою в побуті. Спеціаліст підкреслив, що не варто недооцінювати впливу блокади Маріуполя, яку я дивом пережила. Часто ми не одразу розуміємо, наскільки сильно на нас вплинули певні події і чи матимуть вони наслідки”, – ділиться подробицями спільної з багатьма колегами проблеми журналістка.

Регіональні медіаконфлікти року

Цього року на медійному полі було декілька конфліктних ситуацій між маріупольцями та медійниками через невдалий, судячи з реакції суспільства, медіапродукт. Один з конфліктів стосувався художньої стрічки про події в Маріуполі “Юрик”, у якій маріупольців обурило неправдоподібне подання фактів, що викликало хвилю хейту в бік команди стрічки та вимоги прибрати кіно з ютубу, адже воно спотворює реальність і нівелює трагедію блокадного міста.

Потім у ютубі з’явилося резонансне інтерв’ю захисника Маріуполя Михайла Діанова від журналістки ТК “Рада” Тетяни Гончарової. В ньому Діанов заявив, що маріупольці відпочивали та розважалися на пляжі в той час, коли на Азовсталь падали бомби рашистів. Саме цей факт і почали оспорювати маріупольці, пояснюючи, що то були не просто купання та розваги в прохолодному квітні, а намагання підтримати гігієну в місті, де з лютого не було ані питної, ані технічної води. Це інтерв’ю місцеві журналісти в результаті розібрали на цитати та проаналізували.

У листопаді 2023 року розгорівся скандал навколо заяв Ірини Фаріон щодо російської мови в інтерв’ю журналістці Яніні Соколовій. В ньому вона звинуватила бійців полку “Азов”, які розмовляють російською мовою, у зраді. Назвала їх москалями. Через хвилю протесту з боку суспільства Ірину Фаріон звільнили з університету. За цими подіями пильно стежили регіональні ЗМІ Донеччини, описуючи всі етапи конфлікту. 

А деякі маріупольські  журналісти взагалі вгледіли в таких кейсах регіональну тенденцію та змову. Йдеться про хвилю хейту, яку спричиняють подібні закиди в бік мешканців окупованих територій, зокрема Маріуполя, задля думки, що на окупованих територіях лишаються самі зрадники. 

“Я не вважаю, що це якась цілеспрямована українська інформаційна кампанія, щоб підготувати суспільство, що ми не будемо повертати території України в кордонах 1991 року. Я вже подібне переживала, коли у 2014 році окупували мій рідний Донецьк. Через кілька років маріупольці почали казати мені, що нам не потрібні окуповані у 2014 році території, треба від них відгородитися. Тепер уже вони чують це і про свій рідний Маріуполь”, – каже Тетяна Жук.

Частина 3. “Поки що боротьба на користь ЗМІ”

У 2023 році відбулося два значних медіафоруми – щорічна конференція Donbass Media Forum та West Media Forum. Редакторка маріупольського сайту 0629 Анна Мурликіна побувала на обох заходах. West Media Forum відбувався Луцьку в середині грудня. Редакторку запросили модерувати дискусію щодо трансформацій у медіа. Як виявилося, проблеми медіа тимчасово окупованих територій і тих, кого війна зачепила здалеку, по суті, схожі. Медійники потерпають від спільних негативних трендів – нестачі кадрів, борються за аудиторію, долають виклики від соціальних мереж, шукають кошти, протидіють російській пропаганді. 

“Проблем, які впали на голови власників та редакторів, дуже багато, і не тільки через відсутність фінансів, скорочення рекламного ринку, а ще й через кадрові проблеми! Люди йдуть на фронт. Проблеми ресурсні – газетам елементарно важко навіть купити папір для друку, для онлайн-видань трохи простіше з цим, але є купа інших ресурсних проблем”, – ділиться баченням ситуації на медіаринку Анна Мурликіна.

Найпопулярніший, незалежний сайт Маріуполя 0629 втратив майже весь штат працівників, скоротившись із декількох десятків до двох журналісток. Частина колег 0629 – біженці за кордоном; журналістка сайту Марія Молошна – на фронті; журналіст Олександр Гуділін, доброволець у теробороні Маріуполя, потрапив у полон. Він разом з іншими охороняв військовий шпиталь Маріуполя і, коли військових за наказом вивели на металургійний комбінат ім. Ілліча, там з морськими піхотинцями за наказом командира морпіхів разом з теробороною і здався в полон. 

Вимушена трансформація 

Найбільші зміни відбуваються з донецькими регіональними ЗМІ, міста яких окуповано. Це Сєвєродонецьк, Бахмут та Маріуполь. Втримати їм аудиторію стало ще важче.

“За два останні роки нам довелося на 90% змінити свою редакційну політику. Нам доводиться працювати за новою стратегією, і дуже важко утримувати цікавість аудиторії, яка зараз дуже сегментована. Це фактично три різні аудиторії”, – розповідає про спільні проблеми для ЗМІ окупованих міст Анна Мурликіна. 

По суті, аудиторія ділиться на містян за кордоном, евакуйованих до інших регіонів України й тих, хто залишився в окупованому Маріуполі. Стратегічний план дій, який редакція 0629 розробила разом з грантодавцем, допоможе керувати ситуацією, пояснює Анна.

Команда 0629 змогла евакуюватися за декілька днів до блокади Маріуполя, редакція втратила приміщення, техніку, повністю довелося розформувати комерційний відділ та переформатувати роботу. 

“Це перша стратегія з початку повномасштабного вторгнення. Це такий крок витягання себе з кризи. Спочатку ми перебували в шоковому стані, потім у постшоковому, і це відбилося на психологічному стані колективу. Ми перебували в ситуації, коли не ми керуємо, а обставини керують нами та нашою роботою” – розповідає редакторка. 

За допомогою такого плану редакція зможе відновити контроль над  своєю роботою. А головне питання та водночас мета цього документа – зрозуміти, як редакції вижити до звільнення Маріуполя.

“Ми вирішили, що не будемо планувати більш ніж на рік. Сподіваюся, цей фінальний документ дасть нам сил та внутрішній ресурс ставати активнішими, рухатися вперед і наближати нашу перемогу!” – резюмує редакторка сайту Маріуполя 0629.com.ua. Закінчити свій “головний документ” у редакції планують уже в січні 2024 року.

Юлія Гаркуша, регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області