Кандидати у вінницькі депутати як нападники та захисники медійників

vinmedia.com.ua

Вибори дають про себе знати звідусіль. Навіть у судових баталіях, де розглядають "журналістські" справи. Двоє нападників на вінницьких журналістів – кандидати в депутати. А також один з адвокатів, який захищав журналіста від позовних вимог ще однієї кандидатки, також кандидат у депутати місцевої ради.

Якщо порівняти з тогорічним оглядом, то справи покращилися. Так, не минуло й року, як напад на журналіста "Вежі" Андрія Качора поліція розслідувала і скерувала до суду. Понад пів року засідань – і 2 жовтня суддя Ковальчук з Вінницького міського суду визнала Артема Артеменка винним у злочині, передбаченому ст. 345-1.

Це дійсно проривна справа з погляду захисту прав журналістів. Оскільки подібні рішення були не тільки нечастими: роками вони взагалі не ухвалювалися на теренах Вінниччини. Це пояснюється не так роботою суддів, як якістю роботи правоохоронців, які змогли довести до суду лише поодинокі справи. Так, наприклад, резонансне побиття журналіста Богдана Новака досі на стадії розслідування і має мізерні перспективи потрапити до суду. Адже попри численні відеозаписи відшукати нападників на журналіста поліції так і не вдалося.

Вирок, два роки позбавлення волі умовно з іспитовим терміном три роки, ймовірно, Артеменко і може оскаржувати. Прокуратура просила для нападника чотири роки реального позбавлення волі. Проте тут важливий прецедент. Саме за напад на журналіста у зв'язку з його законною професійною діяльністю Артеменка було засуджено. Поліція не перекваліфікувала статтю на "побутову", а довела до суду як "журналістську".

Нагадаємо, що Артеменко вчинив напад на шеф-редактора "Вежі" Андрія Качора 30 серпня 2019 року. Біля кафе поблизу Староміського мосту у Вінниці Артеменко підійшов до журналіста, уточнив його прізвище і, пересвідчившись, що спілкується саме з Андрієм Качором, почав висловлювати претензії щодо журналістських публікацій про Анатолія Шарія. Згодом Артеменко заявив, що він і його друзі є прихильниками блогера та в агресивній формі вимагав вибачень від журналіста за його публікації. Отримавши відмову, завдав журналісту удару в голову, спричинивши цим легкі тілесні ушкодження.

Як повідомляє "Вежа", Артема Артеменка Вінницька обласна організація партії Шарія висунула кандидатом у депутати до Вінницької міської ради на виборах 25 жовтня.

Але в кожній медійній бочці меду є своя ложка дьогтю. Пощастило Андрію Качору та його адвокатці Наталі Гурковській захистити права журналіста в суді та не пощастило програти справу про визнання інформації неправдивою. Позов проти "Вежі" й Качора подала керівниця вінницької Партії Шарія Світлана Магденко. І тут адвокат Леонід Марцинковський, кандидат до вінницької міськради від "Української стратегії Гройсмана", не зміг захистити Андрія Качора.

Як повідомляє видання, "суддя Василь Антонюк серед іншого зобов’язав журналіста спростувати інформацію про те, що очільниця Вінницького обласного осередку партії Шарія Світлана Магденко працює на проросійського пропагандиста Анатолія Шарія... а також зобов’язав журналіста виплатити активістці проросійської партії моральну компенсацію у розмірі 5 тисяч гривень". Заявниця просила у Качора понад 80 тисяч. "Також суд зобов’язав Качора спростувати інформацію про те, що Магденко передавала Шарію дані щодо того, в який дитсадок ходить син журналіста. Попри те що у своїх матеріалах журналіст у цьому контексті вказував на зовсім іншу особу – виховательку дитсадка Олену Панасюк, щодо якої була подана відповідна заява в поліцію і яка тепер зареєстрована як кандидатка в депутати Вінницької міської ради від партії Шарія", – пише "Вежа". Журналісти оскаржуватимуть це рішення судді Антонюка.

Цікаво, що Леонід Марцинковський у 2012 році успішно представляв керівників вінницьких ЖЕКів, які обурилися тим, що газета РІА випустила статтю під назвою "Жеківську мафію" судять в апеляційному суді". Зокрема, комунальників обурило висловлювання "жеківська мафія", що, на їхню думку, "шкодить діловій репутації комунальних організацій".

Інша гучна справа, яка нарешті потрапила до суду, – про напад у Вінницькій облраді депутата-опоблоківця Юрія Яремчука на депутатку-батьківщинівку Тетяну Редько. 29 березня 2018 року сесія облради мала б початися зі звіту голови органу, але трибуну заблокували представники партій "Батьківщина" і "Свобода". Коли голова облради вийшов із зали на перемовини з представниками зазначених партій, у сесійному залі опоблоківець Яремчук, перестрибуючи через стільці, "сперся" на голову Тетяни Редько. Із заявою про побиття депутатка звернулася до правоохоронних органів.

Потім виявилося, що пані Редько, яка паралельно є очільницею газети "33 канал", у той момент вела стрім, тобто, як вона заявляла, виконувала журналістську роботу. Звичайно, саме так зараз це і подається на сторінках "33 каналу", але от поліція нічого медійного в конфлікті двох депутатів не побачила, і Яремчука, тепер уже кандидата до облради від ОПЗЖ, судять за статтею 128 ККУ "Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження".

Але, за якою б статтею не судили, обвинувачений Яремчук до суду просто не доходить. Уже понад 10 місяців його чекають на судовому засіданні, а він не з’являється. Хоча на засідання обласної ради він приходить регулярно. Де його і відшукала Тетяна Редько і по-своєму покарала:

Не силою слова, то силою слини намагалася Тетяна Редько примусити Яремчука прийти на засідання. Та марно.

І досі триває досудове розслідування стосовно недопуску журналіста Антона Булгакова на сесію Якушинецької сільської ради. 19 червня представник Муніципальної варти не пропустив медійника до зали засідань, пояснюючи відмови карантинними заходами. Того ж дня поліція відкрила провадження за ст. 171 ККУ.

Але зовсім скоро, за два тижні, слідча Ірина Ткач закрила провадження. Постанову про закриття оскаржено в суді – і 7 вересня суддя Юрій Ковбаса змусив поліцейських продовжити розслідування справи.

Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області.

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.