ГАРЯЧА ЛІНІЯ---------------
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

---------------

Подай скаргу

Звукові картини: як розповісти історію на радіо, щоб слухач побачив

08.11.2016, 17:39

Журналіст Польського радіо Ернест Зозунь про художній радіорепортаж.

Ернест Зозунь працює на громадському Польському радіо: веде ток-шоу та готує великі репортажі, здебільшого з міжнародної тематики. На майстер-класі у Школі журналістики Українського католицького університету він розповів про те, як за допомогою звуків можна намалювати картину, яку слухач побачить.

Я займаюся журналістикою, пов’язаною з великими подіями, міжнародними, перш за все. Але про міжнародні відносини я намагаюсь розповідати мовою радіо, себто мовою звуків, а не лише запрошуючи до студії людей на розмову. Я шукаю форми, які дозволяють слухачеві побачити все, що я хочу розповісти.

Частину матеріалу для програм можна купити в інформаційних агентств – France Presse, Reuters та інших, які продають оперативні відео- та аудіоматеріали. По частину доводиться їхати самому в місця, де відбуваються події.

Радіорепортер, працюючи в полі, має смішний вигляд – майже як прибулець, обвішаний різними дивними пристроями. В руці в нього незвична штука – радіомікрофон, що має зовсім не такий вигляд, як телевізійний. На шиї – диктофон, на вухах навушники; він стоїть посеред вулиці й щось говорить, а люди дивляться на нього як на дивака. Проте звук, який він записує, стане своєрідною картинкою в програмі й дозволить слухачам побачити місце, з якого ведеться репортаж – саме таким, яким його побачив  репортер.

Технології звукозапису сягнули такого рівня розвитку, що ми можемо передавати звуки дуже точно. За допомогою двох електронних пристроїв із лівим і правим каналом – двох стереоколонок – ми створюємо своєрідну рамку картинки, яку хочемо передати слухачам. Техніка дозволяє записувати й передавати звуки так, щоб вони розчинялись у просторі. Якщо слухач вдягне навушники чи сяде між колонками й закриє очі, звук оточить його й дасть уявлення про місце, де він перебуває. Ми можемо передавати й викликати емоції, повідомляти про загрозу, робити чимало дивовижних речей. Звукорежисери, які займаються такими ефектами, вкладають у них дуже багато роботи.

 

Те, що ми плануємо розповісти, має спершу постати в нашій голові. Вже потім можна братись до комбінування звуків і монтажу.

У нашому розпорядженні, передусім, слово. Слово, яке ми промовляємо і яке звучить певним чином. Журналіст сідає у студії й розповідає: це перший елемент, який ми можемо використовувати, конструюючи радіопрограму. Другий – це музика. До них ми можемо додати звуковий ефект – музику, голоси, записані у просторі, де перебуває журналіст. Звісно, ми можемо змішати все це. Комп’ютер дозволяє змішати будь-які звуки, й більшість міксів не матиме жодного змісту, але, якщо ми поєднуємо їх із конкретною метою, вони складуться у розповідь.

Програма дозволяє комбінувати багато звуків, і кількість звукових доріжок може бути якою завгодно. Я дозволяю собі працювати максимум із чотирма доріжками, щоб не нагромаджувати забагато звуків – для слухача це обтяжливо. Коли я, вчорашній студент, що лише починав працювати на радіо, вперше начитував текст, я дуже старався. Досвідчений ведучий, що був моїм напарником, уважно дослухав мене до кінця, а потім сказав: «Хлопче, це добре, що в тебе в голосі стільки кольорів, і ти можеш це так гарно прочитати. Але з усіх відтінків завжди обирай лише два – ті, що найбільше відповідають моменту». Це дуже цінна порада. Якщо ми вибираємо два-три основні звуки, то підкреслюємо саме те, що треба передати – фон не заглушує основний зміст.

Зазвичай художні звукові ефекти використовуються у великих репортажах, але доречні вони також в інформаційних програмах і тижневиках. Новини можна розповідати за допомогою звуків: вони роблять картинку цікавішою, драматичнішою, залучає людські емоції до того, щоб якнайкраще показати подію, змусити глядача побачити те, що відбувається. Адже радіо, крім інформації та музики, має розповідати людям цікаві історії. Це один із головних викликів для журналіста – розповісти про буденні події так, щоб вони зацікавили слухача.

 

Олександра Власюк, Школа журналістики УКУ

Фото Анни Чуданової 

Liked the article?
Help us be even more cool!