За 10 місяців сталися 304 випадки тиску на журналістів - експертка ІМІ

За 8 місяців було порушено понад 50 справ за 171 статтею, а скеровано до суду лише 3, — Катерина Дячук

23 листопада – Міжнародний день подолання безкарності за порушення прав журналістів.

Ситуацію з порушенням прав українських журналістів коментує експертка зі свободи слова ІМІ Катерина Дячук.

Катерина Дячук: на журналістів тиснуть тому, що діє безкарність як і 2-3 роки тому. Вважається, якщо ти не побитий журналіст, то ти не виконуєш свою роботу, якщо ж побитий, то чому ти туди ліз. Через безкарність таке перешкоджання продовжується. Це відбувається через слабку солідарність самих журналістів. Якщо у центрі, наприклад, журналісти можуть у голос заявити про перешкоджання і колеги підтримають, то на місцях журналісти не бачуть у цьому сенсу, бо ці порушення навіть не вносять у реєстр досудових розслідувань. Тому потрібен публічний тиск і журналістська солідарність. За 10 місяців цього року ми зафіксували разом з анексованим Кримом та окупованими територіями Луганської і Донецької області 304 випадки. У порівнянні з аналогічним періодом 2014 року це все ж таки у 3 рази менше. Але тоді були події, пов’язані з Майданом, анексією, окупацією, і це логічно. Зараз за порушеннями Київ лідирує. Минулого року лідерами були так звані "ЛНР", "ДНР" та Крим. Зараз — це Київ та Київщина. В основному, це напади на журналістів.

Дмитро Іванов: Сьогодні має відбутися спільне засідання представників журналістських організацій та представників владу у Адміністрації Президента, де звітуватиме створена раніше група з контролю розслідування злочинів проти журналістів. Чи маєте ви інформацію про результати роботи цієї групи?

Катерина Дячук: 2 місяці пройшло з часу створення цієї групи. У неї увійшли представники силових структур і громадські організації. Ми направили до неї більше 300 кейсів щодо порушень прав журналістів. Сьогодні мають бути оприлюднені деякі дані щодо розслідувань і ми будемо знати, скільки справ порушено станом на сьогодні за 10 місяців, скільки скеровано до суду. За наданими нам даними Генеральної прокуратори за 8 місяців було порушено понад 50 справ за 171 статтею, а скеровано до суду лише 3.

Василь Шандро: З чим ви пов'язуєте такий результат?

Катерина Дячук: правоохоронці не порушують справи, бо їм треба довести, що людина, яка здійснювала журналістську діяльність є журналістом, бо зараз багато є фейкові ЗМІ, створені, наприклад, під вибори. Тому опрацьовується питання введення національної прес-карти.

Дмитро Іванов:  Це виглядає дивним. Адже усі журналісти забезпечені посвідченнями. Пам’ятаю, коли оператора з каналу СТБ, який працював з професійною камерою, не визнавали журналістом.

Василь Шандро: Це стосується загальної медіа-грамотності серед силових структур. Чи ви помітили, що за останні 2 роки у боку журналістів тиск саме на управлінський апарат став конструктивніший? Управлінці бояться публічності?

Катерина Дячук: Так. Вони бояться. А на місцях в основному перешкоджають дрібні чиновники, які відчувають себе корольками на місцях. Тому публічний тиск необхідний. Раніше ми зустрічалися з міліціонерами, розробляли посібники для них, як вони мають себе вести. Коли почалася революція, про все це забули. Ми тоді почали з оранжевих жилетів з написом «Преса», потім з наклейками, а потім вже почали роздавати журналістам кевларові каски. І навіть у кевларовій касці з написом «Преса» журналіст ставав все одно мішенню.

Василь Шандро: Тобто, ЗМІ певною мірою є загрозою для влади?

Катерина Дячук: Так. Ти страждаєш, бо інформуєш суспільство про те, що відбувається насправді. У даному випадку ми не говоримо про маніпулятивні технології з боку журналістів, що теж буває.

Василь Шандро: Чи це поширена річ зараз, «джинса», фейки?

Катерина Дячук: Це стає поширеним перед виборами. Фейкові журналісти з фейковими посвідченнями. На цих виборах дуже було багато перешкоджань журналістам в передвиборчий період з боку членів виборчих комісій, а у день голосування з’явилося багато фейкових журналістів, які приходили на дільниці і заявляли про тиск на них, щоб спровокувати негативну реакцію спостерігачів та представників ОБСЄ. Настали такі реалії, що потрібно перевіряти, що це за журналіст.

Дмитро Іванов: Всі, хто є членами діючих профспілок — вони люди відомі, вони зареєстровані. І очевидно, що якщо з'являється невідоме видання, то така інформація, чи діюче це видання, чи ні, вона є.

Василь Шандро: Куди звертатися, журналісту, коли перешкоджають його роботі?

Катерина Дячук: Ми допомагаємо журналістам, надаємо юридичні консультації, ведемо судові справи. Публічно звертаємо увагу на порушення, яке сталося.

Фото - Громадське радіо