Доповідь про ЗМІ України: світло й тіні

"Німецька хвиля" про основні положення звіту "Репортерів без кордонів" щодо українського медіапростору та його неоднозначні висновки.

"Протверезіння після Євромайдану". Так назвала свою доповідь про ситуацію в українському медіа-просторі член правління правозахисної організації "Репортери без кордонів" Джемма Пьорцген (Gemma Pörzgen), яка представила його на прес-конференції в середу, 2 червня, в Берліні.

ТБ і олігархи
В останньому реєстрі свободи друку, який правозахисники складають щороку, Україна піднялася на 22 сходинки в порівнянні з 2014 роком, але все одно поки займає в ньому мало почесне 107 місце. Той факт, що Росія стоїть на 148-му, - слабка втіха для країни, яка претендує на європейський вибір.

Як і в Росії, переважна більшість жителів України (88 відсотків) черпають інформацію про суспільно-політичні процеси в країні головним чином з телебачення. "Перше, що кидається в очі, - критично зауважила Джемма Пёрцген, - те, що чимало найбільших приватних телеканалів знаходиться в руках олігархів. Що відображає і політичну ситуацію в країні, де їх вплив, схоже, залишається незмінно сильним".

В результаті, нарікає Пьорцген, український телеефір перетворився на арену інформаційної війни і розборок між конкуруючими між собою олігархами, а журналісти - на їх маріонеток. І це не тільки мільярдери Дмитро Фірташ (телеканал "Інтер"), Ігор Коломойський ("1 + 1"), Віктор Пінчук ("Новий канал") або Ринат Ахметов ( "Україна"), а й сам президент Петро Порошенко з його "5 каналом", нехай і з куди меншою аудиторією, ніж у телеканалів інших олігархів. 

"Попри те, що він обіцяв перед обранням президентом, - наголошується в доповіді, - Порошенко не розістався ні зі своїми підприємствами, ні зі своїм телеканалом".

Війна і преса
Істотний вплив на медіапростір України, зі спостереження Джемми Пьорцген, надає війна в Донбасі і масштабна російська пропаганда, що, заявила вона, "призвело до небезперечних контрзаходів уряду в Києві". До числа таких заходів вона відносить українські закони, які заборонили ретрансляцію 15 російських телеканалів і демонстрацію багатьох зроблених в Росії телесеріалів і фільмів, а також заборону на в'їзд для великого числа іноземних журналістів, причому, не тільки російських, але і німецьких.

Відповідаючи на питання DW, Пьорцген розповіла, що "Репортери без кордонів" раз у раз отримують скарги від німецьких колег, яких не пускають в країну. А одного, який зовсім недавно був в Одесі, вислали з України на тій підставі, що перед цим він їздив до Криму. "З точки зору "Репортерів без кордонів", - підкреслила вона, - це неправильне поводження з колегами, які виконують свою роботу".

Різко критично оцінюється в доповіді і інтернет-портал "Миротворець", на якому в травні цього року була і опублікована база даних на 5412 журналістів (з їх документами, номерами телефонів та адресами електронної пошти), які отримували в останні два роки акредитацію для роботи на контрольованих сепаратистами територіях. Цей факт в доповіді називається "нечуваною дифамацією українських та іноземних журналістів". 

Джемма Пёрцген вважає, що тим самим "Миротворець" нагнітає атмосферу, в якій "багато журналістів вважають, що вони повинні бути в першу чергу патріотичними громадянами, а ті з них, які залишаються віддані своїй професійній етиці, піддаються нападкам".

У багатьох випадках, пояснила вона, мова йде зовсім не про якихось колабораціоністів, які співпрацюють з сепаратистами, а про журналістів, наприклад, таких респектабельних німецьких видань як Frankfurter Allgemeine Zeitung або Die Zeit, що намагаються об'єктивно розповідати про те, що відбувається в зоні конфлікту, для чого необхідно поглянути на ситуацію з обох сторін.

Український рівень свободи
У своїй доповіді Джемма Пьорцген вказує і ще на цілу низку вад українських ЗМІ: обвал рекламного ринку, замовні матеріали, невисокий рівень довіри до преси, радянські рефлекси високопоставлених чиновників щодо неї, далеке від практики, надмірно академічне навчання молодих журналістів, зволікання в розслідуванні випадків нападу на критично налаштованих журналістів, зокрема, вбивства Олеся Бузини.

"Українська журналістика переживає важку постреволюційну фазу, в якій їй необхідно знайти власну роль в суспільстві, - вказує Пьорцген. - В умовах очікування змін і підйому, викликаного Майданом, виникло багато нових медіапроектів, а тепер настало протверезіння".

Якщо, проте, порівнювати ситуацію в українських ЗМІ з російською, то, зазначає вона, робота журналістів в Україні характеризується зовсім іншим рівнем свободи. "У порівнянні з ситуацією в Росії, де незалежна журналістика залишилася тільки в дуже небагатьох нішах свободи, - зазначає автор доповіді, - умови роботи журналістів в Україні зовсім інші: вони мають можливість вільно повідомляти про події, вести журналістські розслідування та реалізовувати нові медіапроекти без втручання з боку держави ".

"Німецька хвиля"