Де закінчується свобода слова: про історію бійок чернігівських підлітків

Історія з жорсткою бійкою чернігівських підлітків стала загальнонаціональною темою за кілька днів. Кадри, коли кілька дівчат лупцюють іншу дівчину, облетіли всі загальнонаціональні телеканали. Вже незабаром дівчата стали героїнями кількох телешоу, а їх обличчя відомі половині країни.

Але ж мова йде про неповнолітніх громадян.

У Чернігові виникла палка дискусія, наскільки адекватно повели себе ЗМІ в цій ситуації. Так, депутат міської ради Сергій Воробйов звинуватив місцеві ЗМІ в публікуванні облич та прізвищ дівчат – учасниць бійки. Основний аргумент – така публічність тільки нашкодить молодим особам, відріже їм шлях до справжнього усвідомлення своєї провини та виправлення.

Пост Воробйова викликав неабиякий резонанс в місті. Більшість не підтримували позицію депутата та вимагали максимальної публічності та покарання підлітків, які знущалися з одноліток.  Була навіть створена петиція з пропозицією позбавити депутата мандату.

Ситуація дійсно не однозначна, і журналістська професійна спільнота мала б якось відреагувати на цей випадок. 

З одного боку, Кодекс професійної етики українського журналіста говорить, що «журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством)».

З іншого боку,  чернігівські журналісти та активісти в ході дискусії в соціальних мережах і етичні норми відкинули, посилаючись на закон «Про доступ до публічної інформації», зокрема, норму про те, що «інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення». 

Ситуацію також прокоментував  Роман Головенко, медіаюрист ІМІ:

«Показ відео бійки неповнолітніх дійсно є проблемним, бо Цивільний кодекс забороняє розголошення імен правопорушника (затриманого, особи, що підозрюється в адмінправопорушенні і т.п.) або потерпілого, але поки в дітей нема такого статусу і не відомо, чи він узагалі в них буде. Закон про телерадіомовлення також обмежує розповсюдження інформації, яка "може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника" (ч. 3 ст. 62).

Але цю норму проблемно застосувати до Інтернет-ЗМІ. Залишаються лише етичні журналістські стандарти, які дійсно регулюють це питання, але якими, на жаль, багато журналістів не цікавляться або не беруть до уваги».

Після того, як більшість  неповнолітніх учасниць цього інциденту побували на різноманітних ток-шоу та роздали купу коментарів різним видам ЗМІ, навряд чи вони будуть звертатися з позовом до ЗМІ щодо неправомірності їх дій щодо оприлюднення прізвищ.

У той же час залишається відкритим питання моральної та етичної відповідальності ЗМІ та інтернет-ресурсів за розповсюдження персональних даних в подібних випадках. Де закінчується свобода слова і починається захист персональних даних і де межа суспільного інтересу? Можливо, необхідно на законодавчому рівні більш чітко регламентувати поведінку ЗМІ в подібних випадках.

Текст: Павло Пущенко, регіональний представник ІМІ в Чернігівській області, для сайту "Події і коментарі"

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує Інститут масової інформації (ІМІ) за підтримки Посольства США.