Яким був другий рік війни для полтавських журналістів

Другий рік війни зробив медійників ще сильнішими. Полтавські журналісти, попри фінансові труднощі внаслідок повномасштабної війни, знаходили сили й можливості триматися на плаву. Боролися з DDoS-атаками, багато навчалися, навіть створювали нові медіа. Своєю діяльністю показали, що можуть впливати на владу. Цього року Полтавщина має втрату серед журналістів. Якими були найголовніші медіаподії в Полтаві та області – про це в річному підсумковому блозі полтавської представниці ІМІ.

На Полтавщині офіційно зареєструвалося 21 медіа

У травні 2023 року Нацрада з питань телебачення і радіомовлення запустила механізм реєстрації онлайн-медіа. Протягом року Нацрада зареєструвала в Полтавській області 21 медіа. З них п’ять онлайн- і 16 друкованих медіа. У Нацраді також повідомили, що станом на середину грудня 2023 року до них не надходили документи щодо реєстрації нових телеканалів. Разом з тим онлайн-медіа ТОВ “Ми-Полтава” зареєстровано як вид онлайн-медіа – “сторінка в соціальній мережі YouTube”. 

Нові медіа та перший у регіоні англомовний сайт

У квітні 2023 року редакція видання “Полтавська хвиля” запустила всеукраїнське видання “Сіль Медіа”. Головний редактор регіонального видання “Полтавська хвиля” і всеукраїнського сайту “Сіль Медіа” Віталій Улибін розповів полтавській представниці ІМІ, що створити новий сайт національного масштабу насправді було не просто ідеєю, а необхідністю.

“Аудиторія “Полтавської хвилі” постійно зростала і масштабувалася за межі регіону. Після вторгнення, коли ми одними з перших у країні створили хроніку подій, до нас почали масово йти читачі, які згодом з тієї стрічки воєнних новин почали переходити й на інший наш, розважальний та пізнавальний контент”, – говорить Улибін. Щоб залучити й втримати нову аудиторію, колектив “Полтавської хвилі” знайшов медійний компроміс – продукувати місцеві новини та утримати не полтавську аудиторію, якій цікаві всеукраїнські й світові новини, створивши новий сайт “Сіль Медіа”. 

Колаж Надії Кучер

Влітку полтавський сайт новин “Коло” запустив ще масштабніший проєкт – англомовну версію свого сайту. За мету “Коло”, як розповіла головна редакторка Тетяна Цирульник, поставило донести європейцям, що не всі регіони охоплені боями, що можна жити в країні, яка воює, і українці це роблять: живуть, працюють, розвивають бізнес, прихищають і допомагають іншим регіонам.

Колаж Надії Кучер

Аналізуючи рік, що минає, Тетяна Цирульник ділиться такими висновками:

“Другий рік роботи редакції під час повномасштабного вторгнення пройшов під гаслом “Ризикуй, пробуй, біжи з усіх сил”. За всі роки роботи в журналістиці я ніколи стільки не вчилась і не починала стільки нових проєктів, як у 2023 році. Завдяки підтримці Інституту масової інформації на початку року ми отримали можливість оплатити собі навчання з написання грантів. Знання проєктної роботи, віра в майбутнє редакції і написання 18 грантових заявок дали перші результати вже за кілька місяців. З підтримкою German Marshall Fund of the United States ми створили регіональний англомовний сайт і пів року працювали з англомовними новинами – з цього проєкту я дізналася багато про роботу з таргетованою рекламою та інтереси іноземної аудиторії. А також зрозуміла: просто перекладати англійською новини – дуже мало, тексти потрібно адаптувати під інтереси іноземного читача, – розповіла редакторка. 

Тетяна Цирульник (джерело: Facebook)

За її словами, завдяки Асоціації незалежних регіональних видавців України редакція стала учасником курсу Digital ABC, що дало змогу подивитися новим поглядом на процес стратегічного планування і скласти на два роки стратегію монетизації, здійснити навчальні подорожі до Норвегії. “Я цю поїздку називаю подорожжю в діджитал-майбутнє, адже привезла звідти мрію про те, що хоча б частинку побаченого треба обов'язково втілити в рідній редакції. Я відвідала три медіафоруми (один міжнародний), подала два судових позови, отримала вперше за всі роки роботи штраф від Держпродспоживслужби й після цього зацікавилася новим законом про медіа та про рекламу, які я ретельно вивчаю, це моє, можна сказати, професійне хобі таке тепер”, – каже Тетяна Цирульник. 

Зараз редакція починає роботу в Проєкті навчання стрімінгу, який реалізовує ТЕЛЕгазета (ТОВ РІА “К&K”) за підтримки посольства США. “Я усвідомила свою помилку з минулих років: думала колись, що редакція тримається тільки на журналістах. Але виявилось, що для нормальної роботи потрібні також два бухгалтери (для ФОП і для ГО), юрист, хоча б два рекламних менеджери, есемемник (дуже недооцінений працівник), програміст. Але головне, без зайвої скромності, – це таки медіаменеджер, власник. Адже тільки від його сили волі й бажання утримати медіабізнес у найскрутніші для України роки залежить доля видання. Тому порада року моїм колегам-медіаменеджерам: не доводьте себе до вигорання, ловіть цей стан на початкових етапах – відпочивайте, радуйте себе, лікуйтесь, бо без вас не буде медіа”, – поділилися досвідом головна редакторка “Кола”.

Медіасуди 

У січні 2024 року має відбутися перше судове засідання щодо погроз депутата й заступника голови райради Сергія Бойка журналістці видання “Полтавська хвиля” Анастасії Мацько. Вона заявила, що їй погрожували під час сесії міськради 29 березня 2023 року депутат райради Сергій Бойко та керівник інспекції з благоустрою Максим Малько. Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 171 (“Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”). Пізніше адвокат Мацько Дмитро Семеха попросив поліцію перекваліфікувати кримінальне провадження з перешкоджання на погрози. 29 травня 2023 року Мацько разом зі своїм адвокатом подала скаргу до Офісу генерального прокурора через бездіяльність поліції. Дві експертизи підтвердили погрози. 7 листопада 2023 року депутату, який погрожував Анастасії Мацько, висунули підозру за частиною 1 статті 345-1 КК України (“Погроза або насильство щодо журналіста”). І от, зрештою, справу передали до суду.

Крім того, на Полтавщині зафіксовано ще два судові позови за журналістськими заявами. Обидва – від головної редакторки сайту “Коло” Тетяни Цирульник. 

Так, 9 травня в Полтаві невідомий чоловік штовхав та вдарив Тетяну Цирульник. Інцидент стався біля Меморіалу солдатської слави під час покладання квітів. Один з учасників акції прийшов з портретом свого батька. Присутня там журналістка назвала це російськими наративами, порівнявши з проросійською акцією “Безсмертний полк”. На суперечку дуже агресивно відреагував інший чоловік, який спочатку з нецензурною лайкою запропонував Цирульник “іти звідси”. Після заперечень, що це публічне місце, чоловік спершу силою виштовхав журналістку з простору перед меморіалом, потім ударив її по обличчю. Поліція розслідувала справу за частиною 2 статті 345-1 Кримінального кодексу України (“Погроза або насильство щодо журналіста”). Внаслідок нападу Тетяна Цирульник отримала легкі тілесні ушкодження. Суд оштрафував нападника на журналістку на 850 гривень. Протягом трьох років після рішення суду, за словами Цирульник, вона має право подати ще цивільний позов, і додала, що подасть позов, якщо нападник спробує з нею сконтактувати.

Інший судовий процес за позовом Тетяни Цирульник досі триває. У лютому 2023 року вона подала до суду проти екссекретаря Полтавської міськради Андрія Карпова, після того як зазнала кіберцькування через новину про нього. У новині “Це плата за 8 років Вата Шоу: Андрій Карпов, секретар міської ради Полтави збирає собі на операцію” з посиланням на телеграм-канал посадовця йшлося про його лікування та збір коштів. Цю новину Карпов розмістив на своїх сторінках у соцмережах, зробивши скриншоти із сайту “Коло”. Посадовець звинуватив журналістку в перекручуванні інформації, заявив, що та начебто написала новину із заголовком “Карпов збирає гроші на операцію по збільшенню / зменшенню чл*на”. Після цього прихильники Карпова почали принижувати та ображати журналістку в коментарях під дописом у фейсбуку. Спочатку Цирульник роздумувала укласти мирову угоду з ним, але після публікацій Андрія Карпова про новообрану секретарку Полтавської міськради Катерину Ямщикову вона змінила позицію. Пояснила рішення тим, що це буде її “маленький вклад у формування адекватного політикуму в Полтаві”. Щодо Карпова, то він також подав до суду, але не на журналістку, а на міську раду, планує поновитися на посаді секретаря міської ради. Суд першої інстанції він програв і тепер планує подати апеляцію.

Як медіаконсолідація може впливати – історія успіху 

Влітку Андрій Карпов, тоді ще секретар Полтавської міськради, перебуваючи одночасно на посаді виконувача обов’язків міського голови, призначив керівником пресслужби депутата-священника Олександра Дедюхіна, який не мав відповідної компетентності й досвіду. Одноосібне призначення депутата на посаду головного комунікаційника міста обурило журналістів. Вони об’єднались і подали листа новій секретарці Полтавської міськради Катерині Ямщиковій від імені журналістського хабу Інституту масової інформації “Медіабаза.Полтава”, який курує полтавська представниця ІМІ. В листі журналісти вимагали провести службову перевірку діяльності начальника відділу – керівника пресслужби Полтавської міськради Олександра Дедюхіна щодо порушення законів, які регламентують роботу журналістів та забезпечують право на інформацію. За результатами колективного звернення влада Полтави зустрілася з медійниками, провела службову перевірку щодо Олександра Дедюхіна та відкритий прозорий конкурс на посаду керівника пресслужби міськради. Дедюхін звільнився за угодою сторін до проведення конкурсу. Наразі він працює головним спеціалістом відділу пресслужби Полтавської міськради. За підсумками конкурсу Катерина Ямщикова призначила керівницею пресслужби Марину Сєрову, яка до цього була головною спеціалісткою відділу. 

Також міська влада на прохання ЗМІ створила два комунікаційні чати: один, де на запитання журналістів швидко реагує Катерина Ямщикова, інший – для оперативних повідомлень від пресслужби міськради.

Як журналісти впливають на рішення влади та допомагають боротися з корупцією 

Полтавська міська рада завдяки публікаціям журналістів про закупівлі з ознаками корупції скасувала шість тендерів на закупівлі, а поліція припинила діяльність фінансової піраміди. 

Так, у жовтні, після публікації розслідування сайту “Полтавщина”, в Полтаві та Кременчуці правоохоронці провели обшуки в інстаграм-блогерів Іллі Крамера та Марини Манюненко (Ricci), які рекламували на своїх сторінках фінансову піраміду S-Group. Полтавська міськрада завдяки публікаціям у медіа скасувала закупівлі з ознаками корупції. Після публікації на сайті “Полтавщина” новини про те, що “Полтававодоканал” планує заплатити телеканалу ІРТ 800 тис. грн за піар своєї роботи, тендери на висвітлення діяльності КП скасували. 

Журналіст із Полтавщини отримав високу державну нагороду

Військовий журналіст із Кременчука Тарас Деркач отримав орден “За заслуги” ІІІ ступеня. Державною нагородою медійника відзначили за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення РФ в Україну, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність. Деркач працює військовим журналістом від початку російсько-української війни. Він провів сотні інтерв’ю з українськими захисниками й захисницями, висвітлював їхню роботу та бойові будні, вів репортажі з окопів, звільнених територій і розповідав про життя людей в окупації. 

Звинувачення та кібербулінг журналістів

Через викривальні публікації про корупцію на закупівлях для військових журналістів безпідставно звинувачували в роботі на ворога. Полтавська представниця зверталася з інформаційним запитом до Полтавської окремої бригади територіальної оборони з проханням деталізувати претензії до журналіста та надати приклади роботи на ворога, але відповіді не отримала. 

Головний редактор видання “Кременчуцька газета” Олег Булашев заявив, що анонімний сайт “Кременчук Today” продовжує тиснути на нього, публікуючи образливі й такі, що дискредитують його журналістську діяльність, матеріали. А нещодавно журналіст отримав дзвінки з погрозами фізичною розправою.

Колаж Надії Кучер

“Людина, яка телефонувала, радила мені, цитую, “заткнутися”, “закрити рота”, “припинити діяти”, “не писати та казати чуші”, а в іншому разі чоловік обіцяв “закатати мене в асфальт”, “розірвати на шматки”, – сказав у коментарі полтавській представниці ІМІ Олег Булашев. Журналіст додав: вважає, що йому погрожують убивством або насильством через його професійну журналістську діяльність. Булашев повідомив, що готує заяву до поліції з вимогою відкрити кримінальне провадження через погрози. 

Втрата

9 листопада на 46-му році життя померла головна редакторка “Кременчуцького Телеграфа” Ольга Мінчук. Ольга померла раптово, не через війну, але наближаючи перемогу своєю працею. Читачам залишаються сотні новин і статей від Ольги Мінчук, зазначили колеги Ольги. У журналістки залишився чоловік та двоє дітей. Ольга Мінчук навчалася в кременчуцькій середній школі №10 (зараз ліцей №10), вивчала філологію в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Винниченка. У журналістиці почала роботу кореспонденткою газети Кременчуцької міської ради “Вісник Кременчука”. Обіймала посаду редакторки творчого відділку. Працювала у всеукраїнських виданнях.

Що говорять про професійні підсумки року журналісти

Діана Страшко, головна редакторка газети “Полтавська Думка”

Діана Страшко (джерело: Facebook)

“У газеті “Полтавська Думка” з часом дещо зменшується кількість передплат. Укрпошта значно збільшила свою комісію за доставлення газет, збільшилася вартість друку, через це росте собівартість газети. Крім цього, є проблеми з рекламодавцями. Їх стало значно менше, лише нещодавно почали трохи активніше рекламуватися. Це така тенденція у всіх газетах ніби. З досягнень – попри всі труднощі нам вдається випускати якісну газету для читачів області. Маємо плани реалізації через торговельні мережі, бо в області люди можуть газету тільки передплатити, а не купити десь, тому й маємо таку ідею. Наразі “Полтавська Думка” – найбільша обласна газета, із 16 сторінками й ТВ-програмою. Ми пишемо унікальні авторські матеріали. У кожному номері порушуємо воєнну тематику, пишемо про непересічних людей, про волонтерів, ВПО. Головний у нас соціальний напрям, тому що читачі переважно 40–50+. Крім цього, активно розвиваємо сайт і соціальні мережі. Плануємо знаходити в цьому напрямі дедалі більше читачів”.

Микола Лисогор, журналіст сайту “Полтавщина”

Микола Лисогор (джерело: Facebook)

“Рік почався з того, що співзасновник видання отримав важке поранення під Соледаром. На щастя, він вижив, хоча має тепер серйозні проблеми зі здоров'ям. Психологічно дуже важко вести списки втрат. Ми чи не єдині в Україні, хто цим систематично займається. Гнітить, що не маємо можливості допомогти військовим, які анонімно розповідають про корупцію та інші проблеми в армії, бо не можемо це нормально перевірити та підтвердити – все засекречено. Складно відмовляти родинам загиблих, які просять поширити петицію щодо надання Героя України, бо накручення голосів для таких петицій стали справжнім бізнесом, хоча насправді вони ні на що не впливають, а люди через них дуже переймаються. З хорошого – всі живі, редакція працює в повному складі. Офіційні реєстри з відкритими даними потроху відновлюють свою роботу, тому журналістам стає трохи легше знаходити хороші теми. Вперше в історії видання отримали справжній грант на купівлю трьох ноутбуків (дякуємо ІМІ за допомогу), тому в разі нових блекаутів матимемо змогу нормально працювати”.

Ольга Тарантіна, журналістка тижневика “Телеекспрес”:

Ольга Тарантіна (джерело: Facebook)

“Рік був досить важким. Конкурувати друкованому виданню на ринку інформаційних послуг складно. Не тому, що газета нецікава, а тому, що щотижневе видання просто не в змозі конкурувати з повідомленнями, які оновлюються в інтернеті майже щохвилини. Нестача журналістів (замість чотирьох осіб – один, а обсяг роботи на чотири особи) також накладає свій відбиток. І наприкінці року весь склад редакції відчув на собі, що таке вигорання. Щодо мене особисто, то це був рік нового досвіду: участі в програмах від Internews Ukraine, Інституту масової інформації. Спільно з Фондом підтримки підприємництва брала участь у реалізації проєкту “Активізація бізнес-діяльності як ключовий фактор економічної стійкості громади в період воєнного стану” в межах програми міжнародної співпраці “EU4Business: відновлення, конкурентоспроможність та інтернаціоналізація МСП”. Було складно, але цікаво. Нові знайомства, новий досвід, навчання тощо. Усе це надало поштовх для пошуку шляхів реалізації своїх можливостей у співпраці в інших проєктах та з іншими редакціями”.

Діяльність журналістського хабу ІМІ “Медіабаза.Полтава”

Завдяки журналістському хабу Інституту масової інформації Медіабаза.Полтава місцеві журналісти отримали в безкоштовну оренду для роботи бронежилети, каски, тактичні окуляри, аптечки та іншу необхідну для повноцінної роботи техніку. Загалом обладнання для медійників ІМІ видавав з перших днів повномасштабної війни. Редакції отримували генератори, EcoFlow зарядні станції, повербанки. За допомогою ІМІ та міжнародних партнерів ми забезпечили редакції ноутбуками та повербанками до них. Надавали фінансову допомогу редакціям та журналістам індивідуально. 

У хабі “Медіабаза.Полтава” можна прийти й попрацювати (навіть якщо немає свого ноутбука), зарядити техніку повербанками (або взяти в безкоштовну оренду). Хаб забезпечено всім необхідним для безперебійної роботи в умовах відключення електрики, відсутності інтернету.

Надавали десятки консультацій – юридичних, психологічних, фінансових. Журналісти отримували правові роз'яснення щодо роботи в різних випадках / ситуаціях. Протягом року Медіабаза.Полтава провела 25 навчальних заходів та тренінгів, участь у яких брали журналісти й з інших регіонів. 

Колаж Надії Кучер

Вперше в Полтаві журналістський хаб ІМІ “Медіабаза.Полтава” організував і провів Школу безпеки журналістів за напрямами кібербезпека, перша домедична допомога, психологічна стійкість. 22 учасники та учасниці Школи безпеки журналістів отримали сертифікати про проходження навчання. 

Також завдяки роботі ІМІ та Медіабази.Полтава декілька журналістів отримали індивідуальні консультації психолога. 

Загалом можна підсумувати, що полтавські журналісти вміють знаходити можливості розвиватися попри всі труднощі: другий рік повномасштабної війни навчив. І, що найцінніше, відчувається, як зростає взаємопідтримка, конкуренція падає до нульового рівня, а бажання ділитися досвідом, підтримати колег, разом збирати допомогу для українських військових зростає. І все це згодом, є надія, дасть свій результат – дієву та потужну новими якісними медійними продуктами журналістську спільноту в регіоні.

Надія Кучер, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області