IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2017 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

18

54

5

21

Засилля новин з ФБ: як борються у Рівному

«Ну от уявіть: прийшли ви в кав’ярню, а вам подають недоїдки після інших відвідувачів… Та ще таке, що до вас пережували і виплюнули сотні людей… Гарно, так?» – підсумовує свій допис у фейсбуці рівненська фотографиня Валентина Захарова. І хоч порівняння тут із кав’ярнею, звертається цим дописом екс-журналістка до рівненських медійників. Її обурює, що журналісти дуже часто переписують/перепощують повідомлення з соцмереж та ще й поширюють їх в усіх групах, де зареєстровані.

А рівненський волонтер Олександр Петровський вже за кілька днів після допису Валентини Захарової, обурюється тим, що місцеві сайти масово поширюють у різних фейсбук-групах прес-реліз поліції про студентку, яку викрили на наданні інтимних послуг за гроші. Олександр радить опрацьовувати отриману інформацію, а не масово шейрити лиш «смажений» факт.

«Дослідіть тему і напишіть цікаву статтю, більшу, ніж картинка до неї. Мо’, в дівчини трагічна доля, що змусило її піти в той бізнес, чи, мо’, якісь інші збочені мотиви, а може, вона міліції відмовилась платити за кришу і її для статистики підловили. В кінці кінців, внєдрітєсь самі в те середовище і дослідіть тему зсередини», – пише Олександр.

Ніби мене взяли і показали в домашньому халаті по ТВ

Обурення Валентини Захарової  спочатку викликало використання її допису у фейсбуці місцевим сайтом («Радіо Трек») як повноцінної новини. Про це Валентина розповіла представниці ІМІ на Рівненщині:

– Перше – коли я написала про те, як мого друга клали в лікарню, – і це було перепощено «стопітсот» разів як новина, – каже Валентина. – А взагалі-то дуже часто нікчемні якісь новини тиражують як нібито сенсаційні. І ще роблять репости в усіх групах. А я на ці групи підписана – от у мене вся стрічка закакана тими новинами, одне й те саме по сто разів. Навіть не рерайтять, а так як є, так і постять.

Рівнянка пояснює, чому їй було неприємним поширення її допису з фейсбуку у вигляді новини рівненськими сайтами:

– Мені неприємно, що те, що було написане для ФБ, було написано у довільному, досить емоційному стилі, – каже Валентина Захарова. – А після перепосту це набуло такого демонстративного характеру. Ну якби мене взяли і показали в домашньому халаті по ТВ.

Захарова не заперечує проти використання для новин інформації із соцмереж, але щоб це було етично щодо джерел, пропонує ставитися до цього більш відповідально:

– Ось ти знайшов «сенсацію» в своїй стрічці – досліди той факт, про який написав твій френд, перевір, отримай коментарі від фахівців і від дійових осіб того факту – а потім вже пиши свій матеріал.

Всі дублюють один одного за  стилем, подачею

Невдоволена рівнем місцевих медіа і рівнянка, головна редакторка освітнього діджитал проекту Наталя Заяць. Вона розповідає на своїй фейсбук-сторінці, чому майже не читає місцеві ЗМІ. Пояснює по пунктах:

Наталя Заяць

«1. Не цікаво. Всі дублюють один одного за  стилем, подачею. Навіть завантажуються однаково довго.

2. Немає такого, щоб я прямо хотіла стежити за публікаціями певної людини. Знаєте – такий типу місцевий блогер з гострим язиком, образними статтями, гострими колонками. Така людина є, але вона у ФБ.

3. Я шукала інформаційний стиль, який би відрізнявся від загальноприйнятого. Не знайшла.

4. Інтерактиву, спецпроектів, запаморочливих фішок, залучення дітей та підлітків не знайшла.

5. Є розслідування і зрада. Якщо хочу розслідувань – йду в «4 Владу». Новини читаю в «Рівне вечірнє» – там можна зрозуміти, що за яке число.

Мій пост присвячений не киданню каменів. Я все розумію – маленькі зарплати, складності, боротьба за трафік. Просто хочеться, щоб було кльово.

Хоча б в одному ЗМІ».

Наталя Заяць пояснює детальніше представниці ІМІ на Рівненщині, чому їй нецікаво читати місцеві сайти. Бере для експрес-аналізу кілька відомих місцевих онлайн-ЗМІ.

– Зовсім не впевнена, що для маленького обласного центру потрібні ЗМІ в такій кількості, – каже Наталя. – Тим більше вони прямо таки дублюють один одного. Це як у квесті «знайди десять відмінностей». Підемо шукати. Перше, що властиво абсолютно всім: висмоктані з пальця інфоприводи. А у ФБ – погані підводки, мало лайків, перепостів, мало відео, немає стрімів. Дно.

В цілому Наталя Заяць радить місцевим ЗМІ, наприклад, найняти блогера.

– Не треба повністю передруковувати його дописи у ФБ, – додає рівнянка. – Якщо він підняв гостру тему, можна зробити скрін, але при цьому цю тему розвинути. Звідси і було моє обурення, коли Мирослава Опанасик («Радіо Трек») взяла мій допис про під`їзд і просто приєднала заголовок «Рівнянка побачила на Північному Свиней».

Редакторка пояснює, чому особисто її зачепило використання її допису з фейсбуку в якості новини:

– Тому що це мої думки, які повинні були бути на моїй сторінці. Журналістика – це коли беруть такий факт, йдуть туди, перевіряють, досліджують. Хоча би в під`їзд поруч зайшла би або в сусідній будинок. Роблять висновки, наприклад, що законодавчо за це нікого не карають, роблять добірку якихось законів за темою, йдуть в ЖКП, шукають інформацію. А це просто репости.

– Це не журналістика, – Наталя Заяць безапеляційна. – Це дно. Такі перепости, без перевірених фактів, висновків, аналітики призводять до того, що містечкові ЗМІ читати не будуть. Жодного журналіста, стиль якого якось відрізнявся б, статті якого чекали би, дотепного, з легким пером я не бачила. Вся інформація висвітлюється якось криво і однотипно. Таке враження, що Рівне – це Готем, який чекає свого Бетмена. На 1 добру новину (фестиваль) 10 поганих. Місто нецікавих газет – виходить так. Тому я читаю людей, а не пресу.

Вирішила поспілкуватися з керівниками місцевих онлайн-ЗМІ, щоб почути їхнє ставлення до подібних закидів та дізнатися про особливості інформаційних стандартів їхніх ЗМІ.

«Працюємо на ентузіазмі», – «Радіо Трек»

Директор «Радіо Трек» Микола Кульчинський – найменш охочий до спілкування на цю тему. Його сайт – лідер серед місцевих ЗМІ по відвідуваності з Рівненщини, згідно з рейтингом bigmir.net. Водночас до інформаційних стандартів цього сайту неодноразово лунають претензії у рівнян. Сайт відомий своїм використанням дописів жителів міста з фейсбуку в якості повноцінних новин, без додаткової інформації. Микола Кульчинський спочатку каже, що йому нецікаво спілкуватися на цю тему, мовляв, рейтинг сайту дає відповідь на всі питання. Однак зрештою дещо розповідає про своє бачення причин такого рейтингу.

Результат пошуку зображень за запитом "кульчинський site:4vlada.com"
Микола Кульчинський

– Пашемо по-чорному, – каже Микола Кульчинський. – От і весь секрет. «Обязаловок» немає. Ми працюємо на ентузіазмі та морально-вольових [якостях]. Рейтинги Бігміру достатньо незрозумілі. Формально ми в лідерах там уже більше року. У моєму розумінні – останні шість місяців. Не знаю нічого такого з того, що робимо ми, чого б не робили USA Today, Times, The Mirror, CNN  і т.п. Маю на увазі технічні прийоми та ходи. Усе інше – це люди. У нас дуже талановиті люди, і всі одне в одного вчимося. А інтернет – це цифра, і ти зразу бачиш, що дає результат, а що – ні.

Епідемія спаму в усіх групах, де в назві є слово «Рівне», – пройде

Головний редактор Видавничого дому «ОГО» Віталій Голубєв розповідає, що зараз під брендом «ОГО», окрім основного інтернет-ресурсу – Рівненського інформаційного порталу OGO.ua, – існують три нішевих сайти: діловий «Рівняни», молодіжний «Light» і сайт для батьків «Маленькі рівняни».

– Таке нішування зумовлює зміни в редакційній політиці: на основний сайт прагнемо спрямовувати матеріали «загального інтересу», а на тематичні – для відповідної аудиторії, – пояснює Віталій Голубєв. – У будь-якому разі ключове для нас – це місцеві новини та місцеві історії. На всіх платформах.

Співвідношення унікального контенту і рерайтів прес-релізів не рахують. Але ймовірно, що зараз це приблизно «50 на 50».

– Нас це не влаштовує, – каже редактор. – Спрямовуємо журналістів на пошук унікальної інформації – просто проявляючи більше уважності на вулицях міста. Смартфон спрощує роботу репортера: побачив цікаве, сфотографував, підготував текстівку, у разі потреби взяв коментар – і маєш унікальну новину. Аналітика свідчить, що саме такі новини мають найбільше переглядів. Один із кроків, які ми зробили, щоб стимулювати журналістів шукати ексклюзив, – це збільшення часового проміжку між появою нових постів.

Віталій Голубєв розповідає, що основні канали поширення інформації – власні сторінки журналістів у соцмережах, сторінки видання, тематичні спільноти і сторінки ньюзмейкерів.

– Думаю, на місцевому ринку всі, в тому числі й ми, недооцінюємо потенціал платного просування постів у Фейсбук через власну сторінку видання, – вважає редактор. – Нам просто потрібно психологічно звикнути, що відповідний рядок – це така сама обов’язкова складова редакційного бюджету, як і папір чи зарплатня. Припускаю, саме цей канал поширення буде найбільш активно зростати у питомій вазі серед інших у найближчий рік. І всім нам ще належить навчитись переписувати пости спеціально «під рекламу».

Головний редактор ВД «ОГО» додає, що спрямовує журналістів на тіснішу взаємодію з героями матеріалів у соцмережах.

– Націлюємо на те, що у справжнього активного місцевого журналіста повинні бути в друзях ключові місцеві ньюзмейкери з усіх сфер, – деталізує Віталій Голубєв. – Я кажу так: «у вас повинен бути достатній відсоток друзів, за статусом вищих за вас». Тому що сьогодні дуже часто питання першості в оприлюдненні новини – це питання якісно сформованої френд-стрічки, а не надзусиль у добуванні інформації в екстремальних умовах.

Віталій Голубєв переконаний, що саме активізація фейсбук-взаємодії з ньюзмейкерами (в різні способи) – це найбільш перспективний спосіб органічного збільшення трафіку для місцевого ЗМІ на сучасному етапі. Така політика, на його думку, набагато ефективніша, ніж «заспамлення» нечисленних місцевих спільнот однотипними матеріалами.

Віталій Голубєв

– Мене так само дратує однотипний «спам» у стрічці, – додає редактор. – Думаю відписатись від більшості рівненських груп у Фейсбук – нічого цікавого та корисного для себе там не бачу. Ще раз повторю думку з попередньої відповіді: читають насамперед ЛЮДЕЙ, а не ГРУПИ. Тому ця епідемія спаму в усіх групах, де в назві є слово «Рівне», – пройде. Я сам через це пройшов – спамив одне посилання груп так у 20, думаючи, що кількість переглядів стрибне до неба, і дратувався, коли мене «банили». Щось комусь доводив… Зараз соромно згадувати. Всі вчимося насамперед на власних помилках, а не на чужих.

– Відстань між банальним копіпастом і професіоналізмом тут дуже проста і чітка: взяти коментар ньюзмейкера або експерта, – Віталій Голубєв солідарний з думкою рівнян, яких дратує відсутність повноти інформації в новинах. –  Тобто дуже часто питання просто в тому, щоб журналіст знав, кому саме перетелефонувати з того чи іншого питання. Або запитав у редактора чи більш досвідчених колег. Інколи потрібно просто додати до поста навіть не коментар – передісторію, досьє. Тобто навіть нікому не потрібно телефонувати.

– Вважаю, що зараз у нас (в регіонах) перенасичений ринок онлайн-видань – реально стільки сайтів на таку кількість користувачів не потрібно, – підсумовує Віталій Голубєв. – Ризикну припустити, що Фейсбук як платформа поширення новин переможе інтернет-сайти (значну їх частину) швидше, ніж інтернет переможе друковану пресу загалом. Просто тому, що це явища одного типу культури – цифрової, і тут на перший план виходить зручність отримання інформації. Де вона більша – той у виграші. Виживуть сайти з потужною комерційною складовою і унікальні, нішеві. Приміром, «Четверта влада». Бо перші матимуть ресурс для вкладання у розвиток (без цього ніяк, бо сама галузь еволюціонує дуже швидко). А другі створюють контент, який неможливо відтворити.

«Рівне вечірнє»: «Прес-релізи поза межами власної сторінки не репостимо»

Редакторка сайту «Рівне вечірнє» Алла Садовник розповідає про особливості своєї роботи. За її словами, найбільш поширені теми на сайті – кримінального, політичного та економічного характеру. Співвідношення унікального контенту та передруків варіюється залежно від інформаційної насиченості. У стрічці новин переважно неунікального контенту більше, проте на центральній сторінці власні матеріали займають до 90%.

Алла Садовник

– Інформацію поширює як людина, відповідальна за СММ, так і журналісти, – каже Алла Садовник. – Тексти у соціальних мережах з’являються з періодичністю 30-60 хвилин. Найцікавіші, на думку редакції, матеріали поширюємо у групах. Підписи до текстів – вибір того, хто поширює матеріал. Основна вимога – грамотність та відповідність «настрою» матеріалу.

Редакторка вважає, що на критику реагують нормально.

– Дописи із соцмереж використовуємо рідко, переважно – офіційних осіб (політиків та чиновників), доповнюючи їх власною інформацією, – підсумовує редакторка. – Щодо неповноти матеріалів, то часто це звинувачення дещо безпідставне, оскільки стосується новинних повідомлень (до прикладу, повідомлень із сесійного залу чи інформації від поліції). Журналістські статті, написані більш детально, мають позицію двох сторін. Щодо поширення у групах Facebook, то прес-релізи поза межами власної сторінки не репостимо. Якщо матеріал на подібну тематику вже є у групі, то опублікуємо його лише у тому випадку, якщо маємо більше інформації на тему.

Сайт «ВСЕ»: «Розбазарювання» наших новин по сотні груп – заборонено

Редакторка сайту «ВСЕ» Ольга Ферар розповідає, що політична тематика в оригінальних текстах переважає. Також на сайті чимало спортивних новин. Рерайтами займається всього один журналіст. Коли інформаційний «спад» –  їх більше, коли є оригінальні тексти – релізи відсовуються.

Ольга Ферар

– Журналістка, котра займається релізами і шукає цікаві новини з районів, поширює найцікавіше у нашу групу у ФБ, – Ольга Ферар ділиться деталями роботи редакції у сфері СММ. – Оригінальні тексти, які пишуть мої колеги, поширюють самотужки. Це якщо політика – в «Рівненщину політичну», якщо спорт – «Рівненщину спортивну». Тексти, які пишу я, теж поширюю сама. Вважаю, що я як автор можу ліпше зацікавити читача перейти за посиланням маленьким інтригуючим прев’ю, ніж хтось інший.

– «Розбазарювання» наших новин по сотні груп – заборонено, – додає редакторка. – Хоча через цю мою вимогу ми таки втратили переглядів.  Мене дратує коли телефон постійно «бемкає» – заходиш, а це колега з іншого видання пішла по групах всієї Рівненщини у ФБ. Хоча, певно, такий дискомфорт не у багатьох, адже не всі підписані на купу груп.

Ольга Ферар пояснює, що якщо бачить, що інформація, поширена кимось у фейсбуці, може бути цікавою чи важливою для інших, то вона не бачить жодної проблеми в її поширенні у ЗМІ.

– Так само і людина, що поширює, – вважає редакторка. –  Вона дає мовчазну згоду на те, що інформація стане публічною.

– Рекламодавці ставлять височезні планки, адже ЗМІ конкурує з фейсбуком, – підсумовує Ольга Ферар. – Тому сьогодні я не дозволяю «бемкати» по групах, але якщо завтра вчасно не отримає зарплату хоч один мій журналіст – я готова до цього повернутись. Я молода редакторка і багато чому вчусь по ходу роботи. Ми багато пробуємо, багато експериментуємо і намагаємось постійно ставати кращими і цікавішими. Моя команда мене підтримує на падіннях і підйомах, тому сьогодні ми живемо так, а завтра, якщо вдасться придумати ще щось нове, підемо в бій (посміхається). Все лише заради того, аби бути цікавими читачеві.

«ЧаРівне.інфо»: головне – цим не зловживати

Редактор сайту «ЧаРівне.інфо» Денис Грищук розповідає, що вони, насамперед, роблять ставку на об’єктивну та оперативну інформацію.

Денис Грищук

– Але, на жаль, не всю інформацію можна швидко перевірити, тому доводиться інколи вірити «на слово» джерелам із соціальних мереж або очевидцям, – каже Денис Грищук. – Водночас від подачі деяких новин краще утриматися і дочекатися офіційної інформації.

Тематика сайту є різножанровою – від спорту до політики та соціальних тем. Про унікальність контенту важко сказати, адже все залежить від дня та кількості інформаційних приводів. На вихідні прес-релізів більше.

– Коли кілька сайтів публікують одну і ту ж новину – це також може когось дратувати, – погоджується з закидами рівнян редактор. – Але сайти часто працюють в одному інформаційному просторі, тому слід також брати це до уваги. Щодо публікування у Фейсбук-спільнотах прес-релізів, то, якщо чесно, це не вітаю. Вважаю, що журналіст повинен поширювати ту інформацію, яку вивчив сам. Досвідчені читачі можуть і самі віднайти на сайтах різних структур ту чи іншу інформацію.

– Останнім часом це вже стало тенденцією, коли навіть провідні сайти публікують чийсь пост та коментарі до нього, – звертає увагу журналіст. – І це приносить великі перегляди. Людям навіть таке подобається – коли у публічний простір виноситься певна суспільно важлива тема. Головне – цим не зловживати.

Журналісти забувають, що соціум живе дещо за іншими законами

З юридичної точки зору порушення у використанні публічної інформації з фейсбуку немає. Про це говорить медіаюрист ІМІ Максим Ратушний. Водночас він підтримує думку, що журналістам варто звертатися до людей, дописи яких вони планують використати для своїх новин. Оскільки у автора є право на НЕПОШИРЕННЯ його імені, мається на увазі як автора чого-небудь. Водночас юрист звертає увагу, що якщо будь-хто викладає у публічний допис якусь інформацію, він має усвідомлювати, що це тепер публічне і може використовуватися.

– Тому претензії можуть бути, якщо порушили авторські права особи, але претензії іншого характеру, типу «а чого ви взяли мій допис для цієї новини» [з юридичної точки зору] будуть необґрунтованими.

Медіаексперт Роман Кабачій звертає увагу, що журналісти живуть у дещо штучному власному медіажитті, коли дуже часто «позичають» інформацію один у одного, діляться інформаційними приводами, і нерідко забувають, що соціум живе дещо за іншими законами.

– Коли людина ділиться чимось у соцмережі, для неї часто це є чимось сокровенним, – пояснює Роман Кабачій. – Лише деякі люди замислюються над тим, що їхня інформація, оприлюднена в мережі, може дуже швидко в алгебраїчній прогресії поширитися через ЗМІ та їхні сторінки і навіть принести шкоду, нерідко з неочікуваного боку. Тому журналісти мали би більш субтельно підходити до інформації з соцмереж.

Медіаексперт пояснює, що значить відповідальне використання інформації із соцмереж:

По-перше, подивитися як мінімум, чи пост для публічного використання, чи «лише для френдів». Друге, якщо ви збираєтеся розмістити цю інформацію у власному матеріалі, поцікавитися у автора посту, чи він не проти цього. Третє, пам’ятати про фактчекінг, себто спробувати перевірити цю інформацію з іншого джерела, бо іноді людина свідомо вносить дезінформацію, котра у наслідку може нашкодити вже ЗМІ, які її поширили.

На думку медіаексперта Отара Довженка (яка фактично перегукується з претензіями цитованих на початку тексту рівнян – авт.), про що вже раніше писала в одному з попередніх блогів, допис у соцмережі – лише привід звернутись до ньюзмейкера, зацікавитись подією і зробити журналістську роботу з перевірки фактів.

– Паразитична недбалість журналістів і їхнє небажання перевіряти інформацію, взяту з соціальних мереж, – одна з найбільших проблем наших медіа, – вважає медіаексперт. – Але цієї проблеми не було б, якби не байдужість і недбалість редакторів, які вважають, що для їхніх малобюджетних видань підійде будь-який матеріал, а аудиторія все «схаває». Тому я вважаю, що в пристойній редакції на публікацію будь-якої інформації з посиланням на соцмережі має бути категоричне табу.

Інструкцію для тих, хто хоче зав’язати, Отар Довженко колись уже написав)) Ось вона:

Як припинити копіпейстити й почати робити новини

Антоніна Торбіч, регіональна представниця ІМІ у Рівненській області, для сайту “Четверта влада”

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США.

Ще Блоги