В світовому рейтингу правового забезпечення права на інформацію український Закон "Про доступ до публічної інформації" зайняв дев’яту позицію, перше місце посів сербський Закон. 
 
Рейтинг проведений двома провідними правозахисними організаціями, Access Info Europe (Іспанія) та Centre for Law and Democracy (Канада),  оприлюднений 28 вересня.

До двадцятки  лідерів  входять 7  країн  із Східної та Центральної Європи,  5 країн з Азії, 4 країни з Америки, 3 країни  з Африки і тільки одна із Західної Європи. П’ятнадцять європейський країн знаходяться в нижній частині  рейтингу

«В основному  старі європейські закони мають більш обмежений характер та слабкі механізми  судового захисту»  – повідомляють правозахисні організації.

«Ефективний захист права на інформацію вимагає чітких правових засад» – сказав Тобі Мендель (Toby Mendel), виконавчий директор «Centre for Law and Democracy».

За його словами,  цей рейтинг є засобом  за допомогою якого ми можемо визначити слабкі місця в законодавчому забезпеченні права на інформацію.

Як показують результати аналізу, серед 20 країн, які набрали понад 100 балів –   7 країн, які прийняли закони про захист прав на  інформацію починаючи  з 2000 -го по 2005 –й рік, а 11 –  після 2005 року. «Закони прийняті за останні 10 років забезпечують  набагато жорсткіший контроль з дотриманням прав на інформацію та правові санкції» – кажуть правозахисники.

Рейтинг забезпечення права на інформацію показує не лише загальний бал країни, але і її сильні та слабкі сторони стосовно семи категорій: право на доступ, сферу застосування, процедура подання запитів, винятки та відмови, оскарження, санкції та захист, впровадження.

Загальний рейтинг законодавчої бази не завжди співпадає із загальним рівнем прозорості в країні. Деякі з експертів , Access Info Europe та  Centre for Law and Democracy відмітили, що інколи існує ціла прірва між якістю закону та його використанні на практиці.

Рейтинг показує, що в деяких країнах Північної Європи старі закони далеко не повністю відображають практику прозорості, тоді як в Азербайджані, Непалі та Ефіопії, строгі на папері закони не обов’язково відображають повністю відкрите суспільство, а також жорсткі закони Ель-Сальвадору та Ліберії були прийняті зовсім недавно, а тому ще жодним чином не вплинули на загальну ситуацію.

«Тестуючи рівень прозорості на практиці важливо мати повну картинку – прокоментувала Хелен Дебшіре (Helen Darbishire) виконавчий директор Access Info Europe, – Прийняття законів – це лише перший крок до прозорості, без точних механізмів доступу до інформації, впроваджених на практиці, влада лише декларує більшу повагу до права на інформацію ніж насправді забезпечує».

Рейтинг забезпечення права на інформацію складався на основі 61 -го критерію, які базувались на  міжнародних стандартах,  розроблених Міжнародною консультативною радою відомих експертів (international Advisory Council of renowned experts)  та порівняльному аналізі права на отримання інформації та законодавчої бази, що забезпечує це право.

Рейтинг забезпечення права на інформацію оцінював законодавчу базу за 150-бальною шкалою, яка коливалась від 37-балів (Німеччина) до 135 балів (Сербія).

ІМІ