«Основне для журналіста – це зберегти його професію" - В. Кіпіані

Цією цитатою Мостового учора, 19 вересня, на політичних дебатах з питань потрібності розголошення чи нерозголошення офрекордс-інформації, що відбулись з нагоди інавгурації Магістерської програми з журналістики при Українському католицькому університеті у Львові, відстоював свої переконання журналіст Вахтанг Кіпіані.Про це інформує ЗІК.

На його думку, ситуація з журналістом УНІАНу Володимиром Ільченко (це й стало ключовим предметом двогодинної дискусії), який 31 серпня цього року на сайті інформагентства заявив про відставку Дмитра Табачника, була необдуманою самим журналістом, адже інформація про це прозвучала від Сергія Льовочкіна на неофіційній частині зустрічі, і її оприлюднення аж ніяк не принесло очікуваного фурору.

Вахтанг Кіпіані сказав, що іншим питанням, окрім подальшої довіри до представників ЗМІ, яке повинне виникати у журналіста при розголошенні офрекордс-інформації, є питання гострої необхідності висвітлення сказаного джерелом. «Беручи до уваги того ж Володимира Ільченка, хіба оприлюднення такої інформації щось дало суспільству чи бодай зробило йому ім’я як першовідкривача сенсації? Аж ніяк, бо після появи на УНІАНі цього повідомлення буквально за півгодини його передрукували багато інших інтернет-видань, і про журналіста вже ніхто не згадував. Чи ж звільнили Табачника? Ні, не звільнили, а навпаки його перебування на посаді міністра продовжилось на невизначений термін».

Тим більше, зі слів Кіпіані стало відомо, що питання про відставку Табачника підняв зовсім не Ільченко, а журналіст іншого видання. Тому в цьому випадку слід наголошувати на псевдоетичності використання чужого питання, яке журналіст УНІАНу оприлюднив без посилання на джерело. Та й чи вартувало покликатися в цьому на голову Адміністрації Президента, адже кадрові питання такого плану має вирішувати сам Янукович.

«З огляду на ситуацію зауважу, що журналістики без моралі не буває. Є певний етичний кодекс журналіста, де вказано, що він повинен берегти таємницю, яку йому довірила людина. Звичайно, якщо вона не має значення аж надто великої суспільної ваги, – сказав Кіпіані. – Але суть в іншому. Журналіст повинен мати смак у написанні того чи іншого матеріалу. Він повинен сам усвідомлювати, що можна розголошувати, а що ні».

Вахтанг Кіпіані не підтримав позиції свого опонента Володимира Павліва, який вважає, що інформацію, особливо отриману від влади, слід виносити у суспільство. «На мій погляд, відвідуючи такі офрекордс-зустрічі, журналіст отримає інформацію для себе, яка й допоможе йому правильно проаналізувати, осмислити, передбачити те, що невдовзі може відбутися у країні. Ба більше, ми і влада є партнерами, а не ворогами, тому навіщо при першій можливості «встромляти палиці в колеса» державних авторитетів, які рано чи пізно стануть безпосередніми джерелами інформації у наших матеріалах».

Кіпіані наголосив й на тезі медіакритика Ігоря Куляса, який вважає що журналіст не має права оцінювати будь-яку інформацію з точки зору якихось наслідків для когось. «Основне для журналіста – це зберегти його професію. А саме, бути незалежним від влади і незобов’язаним до постійної вдячності комусь за щось. Цього, звісно, не можна зробити, граючи в брудні ігри з політиками, в яких журналіст все одно буде обіграний».