Вінницьким ЗМІ бракує збалансованості, аналітичних матеріалів, журналістських розслідувань та гендерного балансу

Протягом грудня 2015 року – вересня 2016 року Інститутом масової інформації проводився моніторинг вінницьких друкованих та он-лайн ЗМІ дотримання журналістських стандартів, матеріалів з ознаками замовності, гендерного балансу, якості та кількості висвітлення певних тем.

Під час моніторингу було проаналізовано два вінницьких друкованих видання – “Вінницька Газета”, “33-Канал” та он-лайн видання «20 Хвилин» (http://vn.20minut.ua/) і «Вінниця.Info» (http://www.vinnitsa.info/). Згодом до моніторингу було також включено газету «РЕАЛ» (російськомовна вінницька газета) та два он-лайн видання «Власно.Info» (http://vlasno.info/) і «Моя Вінниця» (http://www.myvin.com.ua/).  

Трохи статистики

Всього за моніторинговий період було проаналізовано 4636 журналістських матеріалів. З яких у друкованих виданнях – 815, решта – 3821 в он-лайн медіа.

Про жінок і чоловіків

Аналіз матеріалів вінницьких ЗМІ свідчить про те, що в середньому жінки майже в два рази менше представлені як героїні журналістських матеріалів, ніж чоловіки. В якості експерток – у півтори рази.

За тематикою, жінки як героїні найчастіше були представлені у матеріалах про надзвичайні події (ДТП) та кримінал (інформація пов’язана із висвітленням участі жінок у кримінальних справах, або як співучасниць злочинів та підозрюваних, або як жертв шахраїв, насильства тощо); культуру та мистецтва (у матеріалах мова йшла про різного роду заходи, у яких брали участь жінки та дівчата); суспільно важливі теми (в основному – соціальний захист). У контексті війні на Сході України матеріали стосувалися жінок, які втратили своїх близьких. Бракувало матеріалів про тимчасово переміщених осіб, особливо про історії успіху, та простих життєвих історій “переселенок”.

Порівняно із чоловіками, жінки як героїні найменш були представлені в матеріалах пов’язаних із підприємництвом, економікою, політикою тощо.

 Жінки, як експерти, найчастіше були представлені у матеріалах про медицину, охорону здоров’я та освіту. Також жінок-експертів можна було побачити у матеріалах про культуру, мистецтво, громадську діяльність, благодійність, громадську безпеку тощо.

Експертами серед жінок в основному є представниці державних органів влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, вчителі, лікарі, представниці інститутів громадянського суспільства. На жаль, майже не було матеріалів про жінок-підприємців. У більшості матеріалів експертами були одні й ті ж особи, що свідчить про обмежене коло публічних жінок-експертів.

Про журналістські стандарти

Головною проблемою вінницьких ЗМІ є баланс думок. У середньому – лише у 20-22% онлайн ЗМІ цей журналістський стандарт дотримано. У газетах цей відсоток не значно вище і не перевищує показники колег з інтернет-видань. Враховуючи особливості роботи сучасних медіа, оперативність «видачі» новин не сприяє дотриманню балансу думок. Однак, нехтування позицією різних зацікавлених сторін, особливо коли мова йде про конфліктні ситуації, спотворює сприйняття реальності, що сприяє її викривленню та створює передумови для маніпуляцій.

Достовірність (посилання на джерела інформації) займає другу позицію з трьох стандартів, яких дотримуються вінницькі ЗМІ. У середньому у 79-85% новин читачі можуть дізнатись про джерело інформації, на які посилаються у матеріалах. Он-лайн медіа за цим стандартом у більш вигіднішому становищі, ніж газети. Читачі можуть через гіперпосилання перейти на сторінку сайту джерела і особисто ознайомитися з думкою тієї чи іншої зацікавленої сторони. Вони мають чітко ідентифіковану особу або організацію, яка висловлює свою позицію та, у разі необхідності, перевірити правдивість поданої інформації.

Однак, є певні складності з ідентифікацією джерела інформації. Аналіз новин свідчить про те, що є проблема коли на сайті гіперпосилання на джерело інформації обмежується переходом на головну сторінку, а не на сторінку, де безпосередньо розміщена інформація (новина). Це викликає певний дискомфорт, «затягує» час на пошук інформації та створює відчуття, що цієї інформації не існує.

У 92-95% новин, розміщених у вінницьких ЗМІ, відокремлені факти та коментарі від оціночних суджень журналістів. Слід зазначити, що взаємозалежність стандарту «відокремлення фактів/коментарів» та «достовірність» є високою. При відсутності посилання на джерело інформації приведені факти можуть бути сприйняті як оціночні судження та особисті думки журналіста. Як наслідок відбувається порушення принципів роботи журналіста та можливі маніпуляції зі свідомістю читачів.

Як показують результати моніторингу, ситуація з дотриманням журналістських стандартів у Вінниці не є критичною, але поки непоказова. Їх недотримання може привести до втрати довіри з боку читача, тим більше, що такі тенденції серед українців мають стабільний характер.   

Про «джинсу»

Ситуація із «джинсою» не є критичною, але у моніторинговий період не відбувались серйозні політичні події, наприклад, вибори. Тому говорити про «засилля» замовних матеріалів складно. Хоча вони були. У середньому кількість матеріалів з ознаками замовності не перевищувала 6-8%, інколи 10%. У друкованих виданнях матеріалів з ознаками «політичної» замовності більше, ніж в он-лайн. В основному це матеріали про діяльність керівників міста та області, а також політичних діячів. Цікавим спостереженням є той факт, що в інформаційному просторі Вінниці можна побачити «політичну джинсу», як від влади, так і від опозиції. Все залежить від уподобань читачів та симпатій редакцій. На відміну від друкованих ЗМІ, «комерційна джинса» - це поле діяльності для он-лайн медіа. Вони в основному «грішать» розміщенням матеріалів рекламного характеру під виглядом «новин компаній» або «прес-релізів». У будь-якому випадку, неналежне маркування вводить в оману читачів та створює ілюзію суспільної значущості матеріалів.

Про джерела інформації

Найбільш популярним джерелом інформації є офіційні особи та прес-релізи (повідомлення) від відповідальних за комунікацію структурних підрозділів державних та муніципальних органів влади, установ та організацій. Далі йдуть авторські матеріали журналістів.

За типами ЗМІ розподіл джерел інформації має наступний вигляд. У друкованих ЗМІ основним джерелом інформації є офіційні особи, власні матеріали та прес-релізи. В онлайн ЗМІ ситуація дещо відрізняється. Найчастіше сайти для новин використовують інформацію від офіційних осіб. На другому місці – прес-релізи, на третьому – власні матеріали. Відслідковується тенденція, що журналісти для власних матеріалів беруть за основу саме «офіційну» інформацію з мінімальною обробкою та розкриттям теми. Крім того, ЗМІ достатньо часто почали використовувати соціальні мережі та сайти держустанов, як основне джерело інформації. Це в основному офіційні акаунти органів влади та місцевого самоврядування, організацій та установ, у т.ч. військових. Інколи –громадських діячів та політиків. На жаль, журналістика фактів перетворюється на «журналістику релізів».

Про актуальні теми

Від того, якими джерелами інформації користуються журналісти, залежить  зміст і тематика матеріалів. У середньому 44-45% – це матеріали, які не мають суспільно важливого значення. До таких матеріалів можна віднести інформацію  про культуру, спорт, розваги, побутові поради тощо. На другому місці йде кримінал та надзвичайні події. Приблизно чверть матеріалів (26%) були присвячені цій тематиці. При цьому, основою для них були повідомлення відповідних державних органів МВС, МНС, інших силових структур, репортажі кореспондентів з місця подій або коментарі учасників пригод.

 «Держуправління» – третя за популярністю тема, але з відчутним відставанням від попередніх тем. 10-13% присвячено висвітленню діяльності державних органів влади та місцевого самоврядування, інших органів та структур, які забезпечують життєдіяльність держави, області та міста. У більшості випадків це - офіційна інформація, джерелом якою є самі «структури» та «органи». З великим відставанням (5-7%) йдуть матеріали про економіку. За цим напрямком матеріали висвітлювали життя банківської системи (курси валют, кредити тощо), вартість надання послуг, цін на товари, отримання пільг та соціальної допомоги.

Лише 5% матеріалів були присвячені конфліктно-вразливим групам населення. В основному мова йшла про певні можливості для переселенців отримати грант на створення або відновлення бізнесу. Також в он-лайн ЗМІ можна було побачити інформацію про забезпечення психологічної реабілітації військових, які пройшли АТО та були демобілізовані, а також членів їх сімей (в основному дітей).

Вразливі групи були представлені у 3-4%. В основному інформація була пов’язана із проведенням заходів для дітей зі специфічними захворюваннями, соціальному захисту неповнолітніх, оздоровленню дітей у літній період тощо.

На жаль тема «АТО» висвітлювалась у 4-3% матеріалах. В основному це були матеріали про ситуацію в зоні АТО, загибель та поранення вінничан, які несуть службу. Не більше 1% матеріалів було присвячено темі здоров’я, подіям у сфері освіти.

Слабою ланкою є міжнародна, військова журналістика та журналістика розслідувань.

Замість висновків та рекомендацій

Українські ЗМІ не стоять на місці й розвиток індустрії відбувається. Наскільки він є якісним та вдалим, поки що говорити зарано, але попит на якість журналістики зростає як з боку самих журналістів, так і збоку споживачів. На жаль, залежність ЗМІ від ресурсів своїх донорів змушує «прогинатись» та виступати у ролі рупора певних груп. Зараз відносно незалежні ЗМІ - це скоріше виключення, ніж правило.

Підготовка якісного контенту – проблема системна, тому потребує системного переосмислення та системних змін. 

Моніторинг проведено регіональними представниками Інституту масової інформації за підтримки програми МАТРА Посольства Нідерландів в Україні.