IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2018 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

14

53

1

13

Дослідження медіаситуації Дніпропетровської області

Медіапростір Дніпропетровської області залишається політизованим, одним із найбільш насичених новинами про конфліктно вразливі групи населення та вже другий рік поспіль є абсолютним лідером по Україні у поширенні матеріалів із ознаками замовлення. Мережа медіа в регіоні не розвинута, порівняно із іншими регіонами України, але в обласному центрі поступово розгортаються нові незалежні медіапроекти.          

У Дніпрі функціонує 7 телеканалів, 7 газет, понад 10 активних інтернет-медіа.

Телевізійний продукт виходить переважно українською мовою. Втім деякі програми транслюються російською. Офіційні газети міської та обласної рад — «Наше місто» та «Зоря» — переважно друкуються українською. Майже всі інтернет-видання працюють російською. Загалом російська є основною для дніпровських ЗМІ.

Протягом року відкрилося нове інтернет-медіа — сайт «49000». Ресурс асоціюють із колишнім заступником міського голови Дніпра, та його новим політичним опонентом, бізнесменом Дмитром Погрєбовим.

Навесні 2016-го міська влада ухвалила рішення про «відродження муніципального ТБ», а саме про фінансову підтримку комунального підприємства «Дніпропетровська державна студія телебачення», яке разом із приватним акціонерним товариством «ТСД» понад 20 років складало бренд 34-го телеканалу. У різні роки власниками акцій встигли побувати Олег Царьов (Партія регіонів) та Михайло Соколов (БЮТ). У 2010-му майже 90% акцій купила корпорація «СКМ», відповідно, із основними потужностями телеканалу. Так один із найбільших телеканалів Дніпра потрапив під вплив Ріната Ахметова. Тож очолене наближеним до міського голови журналістом Борисом Брагинським КП перейменували на канал «Дніпро». Сьогодні «Дніпро» не має ліцензії на трансляцію та може працювати лише як продакшн-студія. Продукт, який почало виробляти КП, місцеве журналістське середовище оцінило як заангажований. У 2016-му на КП було виділено 16 мільйонів гривень, у 2017-му передбачено 7,7 мільйона гривень з міського бюджету. 

У 2016-му припинила виходити газета «Днепропетровская панорама». Газета була зареєстрована у 2012-му, але почала виходити у 2014-му, одразу тиражем у 60 тисяч екземплярів та розповсюджувалася безкоштовно. Неофіційні джерела вказують на те, що «Днепропетровская панорама» належить бізнесмену Володимиру Дубинському, який наближений до групи «Приват». За даними минулорічного дослідження ІМІ, газета «Днепропетропетровская панорама» була визначена як одна з найрейтинговіших у регіоні. Втім, у 2016-му, із закінченням місцевих виборів, газета закрилася, а проект почав працювати виключно як веб-ресурс.

Припинив свою роботу стартап-проект «Хроника». Медіа планувалося як самоокупне, але так і не змогло вийти на потрібний рівень самофінансування. Натомість у січні 2016-го у Дніпрі з'явився незалежний проект журналістських розслідувань «Бюро». Проект починав роботу як власна ініціатива місцевої журналістки Ольги Юдіної. Зараз «Бюро» працює за підтримки фонду «Відродження» і вже шукає додаткового автора. «Громадське ТБ Дніпро», що працює у Дніпрі протягом трьох років, розірвало угоду із київською ГО «Громадське телебачення», що мало деякі фінансові наслідки для організації, але на початку 2017-го вперше запустило студію прямих ефірів за підтримки Посольства США.

Слід окремо звернути увагу на медіапростір Кривого Рогу, який є доволі розвиненим, як для півмільйонного міста. У місті, де ще є звичними традиції радянської цензури, комерційні ЗМІ досі виглядають як справжня альтернатива. Тут працює два телеканали — комунальна студія «Рудана», офіційне ЗМІ міськради, та приватний кабельний канал «Первый городской», який асоціюють з народним депутатом від БПП Костянтином Усовим. Газета «Червоний гірник» є офіційним рупором міськради та, іноді, єдиним його джерелом, бо місцеві чиновники часто просто ігнорують представників інших ЗМІ. «Домашняя газета» позиціонується як самоокупне опозиційне друковане видання. Одна з його провідних журналісток Наталя Шишка до недавнього часу була депутаткою від місцевого осередку партії «Самопоміч». Два найвідвідуваніші місцеві сайти: «Первый криворожский» та «0564», обидва приватні. До того ж у місті працює медіаплатформа «Експерт-KR», що позиціонує себе як перше незалежне ЗМІ Кривого Рогу. Це видання було запущене за грантової підтримки USAID. Втім, інші місцеві ЗМІ звертають увагу, що проект стартував за ініціативи місцевої політичної партії «Сила людей».

Більшість медіа у Кривому Розі — російськомовні.

Загалом, медіапростір Дніпропетровської області є доволі плюралістичним, якщо можна вважати за плюралізм діапазон точок зору власників ЗМІ. Тут представлені медіа, що належать до груп Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука, асоціюються з родиною Вілкулів, та окремі медіа-органи, які, за потреби, ретранслюють позиції окремих політичних партій та діячів. «Блок Петра Порошенка» компенсує відсутність власних дніпровських медіа стандартним набором комунальних ЗМІ, деякі з яких хоч і знаходяться у стані роздержавлення, все ж сумлінно забезпечують присутність представників правлячої партії у медіапросторі регіону. Тож охарактеризувати медіаситуацію Дніпропетровської області можна як перманентне політичне протистояння, з періодами затишшя та загострення, що чергуються. 

Тематика новин у місцевих медіа

За результатами моніторингу, найпопулярнішою тематикою для дніпровських ЗМІ є кримінальні новини, а також різноманітні повідомлення про нещасні випадки та аварії — вони складають 18% від загального потоку новин. Як показують моніториги ІМІ, така тенденція характерна для більшості українських регіональних ЗМІ.

На другому місці — місцева політика, на третьому — категорія «інше». Оскільки моніторинг проводився у третій тиждень січня, то, здебільшого, ця категорія наповнювалася різноманітними повідомленнями про те, як городяни — від перших осіб міста та області до пересічних дніпрян будь-якого віку та з абсолютно різною мотивацією — пірнали у зимові водойми Дніпропетровщини на Водохреща. Звісно, січень традиційно «мертвий» сезон для новин, але деякі випадки виглядали абсурдно. Так, в одному з випусків новин 11-го телеканалу, що складався з 11 матеріалів, три найбільші сюжети зі стенд-апами були присвячені цьому релігійному святу. Іншу левову частку цієї категорії складають здебільшого листи читачів до редакцій газет, а також вірші, народні рецепти, молитви. Такі повідомлення складають 11% інформаційного простору регіону. До слова, стільки ж, скільки й новини про місцеву політику.

10% — це культурні новини. Найчастіше — анонси та афіші прийдешніх подій, або офіційні звіти адміністрацій про виконану роботу. Висвітлення державної політики у регіональних ЗМІ займає 7% від загальної кількості новин, і здебільшого це сухі передруки офіційної розсилки обласної адміністрації (т.зв. «паркет»).

Також у Дніпропетровській області, на рівні із Запорізькою та Донецькою, найбільше серед південно-східних регіонів висвітлюють новини про конфліктно вразливі групи населення — переселенців, військових та родини загиблих. Зафіксовано 4% таких повідомлень. Якщо ж говорити про якісну складову новин з цієї тематики, найчастіше ці новини ініційовані органами влади та є повідомленнями про місцеві та обласні програми підтримки цих груп населення. Поглиблено та більш-менш постійно цю тематику висвітлюють 11-й канал та газета «Наше місто». 34-й канал також регулярно висвітлює життя переселенців та мирного населення «сірої зони», але найчастіше через призму «Благодійного фонду Ріната Ахметова». Взагалі не висвітленими у місцевих ЗМІ залишаються міжнародні новини, а також новини з окупованих територій.

 

Прихована реклама в місцевих медіа

Рівень прихованої реклами з усіх досліджуваних регіонів у Дніпрі найбільший — 9 відсотків матеріалів містять ознаки замовлення. І лише у Дніпрі найбільший відсоток джинси — на телебаченні, а майже вся джинса на телебаченні — політична.

Серед постійних замовників у дніпровських телеканалів — вже зазначений раніше фонд Ріната Ахметова: кожен випуск новин на 34-му каналі, що моніторився, містив такий матеріал (такий саме матеріал, у цей же день, виходив на телеканалі «Україна»). А також — депутат дніпровської міськради Загід Краснов, який час від часу з'являється і на 11-му, і на 34-му телеканалах.

Варто додати, що 11-й канал комерційну рекламу маркує належним чином, незалежно від того, хто є спонсором показу новин, відбивка маркована відповідно до закону — «Реклама». 34-й канал випускає комерційні повідомлення після відбивки «Актуально», що не є належним маркуванням реклами. Більше половини замовних матеріалів у друкованих чи онлайн-ЗМІ, зазвичай, помічається неналежним «новости компаний», «точка зрения» або щирим «забабло». Треба зазначити, що абсолютно всі комерційні матеріали належним чином, з досліджуваних медіа, маркує лише сайт vgorode. Газета «Наше місто» маркує більшу частину комерційних матеріалів належним чином, окрім політичних, що характерно для газети міськради.

Що стосується замовників джинси у газетах та в інтернет-медіа, то абсолютним чемпіоном замовної політичної реклами є голова Дніпропетровської обласної ради Гліб Пригунов. Рекомендує до обов'язкового розміщення облрада якийсь прес-реліз, чи редакції самі беруться допомогти голові облради відзвітувати, — завжди виходить одне й те саме — культ особистості Гліба Пригунова. У частоті та немотивованості цитування у дніпровських газетах та на сайтах голові облради навіть вдалося випередити міського голову Бориса Філатова та обласну адміністрацію разом узятих. Загалом кількість комерційної та політичної джинси у дніпровському медіапросторі поділена майже навпіл — 48 на 52 відсотки, відношення комерційної до політичної прихованої реклами відповідно.

 

Джерела інформації для місцевих медіа

Основними джерелами інформації для дніпровських журналістів, як і для більшості українських, є офіційні структури та особи. 46% новин — це ретрансляція звітів, прес-конференцій, прес-релізів. Самі знаходять інформацію кореспонденти лише у 22% випадків. 8% матеріалів не мають посилань на першоджерело. Соціальні мережі у цитуванні вже наздогнали різноманітних реальних експертів — по 4% отримало кожне із цих джерел. Очевидці лише у 3% випадків стають першоджерелом, що є яскравим показником зв'язку зі своєю аудиторією.

Іноземні ЗМІ, в тому числі російські, анонімні джерела та ЗМІ окупованих територій, згідно з моніторингом, ніколи не стають джерелом інформації для дніпровських журналістів.

Моніторинг провели у січні 2017 року у таких ЗМІ: газети «Наше місто» (тираж 53901, тижневик), «Дніпро вечірній» (загальний тираж 146130, виходить двічі на тиждень), «Зоря» (тираж 56073, тижневик); інтернет-видання Gorod.dp.ua, Zabeba.li, 056.ua, Dp.vgorode.uaя; телеканали «34 телеканал» та «11 канал».

Моніторинг провели експерти Інституту масової інформації за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Детальніше з методологією можна ознайомитись на сайті ІМІ.

Матеріал підготувала Валерія Мальченко, Дніпро

Ще Статті