Аналіз проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» (щодо захисту інформаційного простору) №2208а від 4.06.2013 року

Даний законопроект містить у собі такі чотири основні напрямки змін до Закону «Про захист суспільної моралі»:

1. Розширення та зміна формулювання продукції, що забороняється до виробництва та розповсюдження.
2. Розширення дії захисту суспільної моралі не тільки на електронні ЗМІ, а й на електронні інформаційні ресурси адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
3. Нова ст. 6-1 називається «Заборона розміщення та поширення в адресному просторі українсь­кого сегмента мережі Інтернет і інформаційних (автоматизованих) системах України продукції», але у більшій мірі вона присвячується співпраці суб’єктів господарювання, які надають послуги з розміщення, зберігання та дос­тупу до електронних інформаційних ресурсів, оператори та провайдери телекомуні­каційних послуг, що надають доступ до Інтернет, та СБУ, ну і як наслідок розширенню повноважень та можливостей СБУ у цій сфері.
4. СБУ долучається до наглядових та контролюючих захист суспільної моралі органів.

Що стосується розширення та зміни формулювання тої продукції, виробництво та розповсюдження якої забороняється, то тут треба зауважити, що законодавець вніс низку суттєвих змін до цього переліку:

• До переліку було додано заборону виробництва та розповсюдження продукції, що пропагує насильство, жорстокість,  містить заклики до захоплення державної влади, до посягання на права і свободи людини, до вчинення терористичних актів або інших кримінально кара­них діянь. На останнє треба звернути окрему увагу, оскільки Кримінальний кодекс України не маленький і передбачає велику кількість складів злочинів. Подібне дає можливість «підігнати» будь-яке певне висловлювання під заклик до вчинення певного злочину – з’являється можливість маніпулювання інтерпретацією тої чи іншої події/висловлювання.
• У переліку було дещо змінено формулювання заборони виробництва та розповсюдження продукції, що пропагує повалення або насильницьку зміну конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України (в чинній редакції така заборона розповсюджується на продукцію, яка пропагує зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України).

Отже законодавець такими змінами значно розширює коло тієї продукції, на яку буде покладатися заборона виробництва та розповсюдження.

Окрім цього автором проекту визначається заборона на розміщення саме у адресному просторі українського сегмента мережі Інтернет та інформаційних системах України, якими може корис­туватися необмежене коло осіб, продукції, яка визначена як заборонена Законом «Про захист суспільної моралі» (ст. 6-1 у проекті). Але таку заборону дуже легко «обійти» шляхом використання адресного простору поза українським сегментом мережі Інтернет. Та у якості протидії цьому СБУ може брати під контроль провайдерів, що надають доступ до такого зарубіжного контенту (в якому буде міститися продукція, що заборонена. Але подібне може призвести до зловживань з боку СБУ: цензурування – заборонили порнографію, чом би не заборонити зарубіжні інтернет-ресурси на яких міститься постійно інформація з критикою чинного уряду України.

Надалі ж у ст. 6-1 проекту описується зобов’язання суб’єктів господарювання, які надають послуги з розміщення, зберігання та дос­тупу до електронних інформаційних ресурсів, оператори та провайдери телекомуні­каційних послуг, що надають доступ до Інтернет, співпрацювати зі Службою Безпеки України (на підставі рішення суду за зверненням СБУ видаляти ресурси, які на думку суду та СБУ містять заборонений контент; надавати інформацію на запит СБУ чи органів внутрішніх справ щодо відомостей про тип телекомунікаційних послуг, їх технічні характеристики, місце та період надання; наявні дані про особу-користувача (абонента) послуг; не розголошувати інформацію про факт та зміст таких запитів). Чи не спричинить подібне можливість влади опосередковано через СБУ здійснювати цензуру в Інтернеті будь яких ресурсів?

Як наслідок СБУ доручається здійснювати наглядові та контролюючі функції у сфері захисту суспільної моралі.

Також у ст. 18 проекту визначається, що членами Національної комісії не можуть бути засновниками (співзасновниками) чи мати фінансову зацікавленість у жодному засобі масової інформації, або у операторі чи провайдері телекомунікацій чи телерадіокомпанії, що є досить логічним та виправданим доповненням.

Крім цього можна відзначити, що у пояснювальній записці до проекту зазначено, що прийняття та реалізація Закону не потребуватиме додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України, що є нереальним враховуючи кількість необхідного моніторингу інтернет-ресурсів, а також можливого створення спеціалізованих підрозділів СБУ. У записці зазначено, що проект не потребує проведення консультацій із громадськістю – теж є спірним твердженням.

Позитивним є намагання «очищення» контенту, що розповсюджується за допомогою мережі Інтернет, але не у тому випадку, коли подібні нововведення можуть дати можливість контролювати потік інформації, знищувати «неугодні» державі ресурси.