У МІП хочуть застосувати досвід Франції в боротьбі з дезінформацією в інтернеті

Фото – tvi.ua

Україна вивчила досвід Франції в законодавчому регулюванні проблеми поширення дезінформації в онлайні та має розпочати аналогічну роботу в своєму експертному середовищі.

Про це йшлося 28 травня під час під час круглого столу “Перспективи боротьби з дезінформацією та свобода слова в онлайні: досвід країн ЄС”, повідомляє Укрінформ.

Як зазначив заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін, який презентував французький досвід ухвалення законів, Україна має більш серйозні виклики і частіше стикається з інформаційними маніпуляціями. Тому на часі сформувати громадський запит суспільства на законодавче врегулювання проблеми дезінформації в інформаційному просторі.

“Закон (ухвалений у Франції – ред.) не є відповіддю на всі виклики, він не покриває всіх загроз, які вони відчувають. Але разом з тим треба відзначити, що ми в Україні набагато більше підготовлені до цих викликів, тому що ми в них живемо, з ними працюємо, вони з ними стикаються не настільки часто, як ми. І з іншого боку, також треба розуміти, що у нас зовсім інший ландшафт – медійний, інформаційний, тому що все ж таки у Франції медіа – це бізнес здебільшого”, – зазначив Золотухін.

Заступник міністра зауважив, що у Франції суспільство сформувало запит до політичних еліт щодо захисту від дезінформації, і політичні еліти змушені були врегулювати це питання.

Він розповів, що ухвалені у Франції два закони передбачали поправки до Виборчого та Освітнього кодексів, закону про свободу комунікації. Чотири головні новації полягали у збільшенні прозорості функціонування онлайн-платформ (Facebook, Twitter та ін.), надання права Вищій аудіовізуальній раді у визначений період припиняти трансляцію мовника, якщо він передає потенційно небезпечну інформацію і перебуває під впливом іноземних держав. Крім того, згідно з законодавством, суди мають за 48 годин розглядати справи, що стосуються видалення неправдивої інформації, а в Освітній кодекс додано тезу про важливість “критичного аналізу інформації”, “перевірки інформації” тощо.

За словами Золотухіна, робота над проектами законів та їхнє обговорення тривало рік. І попри те, що Сенат блокував ці законопроекти, вважаючи їх посяганням на свободу слова, Національна асамблея, скориставшись правом вирішального голосу, 20 травня ухвалила обидва документи.

Обговорюючи ситуацію в Україні, учасники зазначили, що неврегульованість роботи інформаційних ресурсів в інтернеті потребує реагування з боку держави. Зокрема, варто розвивати антимонопольне законодавство у сфері електронної комерції, законодавство у сфері персональних даних, аби мати можливість відобразити в законодавстві, що електроні платформи поширення різного контенту є суб'єктом регулювання українського законодавства. “І тоді ми зможемо будувати з ними цивільно-правові відносини”, – наголосив Золотухін.

Для прикладу він навів ситуацію, коли кожен державний орган має сторінку у Facebook, яка адмініструється. Водночас ніде у внутрішніх правових актах уряду не закріплено, що сторінка на Facebook є таким самим активом державного органу, як і веб-сайт. “Вона має бути в когось на балансі, хтось має за неї відповідати, десь мають бути прописані інструкції, як передається адміністрування від однієї людини до іншої, хто несе відповідальність за розміщення неперевіреної інформації”, – зазначив заступник міністра.

Учасники круглого столу обговорили також проблему відкриття джерел фінансування онлайн-ресурсів, визначення структури, яка має визначати маніпулятивність чи недостовірність тієї чи іншої інформації, протидію зовнішнім вкидам інформації тощо. Подальша робота щодо законодавчого врегулювання питання боротьби з дезінформацією та свободою слова в онлайні буде продовжена в експертному середовищі, зазначили учасники круглого столу.