IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

2

18

1

7

Зі зливного бачка у бульбашку фільтрів

Фото – radiosvoboda.org

Розмова про середовище українських інтернет-ЗМІ та правила особистої і цехової медіа-гігієни

В умовах інформаційної війни або ти здобуваєш інформацію, або інформація здобуває тебе. У джунглях українських інтернет-ЗМІ водиться багато всякого: пропагандистські фейки, які поширюють дешеві, але популярні сайти – «зливні бачки», маніпуляції, проплачені матеріали (так звана джинса), дезінформація, халтурна робота. Іноді популяцією якогось із цих видів починає просто кишіти, і читачі самотужки (часом за них це роблять алгоритми соцмереж) будують в інформаційних джунглях бульбашки фільтрів, коли до них доходить інформація тільки з улюблених джерел. Існують, щоправда, організації, які намагаються якось впливати на цю бурхливу сферу. Одна з них – це Інститут масової інформації. З медіа-експерткою Оленою Чурановою ми поспілкувалися про те, як зробити так, щоб інформацію таки здобували ви, а не вона вас.

Які найважливіші проекти зараз веде ІМІ?

По-перше, ми проводимо моніторинг контенту наших ЗМІ, наскільки він відповідає стандартам. Ми концентруємося на онлайн-медіа, а «Детектор медіа» більше моніторить телебачення. Окрім стандартів, нас цікавить поширеність джинси. Це особливо актуально перед виборами. Ще один напрямок – «Барометр свободи слова»: щомісячне відстеження порушень прав працівників ЗМІ. Наша мережа з 20 регіональних представників відстежує ці параметри по всіх регіонах. Окрім цього, у нас є юристи, які можуть допомагати журналістам у судах, надавати юридичні консультації тощо. У нас є бронежилети і каски, які ми даємо в оренду журналістам, що їздять у зону конфлікту на сході. Також ми проводимо спеціалізовані тренінги, розповідаємо про стандарти, медіа-етику, фізичну безпеку. Словом, ми працюємо над покращенням якості журналістики.

А які саме стандарти ви пропагуєте?

Ми популяризуємо світові новинні стандарти: достовірність, тобто покликання на джерело інформації, точність опису, баланс думок різних сторін, коли висвітлюється конфлікт, а також повноту, відокремлення фактів від коментарів, з чим у нас дуже часто проблеми. Наші журналісти нерідко пишуть у новинних матеріалах свою оцінку ситуації, хоча в цьому жанрі такого робити не можна, це ж не репортаж. Коментарі мають бути чітко відокремлені.

Чи змінюються зараз медіа?

За останній рік побільшало маніпуляцій. Ця проблема, як і фейки, не з’явилася вчора, але гірша ситуація саме з маніпуляціями. Якщо ми говоримо про сайти «Страна», «Вєсті» і так далі, то це якась недожурналістика, бо вони називають себе ЗМІ, але, проаналізувавши їхній контент, можна побачити, що стандартів там не дуже дотримуються. У них є джерела, вони точно передають цитати, але заголовок або кінцева фраза часто маніпулятивні. Хитрі маніпуляції гірші за прямі фейки. І саме такого побільшало, оскільки почався передвиборчий процес.

Які прийоми маніпулювання найчастіше використовують?

Ми проаналізували 50 найпопулярніших в Україні новинних сайтів. Найпоширеніші явища – це маніпулятивність заголовку і маніпуляції з емоціями. З маніпулятивним заголовком ситуація цікава, бо журналісти хочуть привернути увагу до свого матеріалу. Тут важливо не переступати межі, бо всім треба кліки і гроші від рекламодавців, але якщо заголовок не відповідає тексту, то це обман аудиторії. У російській пропаганді це один з основних інструментів поширення фейків, коли в заголовку подається зовсім інша інформація, ніж у тексті новини. Маніпуляції з емоціями – це порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів. Також ми відстежували кількість недостовірних новин, що використовують пустопорожні формулювання – «Експерти повідомили…», «Люди вважають…», «Українці вважають…».  Такого також дуже багато.

А як виглядає ситуація з джинсою?

Її дуже багато, повсюди. І навіть нема такого, щоб якийсь сайт тільки якогось одного політика підтримував. Таке враження, що гроші не пахнуть і сайти готові піарити всіх, хто заплатить – і «Опозиційний блок», і Порошенка. На телебаченні джинси більше. Телебачення – це найпопулярніший ЗМІ, якому українці більше довіряють (70 % людей дивляться телебачення), тому кандидати саме туди спрямовують свою силу і гроші. Ми розуміємо, що національні сайти можуть якось дати собі раду, а от для регіональних джинса – це одна з форм виживання. ЗМІ не розуміють, як можна під час виборів не отримати оце додаткове фінансування.

Чи дають якісь результати моніторинги і фактчекінгові проекти?

За роки проведення моніторингів дотримання стандартів і джинси ми побачили, що ЗМІ намагаються ставати кращими, вони орієнтуються на наш рейтинг. Наприклад, кілька років тому у «Ліги» не були надто добрі показники, а сьогодні вона в лідерах. І вони цим пишаються. ЗМІ працюють над собою, але перед виборами все змінюється.

Зараз у нашому інтернетовому медіа-полі популярні так звані зливні бачки. Як би ви охарактеризували це явище?

Вони почали активно розвиватися в рамках російської інформаційної війни, бо саме через них активно поширювалися різні фейки. Деякі з них перетворюються на повноцінні редакції. Наприклад, Ukraina.ru чи «Політнавігатор». Це нібито повноцінні сайти з редакціями, але якщо придивитися, то вони публікують набір фейків. Окрім них, є ціла мережа сайтів, які репостять і поширюють фейковий контент. Нещодавно з’явилися «Знай.юа» і Politeka. Вони поширюють не так багато фейків, як маніпулятивної інформації. Усі ці ресурси засмічують простір і заплутують авдиторію. Контенту стає багато, і ми уже не знаємо, кому вірити. Це одне із завдань пропаганди – зробити так, щоб ми нікому не довіряли, не могли зрозуміти, де правда, а де брехня.

Але це ж популярне джерело інформації, чи не так?

На жаль, так. Я навіть бачу в транспорті, що люди активно їх читають. Ці ресурси знову ж таки використовують наживку заголовком на кшталт «Ці фотографії змінять ваше життя…», «Ця інформація переверне ваш світ!!!». Вони гарно працюють з оптимізацією за пошуковим запитом, платять за просування і вміло грають на емоціях та улюблених темах – страх, смерть і секс. На жаль, це свідчить про рівень медіа-грамотності населення, яке споживає цю інформацію.

Як з цим боротися?

Розвивати медіа-грамотність, звертатися до фактчекінгових організацій, дивитися, чи згадуються сайти у спростуваннях. Якщо ресурс декілька разів ловили на поширенні фейків, то заходити туди не варто. Це велика проблема, бо такі речі слід вивчати ще змалку. Батьки мають вчити дітей, і школи мають працювати. Ніхто не подбає про інформаційну безпеку замість вас, це треба робити самотужки.

У світі зараз тенденція недовіри до традиційних медіа. Чи Україна також підтримує цей тренд?

У нас він так само є. У цьому винні самі медіа: вони незадовільно працюють, десь щось не перевіряють і пускають у тираж. А ще різні ЗМІ абсолютно по-різному висвітлюють одну і ту ж подію, і коли люди це бачать, то не розуміють, кому вірити. Я недавно мала лекцію в школі, діти до мене підходять і питають, чи можу я пояснити, що відбулося з нашими моряками, яких захопила Росія. От, власне, якщо у дітей є такі питання, то це показує, як працюють наші ЗМІ.

Окрім цього, у нас так само, як і по всьому світу, діють інформаційні бульбашки. Кожен створює навколо себе інформаційне поле і вибирає певне коло джерел інформації. І навіть якщо з’являються ЗМІ, що дбають про достовірність, але їхні публікації не входять в інформаційну бульбашку читача або не відповідають його уявленням про світ, то він їх просто не побачить.

Окрім всього перерахованого, які ще виклики стоять перед українськими медіа?

У нас ті самі виклики, що і перед світовою журналістикою: популізм, поляризація суспільства і згуртованість навколо «своїх медіа», автоматична недовіра до інших. Журналістика не повинна працювати на окрему аудиторію, вона має розповідати про світ, про те, що відбулося. Медіа не можуть підтримувати стереотипні уявлення чи світоглядні погляди своїх власників. Ну і, звичайно, наведу тут один приклад про фейкові новини. Інститут регіонального розвитку вирішив зробити експеримент, щоб побачити, як ЗМІ перевіряють прес-релізи. Вони побачили, що в серпні українці часто гуглять інформацію про кульові блискавки. Написали про це явище прес-реліз, покликаючись на неіснуючу організацію, яка нібито попередила, що в серпні в Україні буде дуже багато кульових блискавок. Вони навіть вказали телефон цієї організації, яким опікувалася волонтерка. У коментарі зібрали всі стереотипи про кульові блискавки – мовляв, вони відчувають емоції і так далі. В результаті за першу годину про це написали регіональні ЗМІ, потім підхопили національні, і врешті ТСН зняла про це сюжет з підводкою «Іноземні ЗМІ повідомляють…». Після сюжету ТСН новина розійшлася ще ширше. Ніхто так і не загуглив цю придуману організацію.

Чи можуть на ситуацію, що склалася, якось вплинути самі журналісти?

Журналісти можуть об’єднуватися. Це піднімає довіру до медіа. Наприклад, у Франції перед виборами низка видань об’єдналися у фактчекінговий проект «Кросчек», щоб боротися з передвиборчими фейками. Вони брали потенційно фейкову тему, і кілька ЗМІ її перевіряли. Потім публікували з підписом «Цей текст перевірили такі-то ЗМІ». Експеримент показав, що у всіх видань з цього проекту зросла аудиторія. Якщо наші ЗМІ об’єднаються у спільні проекти, то це буде краще, ніж санкції і заборони. Професійне коло може боротися з маніпуляціями в заголовках або не давати слова ненадійним чи продажним експертам і так далі.

Якщо говорити про інформаційну війну з Росією, то наскільки активно проникає їхня пропаганда в наші ЗМІ?

Згідно з нашим моніторингом, найчастіше меседжі Кремля в інтернеті транслювали «Вєсті», «Страна», «Ньюзван», іноді 112. На цих ресурсах було найбільше. Були деякі статті на сайті 2000.ua, comments.ua, znaj.ua. На проукраїнських ЗМІ під час моніторингу ми не зафіксували ніякого просочення російського дискурсу. Сьогодні всі говорять про «Страну» і «Ньюзван», але «Вєсті» жахливіші. Коли російське Міноборони заявило після якогось чергового дослідження, що це українська ракета збила «Боїнґ», то «Вєсті» це так і подали в заголовку, а в тексті просто представили позицію Міноборони РФ.

Які плани має ІМІ на передвиборчу кампанію?

Будемо продовжувати моніторинг джинси, як у національних ЗМІ, так і по регіонах. Продовжимо моніторити наративи російської пропаганди, наскільки вони проникають у наші ЗМІ. Підготуємо тренінги. Ми вже видали посібник «ЗМІ та вибори», що може стати в пригоді журналістам.

Лесь Берей, Uchoose.info

Ще Статті