IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

1

11

64

5

22

Медіапрозорість Харківщини: хто сказав, що краще не світитися?

Поки в Україні існують люди котрі “платять і замовляють музику” телеканалам, газетам та сайтам, читачі губитимуться серед політичних відтінків повідомлень.

Для допитливих українців та можливих інвесторів експерти “Репортерів без кордонів” та Інститут масової інформації створили базу власників національних ТБ, газет, інтернет-сайтів та радіо. Ситуацію в регіонах довірили перевірити за методологією представникам ІМІ в 10 областях.

 

Телесім’я 

Про власників телеканалів Харкова та області є докладна стаття, опублікована у червні 2016 року. Дані про власників міських каналів з того часу не змінилися – на зараз документи з іменами кінцевих бенефіціарів оприлюднили всі, окрім телеканалу Р1 (Телерадіокомпанія “Регіон”). У відкритих реєстрах кінцевим бенефіціаром вказаний бізнесмен Олександр Кагановський – зять Євгена Кушнарьова. Проте у каналу взагалі немає сайту, відповідно дізнатися про власників і структуру проблематично. 

Інші канали: зокрема телеканал АТН належить близьким родичам та колегам Арсена Авакова, “7-ий канал”, за документами, розділили родичі та підлеглі Геннадія Кернеса й Михайла Добкіна, а кінцевими бенефіціарами “Сімону” є сім’я депутата Харківської міськради від “БПП” Олександра Давтяна. Ці дані доступні на сайті “Сімону” та “7-го каналу”, а от на сторінці АТН інформації про структуру немає. Для Нацради з питань телебачення та радіомовлення канал відзвітував окремою сторінкою, посилання на яку немає на основному сайті каналу. На жодному з сайтів АТН немає даних про головного редактора каналу і склад редакції, на відміну від інших харківських ТБ. Принаймні контакти для зв’язку на своїх сторінках розмістили усі мовники.

А от редакційні статути каналів вдалося побачити тільки на сайті Обласного телебачення, на сторінках інших телеканалів про редакційну політику ніяк не дізнатися. Щодо фінансових документів, то тільки команда “7-го каналу” оприлюднила річний звіт у розділі “Для акціонерів”.

Газетна правда

Серед п’яти газет, що були взяті у моніторинг, в усіх зазначені наклади, є контактні телефони та дані про засновників. А от про дійсних власників готували великий матеріал розслідувачі ІМІ.

Газета “Время”, що виходить тричі на тиждень та поширюється здебільшого через передплату, і сайт timeua.info належать нардепу Олександру Фельдману. У вихідних даних видання зазначається засновник – ПрАТ “Время”. У держреєстрі підприємств, кінцевим власником фірми вказаний Олександр Фельдман, проте з сайту та газети читач це не бачить.

Роботу іншої газети – “Вечірній Харків”, яка також виходить тричі на тижденьпов’язують з сім’єю загиблого очільника ОДА Євгена Кушнарьова, адже його син є засновником ЗМІ. Газета заснована ТРК “Регіон”, до якого належить телеканал Р1, засновник якого – зять Кушнарьова. Але про взаємозв’язок газети і мовника можна дізнатися, тільки якщо зайти у розділ рекламного відділу на сайті газети. Там є телефон приймальні каналу. До того ж рекламні менеджери газети попутно займаються рекламою на Р1.

Видавцем та засновником рекламної газети “Харьковский курьер” зазначене “Видавництво ХК”, яке, за даними Єдиного державного реєстру, засноване Оленою Кєворкян, Олександрою Святенко та Олексієм Соколовським. Ця газета виходить двічі на тиждень разом з декількома невеличкими інформаційними статтями. У  2011 році її видавці заявляли про спроби рейдерського захоплення газети. А на останніх парламентських виборах один із засновників і головний редактор видання Олексій Соколовський балотувався у нардепи як самовисуванець.

Іншу харківську газету ледве вдалося знайти – у 4 з 6 точок продажу преси про таку газету навіть не чули. Тобто тираж такий маленький, що дистрибуція відбувається у переходах метро або ж за передплатою. Йдеться про газету міської ради “Харьковские известия”, заявлений наклад якої у невиборчі періоди – всього 2 тисячі екземплярів. За непоодинокими матеріалами, вона належить до “рупорів” міського голови, а у передвиборчий період здатна збільшувати наклади. На шпальтах є контакти та ім’я редактора Олега Пересади. Щоправда з приймальні на прохання поспілкуватися з редактором завжди переводять на його заступника – Григорія Григоряна.

Хто “заправляє” сайтами Харкова

Медіапрозорість сайтів Харкова перевірялася на 10 ресурсах: Городской дозор,  Сайт міста 057ГлавноеМедіа портСтатус-квоХарьков ОдинNewsroomKharkiv todayАТНВосточный дозор.

Матеріали на “Городском дозоре” в основному доповідають про політиків партій “Відродження” та “Опозиційний блок. Сайт рясніє повідомленнями про роботу комунальників та чиновників, не стидається “паркету” та однобокості у статтях на конфліктні теми. Ресурс відносять до промерських медіа. Він не містить жодної інформації про власників, керівників чи редакторів сайту, а замість сторінки “Редакція” вистрибує “Сторінка не знайдена”.

Сайт міста 057 належить до мережі сайтів за франшизою City Sites. Як розповідають у рекламному відділі ЗМІ, до розміщення приймають різнопланові матеріали про політику, проте перед публікацією тексти проходить модерацію у головного редактора. Сайт не містить інформації про власників чи розділу про команду, а матеріали переважно публікують без підпису.

Сайт “Главное” у медіаспільноті пов’язують з Арсеном Аваковим та “Народним Фронтом”. Прозорість ресурсу також невисока – є контакти безіменної редакції, матеріали підписують вкрай рідко.

А ось редакторка сайту “Медіа порт” Тетяна Федоркова зазначає свою редактуру під кожним матеріалом. До того ж кожна стаття на ресурсі містить ім’я та фото автора. За часів редакторства Зураба Аласанії цей сайт містив новинну стрічку, блоги та розлогі матеріали й розслідування. Зараз щодня на сайті з’являється буквально до 5 нових матеріалів (аналітика, інтерв’ю, репортажі), переважна більшість стосується тематики переселенців. У розділі “Про нас” міститься інформація трьома мовами, телефон та електронні пошти редакції.

Інший харківський сайт та інформаційна агенція “Статус-кво” нещодавно розширив свої представництва ще й на Полтаву та Львів. Журналісти працюють над трьома новинними стрічками аби популяризувати сайт, що належить оточенню власника ПАТ “Мегабанк” та гендиректора заводу “Турбоатом” Віктора Суботіна – екс-регіонала, який на місцевих виборах у 2015 році балотувався від президентської політсили “БПП”. На сайті про це звичайно не йдеться, розділ “Про проект” приводить знову на головну сторінку. З керівництва зазначена тільки головна редакторка Наталя Кобзар, також є дані про адресу агенції, контактні e-mail та телефон.

Представлене в інших регіонах також ЗМІ “Восточный дозор”, яке належить до медіагрупи “Дозоры” та включає вісім сайтів. На самому сайті заявляється, що заснував цю групу Ростислав Касьяненко та інші журналісти. Зараз Ростислав активно бере інтерв’ю у нової очільниці обладміністрації, інших чиновників та лідерів політичних рухів та пише оглядово-аналітичні статті про політичні події. Про інших редакторів та журналістів на сайті інформації не знайти, у новинах імена авторів не зазначаються.

Порівняно молодий сайт “Харьков один” під час місцевих виборів активно писав про кандидата в мери Анатолія Родзинського та партію “Народний Контроль”. Наразі цей потік вщух, до того ж представники ЗМІ на заходи чи прес-конференції не ходять, новини здебільшого копіюють або передруковують. Зв’язатися з редакцією можна тільки через електронну пошту, імен журналістів чи редакторів на сайті немає.

Інший також недавно створений “Newsroom” за останній рік поповнився низкою розслідувань та оглядів. Даних про власників чи зібраної інформації про команду сайт не містить, проте розміщує рекламні банери. Більшість публікацій мають авторство, зв’язатися з редакцією можна через спеціальну форму або за вказаним мобільним телефоном.

Інший медіацентр “Kharkiv today” почав працювати як прес-центр та новинний сайт близько року тому. Прес-центр відкрився на базі Інституту Горшеніна та активно працював під час місцевих виборів. Як тоді, так і зараз у ньому регулярно проходять прес-конференції депутатів та активістів “Самопомочі”, а на сайті у розділі “Блоги” оновлюється інформація про діяльність Харківського антикорупційного центру, лідерами якого є депутати обласної ради від “Самопомочі”. Сайт містить опис редакційної політики та контактні дані. А от імен редактора чи журналістів на сайті немає.

І навіщо та прозорість?

Ледь не кожне з вищезгаданих ЗМІ за потреби чи за нагоди апелює до ролі незалежних журналістів чи захисту свободи слова. У таких моментах медійники зациклюються на собі і на важливості своєї місії, хоча варто більше уваги приділяти читачам, особливо зараз, коли індекс довіри до українських ЗМІ серйозно впав.

Варто, наприклад, поступово вибудувати прозорі відносини та розповісти про те, про що принаймні не соромно розказати. Наприклад, про те, що технічна підтримка простого, без “наворотів” сайту коштує не більше 400 доларів на рік. Або про те, що працюють на телеканалі випускники місцевого відділення філології, а редактор – викладач журналістики з багаторічним стажем. Зрозуміло, що власників ЗМІ не показують або через небажання асоціювати журналістів з бізнесом чи політикою, або через гіркий досвід цькувань чи переслідувань. Але окрім розмов про те, що харків’янам не цікаві глибокі якісні матеріали, варто подумати, чи хочеться читати книгу з гучною назвою, але без автора та анотацій?

Дослідження проводилося ГО “Інститут масової інформації” за підтримки Чеського Посольства в Україні протягом жовтня-листопада 2016 року у 10 містах України.

Текст: Світлана Оховичпредставниця ІМІ в Харківській області, активістка, членкиня ВМГО «ФРІ», для сайту "Справжня варта"

Ще Статті