ГАРЯЧА ЛІНІЯ(050) 447-70-63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

(050) 447-70-63

Подай скаргу

Фейки, журстандарти та спрощення картини світу

20.05.2016, 16:14

Фейк – це підробка, щось несправжнє, що подається як оригінал. Це слово спершу застосовували як назву для підробок під відомі бренди. Пізніше, з поширенням соціальних мереж, його почали застосовувати як означення несправжніх акаунтів, а з початком активної фази інформаційної війни це поняття все ширше почали використовувати для назви неправдивої інформації, або неправдивих фото/відео до такої інформації.

Інформаційна агресія призвела до появи тисячі людей, для яких стало вигідно поширювати фейкову інформацію, а для деяких це стало роботою. Тому це поняття стало реальним викликом для українських журналістів.

Одним із варіантів убезпечити себе як журналіста від такої інформації це передусім дотримуватись професійних стандартів.

Перш за все варто відзначити, що основним стандартом, який здатний протидіяти фейкам, є достовірність. Не варто використовувати сумнівні джерела інформації — це передусім соціальні мережі, сайти-агрегатори, блоги, сайти що створені з ціллю пропагувати та маніпулювати. Критично, як до джерела інформації, варто відноситись до організацій, які були помічені у розповсюджені неправдивих даних, до соціологічних компаній, що помічені у співпраці з політичними силами, те ж стосується і експертів, які коментують на замовлення політиків чи комерційних структур. Додаткової перевірки потребує інсайдерська інформація, якщо вона озвучена зацікавленою стороною.

Так, до прикладу, на сайті «Волинь.Post» вийшов матеріал під назвою «Біженці зі сходу вимагають відкрити додаткові російськомовні школи». Новина про те, як місцева влада західних регіонів робить усе можливе для налагодження життя вимушених переселенців, а ті постійно чимось незадоволені, притому ще й зверхньо ставляться до місцевих жителів. У новині немає ані джерел інформації, ані альтернативного погляду.

«Натомість, в місті Ужгород, що на Закарпатті, близько 300 біженців вимагали у місцевого управління освіти відкрити нову російськомовну школу, позаяк в уже існуючій школі  бракує місць для дітей переселенців», – йдеться у новині.

Звідки цю інформацію отримали журналісти, вони не повідомляють, натомість згодом начальник управління освіти Ужгорода Оксана Бабунич у коментарі порталу Про Захід, спростувала цю інформацію: «Я сама побачила це повідомлення в Інтернеті і ніяк не можу зрозуміти, звідки воно взялося. На даний момент жодних подібних заяв до нас не надходило. Всі діти, батьки яких звернулися до управління, вже влаштовані до садків та шкіл. Ніхто з них не висловлював незадоволення тим, що діти йдуть в українські класи».

Після обурення медіаспільноти недостовірну новину таки видалили з ресурсу.

Проте в українських ЗМІ цей стандарт порушується рідко навіть в регіональній пресі. Натомість на інформаційних ресурсах так званих «ДНР» та «ЛНР» взагалі не вважають за потрібне називати джерела навіть достовірної інформації.

Наприклад, новина з ресурсу «Новоросія»: «Конгресс США принял проект бюджета Министерства обороны на 2017 финансовый год на общую сумму $602 млрд. В проект вошли статьи о военной помощи Украине и Европе.

Как сообщалось ранее, Украине пока рано радоваться, так как в Белом доме неоднократно заявили, что данный документ не будет подписан Обамой из-за раздутости и ряда перекосов. Правда к Киеву споры по поводу бюджета не относятся и даже в новой его редакции помощь будет заложена».

Це власне вся новина, відповідно в ній немає ні посилання на джерела, ні бекграунда, натомість присутні оціночні судження, також новина подана вкрай однобоко і неповно. Це помітно, якщо порівняти цю новину з аналогічною з українського ресурсу, який посилається на Bloomberg і подає значно повнішу картину без оціночних суджень.

Ще один із стандартів, що порушується з ціллю маніпуляцій, є відокремлення фактів від коментарів. Так, за результатами моніторингу журналістських стандартів ІМІ, цей стандарт порушується досить рідко в журналістських матеріалах українських ЗМІ, натомість досить часто порушується у фейкових новинах, де пропагандист свою думку подає як доконаний факт.

Так, у новині ресурсу Вести.ру про проїзд «Ночних волков» в Чехії журналістка постійно вживає оціночні судження на кшталт «Процесс ассоциации Украины с Евросоюзом только начался. Но эти люди, судя по всему, себя с Европой ассоциировать начали гораздо раньше» чи «Для местных жителей это "демократическое шоу" не в новинку», – знову заявляє журналістка без жодного пояснення про походження цього тезису.

Один із стандартів який апріорі порушується у фейках, є точність, оскільки фейкова новина за визначенням є неточною. Найвідомішим прикладом є, знову ж таки, матеріал російських журналістів про розіп’ятого хлопчика у Слов’янську.

Фейки поширюються передусім в пропагандистських цілях, для створення однозначного образу ворога, для спрощення світу та забарвлення його лише у два кольори: чорний та білий. В Росії цей ворог це  Україна та Держдеп (Америка),  в Україні це всі, хто не підтримують певного бачення подій сучасної історії.

На мою думку, одна із відмінностей між Україною та Росією, це те що в нашому інформаційному просторі фейки найчастіше продукуються та поширюються соціальними мережами, а ЗМІ, відповідно, якщо і потрапляють на цю вудочку — то найчастіше випадково. Натомість в російському інформаційному просторі навпаки фейки продукуються в основному ЗМІ і вже поширюються соцмережами.

Текст: Олена Голуб, ІМІ

Статтю написано за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні

Liked the article?
Help us be even more cool!