IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

4

41

1

10

Як писати про популістів?

Стівен Ворд насправді написав цікаву та актуальну книгу – «Етична журналістика в час популізму». Звісно, за заголовком хочеться знайти інструкцію, шлях до порятунку, правильні відповіді. Втім, усе як завжди просто: якісна і достовірна журналістика знов врятує світ. А популізм був завжди, бо і люди завжди легше ведуться на прості слогани і обіцянки. Але Стівен Ворд таки пропонує вихід: стати демократично залученими журналістами, аби не просто транслювати фейкові заяви того ж Дональда Трампа, начебто забезпечуючи баланс, повноту, а насправді транслювати некомпетентність, фейки та дезінформацію.

Фото – nassauinstitute.org

Які ж поради дає автор журналістам, коли ті стикаються з популістами та мають про них писати?

Зрозумійте популізм, особливо популізм, характерний для вашої країни

Дайте громадянам розуміння, що таке популізм. Умійте розрізняти його види, приклади недемократичної демагогії. Знайте вашу історію: яке місце популізм займає у вашій культурі, яких форм він може набувати. Не завжди популізм варто визначати як щось негативне.

Будьте конкретними та критичними

Використовуйте популістську мову обережно. Не приписуйте до популістів кожного, хто звертається до громадськості або бореться з істеблішментом. Будьте конкретними, коли питаєте людей чи рухи, які називають себе популістськими: вимагайте пояснення, що вони розуміють під цим поняттям і як це стосується державної політики.

Розповідайте про популістів, коли необхідно, проте обережно

Бувають обставини, коли висвітлення є необхідним. Наприклад, популіст отримує велику підтримку на виборах. Ігнорування таких подій може, навпаки, вплинути на публічну підтримку політика. Втім, висвітлення має містити глибокий контекст щодо таких лідерів та їхніх поглядів. Без контексту аудиторія може розглядати цього лідера як щось нове, провокативне (у стимулювальний спосіб) і не таке шкідливе. Крім того, популістські ідеї не мають просто повторюватися, коли репортер, шукаючи балансу, стає рупором екстремальних заяв. Деякі ідеї вимагають того, щоб журналісти були критичними та заангажованими, а це означає, що вони мають “ігнорувати, відкидати або засуджувати” деякі ідеї та дії.

Не давайте себе перемогти

Популісти майже неминуче намагатимуться охарактеризувати журналістів як щось ненадійне, тих, кому не можна довіряти. Критичні репортажі називатимуться “фейковими”, такими, які слугують інтересам тієї чи іншої партії. Найкраще, що можуть робити медіа, – бути якомога прозорішими щодо своїх власників, політичних уподобань, видавничого процесу.

Спілкуйтеся з популістами на вищому рівні

Журналісти не мають використовувати той самий рівень аргументації, що і популісти. Вони повинні оскаржувати популістські ідеї, допитуватися, чи ці ідеї дійсно вирішать проблему, які існують докази таких тверджень, хто виграє, а хто програє.

Зберігайте спокій

Журналісти не мають дозволяти собі відповідати популісту в такій же манері, аби не підтверджувати популістського негативного образу медіа. Зберігайте спокій та продовжуйте ставити фактологічні запитання. Нехай ваші статті кажуть самі за себе.

Розвивайте егалітаризм

Розвивайте демократичний діалог, вищий за расовий, етнічний чи економічний розподіл. Журналісти зобов’язані скликати громадські форуми та надавати канали інформації, які дозволятимуть відвертий, але шанобливий діалог.

Заглиблюйтеся політично

Пояснюйте демократію. Журналісти мають виділяти ресурси на пояснювальну журналістику, яка заглиблюватиметься в політичні цінності, процеси, інститути егалітарної демократії, спростовуватиме міфи, страхи навколо тем щодо міграції, тероризму і т.д.

Створюйте детокс у публічній сфері

Критично висвітлюйте масштаб та наслідки глобального інформаційного розладу. Звертайте увагу на групи, які використовують глобальні медіа для просування популізму. Відмовляйтеся від активного та некритичного висвітлення популізму в інтернеті. Будьте частиною відповіді суспільства на глобальну проблему дезінформації.

Олена Чуранова, експертка ІМІ

Ще Поради для журналістів