IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2018 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

28

80

2

27

Політична реклама має бути ідентифікована для аудиторії – Роман Головенко

Фото – uacrisis.org

Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко зазначає, що політична реклама має бути ідентифікована для аудиторії. Про це він сказав 31 серпня під час експертної дискусії в Українському кризовому медіа-центрі щодо розміщення у ЗМІ замовних матеріалів.

Під час дискусії представники громадських організацій та державних органів зазначили, що для контролю дотримання законодавства в разі розміщення у ЗМІ замовних матеріалів, так званої “джинси”, необхідна співпраця між державними органами, які мають повноваження контролю в цій сфері, та громадськими організаціями, які стежать за дотриманням журналістських стандартів у медіа.

“Головне, щоб політична реклама була ідентифікована для аудиторії – це чітка вимога закону, і потрібно карати за те, що інформація не маркована як політична реклама”, – наголосив Роман Головенко.

За його словами, оплатність не є обов’язковою ознакою “джинси”, оскільки політична реклама може бути розміщена як за гроші, так і безоплатно, якщо це кишенькове ЗМІ олігарха.

Громадські організації, які здійснювали відповідний моніторинг контенту мас-медіа, заявляють про регулярні порушення. Основні проблеми, за спостереженнями руху “Чесно”, – розмивання меж між журналістикою і політичною агітацією (наприклад, коли політик виступає ведучим програми, або брендовані програми політичної сили ретранслюються без відповідного маркування); перетворення ЗМІ на “прес-службу” певного політика; використання на “джинсу” бюджетних коштів. У багатьох ЗМІ простежується тенденція до виключно схвального або виключно негативного висвітлення діяльності певного політика.

“Наші моніторинги постійно фіксують матеріали з ознаками джинси, і видно, хто на якого кандидата у президенти ставить. Ці кандидати є “фахівцями з усіх питань” і коментують що завгодно”, – зауважила Світлана Остапа, заступниця шеф-редактора ГО “Детектор медіа”. Одна з причин такого стану справ, на її думку, – що редакції толерують “джинсу”, тому що виживають за рахунок проплачених матеріалів. Інша – непрозоре фінансування медіа. “Треба починати з ухвалення законів, які би прописували обов’язкову прозорість медіавласності – щоб читачі чи глядачі знали, хто фінансує це медіа”, – зауважила експерт.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України як регулятор може застосовувати санкції за порушення закону про телебачення і радіомовлення, але немає окремого пункту про виборчий процес, зазначила Уляна Фещук, заступниця голови Нацради. “Коли Нацрада просить надати договір на розміщення політичної реклами, часто стверджують, що ми перевищуємо свої повноваження. Єдине, про що можна говорити, – час, який витрачено на рекламу. Це ми можемо моніторити і застосовувати санкції <…> Ми маємо право призначати проведення перевірок на підставі відповідних звернень громадян і громадських організацій”, – пояснила вона.

Уляна Фещук додала, що зараз у Нацради недостатньо ресурсів  для повноцінного моніторингу всіх ЗМІ. Моніторинговий центр із системою автоматичного моніторингу повноцінно запрацює не раніше початку нового року.

Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації, звернув увагу, що повноваження регулятора зараз поширюються лише на телебачення і радіомовлення. Що стосується преси та інформагентств, контроль могла б здійснювати Держпродспоживслужба, але після дерегуляції її повноваження дуже обмежені.

Національне агентство з питань запобігання корупції аналізує фінансові звіти політичних партій та контролює законність внесків на передвиборчу агітацію і не може контролювати процедури розміщення реклами та її зміст. Проте у співпраці з громадськими організаціями та Нацрадою НАЗК може допомогти виявляти порушення. “Нам потрібно відпрацювати механізм обміну інформацією – нам потрібна ця інформація для свого моніторингу і щоб робити свої припущення, що партії приховують певну інформацію. Якщо існують сумніви щодо законності передвиборчої агітації, до нас можна звертатися, і ми, якщо побачимо ознаки порушення, переадресуємо ці звернення на Нацполіцію і Нацраду, щоб вони вжили заходів”, – зазначила Наталія Корчак, член Національного агентства з питань запобігання корупції. На її думку, законодавство у цій сфері потрібно вдосконалити. “Якби у законодавстві було чітко визначено все, що стосується політичної реклами і механізм повідомлення… це дисциплінувало б і того, хто її розміщує, і того, на чию користь вона розміщується”, – зазначила Наталія Корчак.

Центральна виборча комісія контролює надходження та використання виборчих фондів, які, відповідно до законодавства, є єдиним джерелом фінансування передвиборчої агітації, і не може моніторити використання інших коштів. “У цьому контексті велике значення мають громадські організації та виборці, які здійснюють моніторинг <…> ЦВК може надавати інформацію про надходження коштів до виборчих фондів і використання цих коштів. І можна порівнювати реальну рекламу, яку здійснює кандидат чи політична партія, і порівнювати з показниками, які вони в подальшому будуть відображати у фінансовій звітності”, – пояснила Наталія Вадімова, завідувач відділу контролю за використанням коштів Секретаріату Центральної виборчої комісії України.

Світлана Остапа зазначила, що у виборчий період група громадських організацій під егідою Ради Європи буде здійснювати масштабний моніторинг по всій території України. Його результати можуть використовувати контролювальні державні органи.

Ще Наша діяльність