IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

3

33

1

9

Експертка ІМІ розповіла, як журналістам розпізнати мову ворожнечі

Фото – educateinspirechange.org

Медіа-експертка Інституту масової інформації Ірина Земляна розповіла, як журналістам розпізнати мову ворожнечі та які є її види. Про це вона сказала в коментарі виданню Medialab.

“Мова ворожнечі – це слова, фото чи зображення, які створюють або поглиблюють ворожнечу між групами в суспільстві чи окремими людьми. Така мова дискримінує і принижує”, – зазначила медіа-експертка ІМІ.

За її словами, мова ворожнечі буває трьох типів – жорстка, середня і слабка.

“Жорстка – це коли прямо чи завуальовано закликають до насильства й дискримінації: когось убити, побити, вигнати геть із країни тощо. Середня – коли виправдовують насильство й дискримінацію, звинувачують певну групу в негативному впливі на суспільство й державу, зображують її криміналізованою чи неповноцінною. Слабка мова ворожнечі виникає, коли для певної групи створюють негативний імідж, протиставляють групи одна одній, згадують когось у принизливому та образливому контексті”, – розповіла експертка.

Усі ці типи, зазначила Ірина Земляна, однаково погані, і радить користуватися також більш детальною класифікацією, яку розробили в інформаційно-аналітичному центрі “Сова”.

За цією класифікацією, мова ворожнечі – це:

  • Заклики до насильства.
  • Пряме підбурювання до дискримінації, зокрема у вигляді загальних гасел. Наприклад: “Нам не надо втюхивать проклятый Донбасс в пакете с Минской капитуляцией. Донбас – это рак”.
  • Завуальовані заклики до насильства та дискримінації: Наприклад: “Наше місто набагато краще, ніж Львів. Ми є більш патріотичне, християнське місто. І ніколи не допустимо того, що відбувається у Львові, марші там, геїв чи ще когось. Тому ми повинні докласти зусиль, щоб показати наші християнські, українські цінності, і Франківськ виграв протистояння зі Львовом”.
  • Створення негативного образу етнічної, релігійної чи певної соціальної групи. Наприклад: “Поки що кількість біженців для області не критична. Щоправда, деякі люди, які допомагають біженцям, уже розповідають, що інколи трапляються інциденти. Замість подяки вони чують матірні грубі слова і нарікання на недостатній… сервіс”.
  • Виправдання історичних випадків насильства і дискримінації.
  • Публікації та висловлювання, які піддають сумніву загальновизнані історичні факти насильства і дискримінації. Наприклад: “Все предъявляемые к российскому Крыму претензии, которые периодически появляются в недружественных СМИ и касаются нарушения права этнических украинцев и крымских татар на обучение на родном языке, не просто лишены каких-либо оснований, а являются политической спекуляцией, призванной в который раз “отравить” мировое общественное сознание “страшилкой” о массовых репрессиях гражданского населения и “жутких” нарушениях прав человека в Крыму”.
  • Твердження про неповноцінність.
  • Твердження про те, що певна етнічна, релігійна чи інша соціальна група схильна до злочинів, моральних недоліків.
  • Звинувачення в негативному впливі тієї чи іншої етнічної, релігійної або певної соціальної групи на суспільство, державу.
  • Згадка певної групи або її представників у принизливому або образливому контексті.
  • Заклики не допустити, щоб представники певної етнічної, релігійної чи соціальної групи осіли на певній території.
  • Цитування ксенофобних висловлювань і текстів без коментаря. Наприклад: “Екс-мер Ужгорода назвав студентів-індусів “туберкульозною і сифілісною циганотою”.
  • Звинувачення групи в спробах захоплення влади або в територіальній експансії.

Заперечення громадянства (тобто згадка про громадян як про іноземців чи “негромадян” через їхню етнічну ідентифікацію). Наприклад: “Україна – це не США, тут є титульна нація, і президент повинен бути її представником. Буде неправильно, якщо єврей зараз буде президентом України. Люди до цього поки не готові”.

Ще Наша діяльність